Гіперпігментація шкіри
Створено: 03.02.2026
- Вступ
- Що таке гіперпігментація?
- Як виглядає гіперпігментація на тілі?
- Причини виникнення пігментації на шкірі
- Діагностика
- Види гіперпігментації
- Сучасні методи лікування гіперпігментації
- Профілактичні заходи при пігментації обличчя
Гіперпігментація – одна з найпоширеніших змін шкіри, з якою стикаються люди різного віку та типів шкіри. Вона може проявлятися темними плямами, нерівним тоном або ділянками, що темнішають більше, ніж решта шкіри. Хоча сама по собі пігментація не становить небезпеки для здоров’я, вона часто стає косметичною проблемою та впливає на самопочуття чи впевненість у собі.
Що таке гіперпігментація?
Гіперпігментація – це стан, за якого окремі ділянки шкіри темнішають через надмірне накопичення меланіну – природного пігменту, що визначає наш колір шкіри, волосся і очей. Коли вироблення меланіну незбалансоване, на поверхні шкіри з'являються плями різної форми, інтенсивності та локалізації.
Гіперпігментація шкіри може бути як поверхневою (епідермальною), так і глибшою (дермальною). У першому випадку зміну кольору коригувати легше, тоді як у другому потрібен довший період лікування. Важливо також, що пігментація не є окремою хворобою – це ознака процесів, що відбуваються в організмі чи у шкірі: від запалення до гормональних змін до впливу сонця, вагітності чи травм.
Як виглядає гіперпігментація на тілі?
Гіперпігментація проявляється потемнілими ділянками шкіри, колір яких може варіювати від світло-коричневого до насиченого темного або навіть сіруватого відтінку. Плями зазвичай плоскі, але можуть відрізнятися за розміром, формою та інтенсивністю. Найчастіше вони з’являються на тих ділянках, які регулярно піддаються сонячному впливу: обличчя, плечі, руки, зона декольте. Проте пігментні плями можуть утворюватися і на закритих частинах тіла, особливо якщо її причиною стали гормональні зміни, запальні процеси або ж як реакція на медикаменти.
Звичний вигляд гіперпігментації – це поодинокі або множинні плями з чіткими чи розмитими межами. Колір таких ділянок визначається кількістю меланіну, який накопичився в епідермісі або дермі. У випадку післязапальної гіперпігментації, що часто виникає після акне чи травм шкіри, плями зазвичай мають теплий коричневий або червонувато-коричневий відтінок. Мелазма (доброякісне хронічне захворювання шкіри), навпаки, характеризується більшими та більш симетричними ділянками потемніння, найчастіше на щоках, лобі та над верхньою губою.
У деяких випадках пігментні плями можуть виглядати як «розлиті» зони потемніння без чітких контурів. Це частіше трапляється при глибшій дермальній пігментації. Також існують стани, за яких пігментація має специфічний сірувато-синій відтінок – подібний ефект описано в міжнародних дерматологічних оглядах, коли накопичення пігменту відбувається в глибших шарах шкіри (MSD Manual, розділ «Hyperpigmentation Disorders»).
Для багатьох видів гіперпігментації характерна стабільність вигляду: плями не сверблять, не болять і не змінюють текстуру шкіри. Візуальні зміни стосуються виключно кольору, що допомагає відрізнити гіперпігментацію від рубцевих змін або дерматитів. Саме такі ознаки описує Американська академія дерматології, наголошуючи, що гіперпігментація зазвичай не є небезпечною, але її важливо правильно діагностувати, щоб виключити інші стани.
Таким чином, вигляд гіперпігментації може суттєво відрізнятися залежно від причини її появи, глибини залягання пігменту та індивідуальних особливостей шкіри. Але основними ознаками завжди залишаються зміна кольору, рівність поверхні та чітка локалізація плям, які формують нерівномірний тон шкіри.
Причини виникнення пігментації на шкірі
Гіперпігментація формується тоді, коли меланоцити – клітини, що виробляють меланін, починають працювати активніше або нерівномірно. Це може бути реакцією як на зовнішні подразники, так і на внутрішні зміни в організмі.
До найпоширеніших причин розвитку пігментних змін належать:
1. Ультрафіолетове випромінювання. Сонячні промені (UV-B та UV-A) стимулюють меланоцити до активного вироблення меланіну, який захищає шкіру від пошкодження ДНК. Коли вплив надмірний або повторюваний, пігмент накопичується нерівномірно, що призводить до появи темних плям.
2. Запальні процеси шкіри. Післязапальна гіперпігментація часто виникає після акне, дерматитів, опіків, травм чи косметологічних процедур. Запалення запускає вироблення медіаторів, що активують меланоцити, у результаті чого на місці ураження формується темна пляма.
3. Гормональні зміни. Пігментація може з’являтися через зміни рівня естрогену та прогестерону. Найвідомішим прикладом цього є гіперпігментація під час вагітності (так звана «маска вагітності»). Гормони посилюють реакцію шкіри на сонце, провокуючи появу темних симетричних плям на обличчі.
4. Медикаменти та косметичні речовини. Деякі препарати можуть стимулювати накопичення пігменту або підвищувати чутливість шкіри до UV. До них належать:
- певні антибіотики (тетрацикліни);
- гормональні препарати;
- нестероїдні протизапальні засоби;
- деякі хіміотерапевтичні засоби;
- фотосенсибілізуючі компоненти в парфумах та косметиці
5. Генетичні особливості. Люди з темнішим фототипом шкіри мають більшу кількість активних меланоцитів, тому вони частіше стикаються з пігментацією після запалень або УФ-впливу. Це не патологія, а особливість меланінового метаболізму (Journal of the American Academy of Dermatology (JAAD)).
6. Ендокринні та метаболічні розлади. Іноді гіперпігментація може бути симптомом серйозніших порушень, наприклад: Такі зміни пов’язані з гормональними сигналами, що впливають на активність меланоцитів.
- хвороби Аддісона;
- тиреоїдних дисфункцій;
- інсулінорезистентності (потемніння складок шкіри – акантоз).
7. Вікові зміни шкіри. З віком шкіра накопичує вплив сонця, оксидативний стрес і мікропошкодження. Це призводить до появи так званих «вікових» або «сонячних» плям (solar lentigo), які є прямим наслідком багаторічного UV-впливу, що описано у клінічних рекомендаціях Mayo Clinic.
Діагностика
Для діагностики гіперпігментації шкіри проводиться огляд лікаря, а також використовуються лабораторні дослідження для виявлення можливих причин та інструментальні методи. Оскільки гіперпігментація шкіри має різні причини виникнення, правильне встановлення діагнозу є основою для вибору ефективного лікування.
Передусім дерматолог оцінює:
- тривалість появи плям;
- їх локалізацію та колір;
- можливі тригери (сонце, гормональні зміни, акне, процедури);
- супутні симптоми або наявність хронічних захворювань.
Також лікар аналізує, чи не приймає пацієнт препарати, що можуть спричинити медикаментозну пігментацію (антибіотики, хіміотерапевтичні засоби, гормони).
Далі можуть застосовуватися такі діагностичні методи:
- Дерматоскопія. Дерматоскоп дозволяє збільшити зображення ділянки шкіри та оцінити структуру пігментації, її межі, рівномірність та глибину. Цей метод допомагає відрізнити гіперпігментацію від невусів, мелазми або дерматитів. Підтверджено у клінічних рекомендаціях American Academy of Dermatology.
- Лампа Вуда (Wood’s lamp). УФ-світло лампи Вуда допомагає визначити, чи залягає пігмент поверхнево (в епідермісі) чи глибше – у дермі. Епідермальна пігментація світиться яскравіше, що робить її простішою для лікування.
- Лабораторні дослідження. У випадках, коли є підозра на мелазму, гіперпігментацію під час вагітності, порушення циклу або ендокринні хвороби, лікар може рекомендувати гормональні дослідження. Це дозволяє визначити, чи є пігментація наслідком гормонального дисбалансу.
До рекомендованих досліджень належать:
- Комплекс №7 «Скринінг недостатності надниркових залоз (гіпокортицизму)»
(Кортизол у сироватці; АКТГ) при підозрі на зміни, які можуть впливати на пігментацію, оскільки рівень АКТГ здатен стимулювати утворення меланіну; - кортизол у сироватці, у добовій сечі або у слині – показники, що допомагають оцінити роботу надниркових залоз;
- антитіла до рецептору тиреотропного гормону (АТ-р-ТТГ) та Комплекс №123 «Перевір здоров’я щитоподібної залози», ТТГ, Т3 вільний, Т4 вільний, адже зміни функції щитоподібної залози можуть впливати на пігментацію
Порушення вуглеводного обміну також можуть проявлятися змінами тону шкіри, особливо у пацієнтів із ризиком розвитку діабету.
Серед важливих досліджень для перевірки стану та виявлення того, чи пов’язна гіперпігментація з вуглеводним обміном належать:
- проінсулін інтактний, що допомагає оцінити роботу β-клітин підшлункової залози;
- Комплекс №191 «Оцінка ризику цукрового діабету 2 типу», що перевіряє, чи є інсулінорезистентність, яка може сприяти появі певних форм гіперпігментації, таких як акантозіс нігриканс.
Види гіперпігментації
Гіперпігментація може проявлятися по-різному, і зовнішній вигляд плям залежить від причини їх утворення, глибини залягання пігменту та впливу зовнішніх чи внутрішніх факторів. Хоча всі різновиди об’єднує спільна ознака – потемніння ділянки шкіри, їх причини та характер перебігу відрізняються, тому важливо правильно визначати тип, щоб підібрати ефективне лікування.
Мелазма (або хлоазма)
Мелазма – один з найпоширеніших видів гіперпігментації, який проявляється симетричними, дифузними плямами коричневого або сіруватого кольору. Найчастіше вона з’являється на обличчі – лобі, щоках, над верхньою губою.
Цей тип тісно пов’язаний з гормональними змінами, тому часто виникає у жінок через використання оральних контрацептивів або гормональних препаратів, а також при вагітності. Сонячне випромінювання поглиблює прояви мелазми, роблячи плями виразнішими. Дані про характер мелазми наведені в American Academy of Dermatology.
Післязапальна або постзапальна гіперпігментація (PIH)
Постзапальна гіперпігментація виникає після будь-якого запального процесу на шкірі: акне, екземи, псоріазу, опіків, травм чи косметичних процедур. Плями можуть мати коричневий, червонуватий або синюватий відтінок залежно від глибини пігменту. PIH частіше зустрічається у людей з темнішим фототипом шкіри, оскільки їхні меланоцити реагують активніше.
Лентиго (сонячне або вікове)
Сонячне лентиго – це чітко окреслені темні плями, що з’являються на ділянках, які роками піддавалися впливу ультрафіолету: обличчі, кистях рук, плечах, декольте. Їх інколи називають «віковими плямами», проте часто вони є наслідком накопиченого сонячного впливу, а не лише старіння. (Mayo Clinic)
Періорбітальна гіперпігментація
Цей тип проявляється потемнінням шкіри навколо очей. Причинами можуть бути як спадковість, так і тонка структура шкіри, порушення мікроциркуляції, алергічні реакції або накопичення меланіну.
Медикаментозна гіперпігментація
Деякі препарати здатні стимулювати накопичення пігменту або змінювати його розподіл. До таких засобів належать певні антибіотики, хіміотерапевтичні препарати, аміодарон, протималярійні ліки та інші. Пігментація може проявлятися дифузними плямами сіруватого відтінку або точковими змінами.
Гіперпігментація при системних захворюваннях
Деякі ендокринні або метаболічні порушення також можуть призводити до потемніння шкіри. Наприклад, гіперпігментація може бути ознакою хвороби Аддісона, печінкових розладів, інсулінорезистентності або дефіциту вітаміну B12. У таких випадках зміни зазвичай є дифузними та не мають чіткої локалізації.
Сучасні методи лікування гіперпігментації
Лікування гіперпігментації шкіри завжди залежить від її виду, глибини залягання пігменту та причин, які спричинили зміни. Сучасні способи лікування гіперпігментації поєднують апаратні методики, інʼєкції, професійні косметологічні процедури та домашній догляд. Найкращий результат зазвичай досягається тоді, коли терапія комплексна: впливає і на пігмент, і на причину його появи, і на захист шкіри від нових змін.
Лазерний пілінг
До переваг лазерного пілінгу належать:
- точний вплив на пігмент;
- можливість працювати з глибшими шарами шкіри;
- стимуляція оновлення клітин та вирівнювання тону.
Згідно з рекомендаціями Американської академії дерматології (AAD), лазерна терапія є одним з основних методів усунення локальних пігментних плям, особливо спричинених UV-впливом.
Мезотерапія
Мезотерапія – це інʼєкційна методика, у якій використовують коктейлі з вітамінів, амінокислот, антиоксидантів і речовин, що пригальмовують синтез меланіну. Це допомагає зменшити інтенсивність пігментації та покращити загальний стан шкіри.
Мезотерапія може бути ефективною при:
- післязапальній гіперпігментації після акне;
- тьмяному та нерівному тоні;
- гіперпігментації під час вагітності (але тільки після консультації з лікарем і не у період вагітності та годування).
Цей метод найкраще працює у поєднанні з фотозахистом та засобами, що регулюють синтез меланіну (наприклад, азелаїнова кислота або ніацинамід).
Дермабразія
Дермабразія – це процедура механічного шліфування верхнього шару епідермісу. Вона сприяє вирівнюванню тону шкіри завдяки видаленню поверхневих клітин із надлишком меланіну. Процедуру виконують спеціальними абразивними насадками, які «стирають» пошкоджений шар шкіри.
Дермабразія може допомогти при:
- поверхневих пігментних плямах;
- неглибокій постзапальній пігментації;
- пігментації після травм або поверхневого пілінгу.
Водночас AAD зазначає, що дермабразія менш ефективна при глибоких пігментних змінах і завжди потребує ретельного захисту від сонця після процедури, щоб уникнути повторної пігментації.
Склеротерапія
Склеротерапія традиційно використовується для лікування судинних дефектів (наприклад, телеангіектазій або «судинних зірочок»). Вона не є прямим методом лікування гіперпігментації, однак інколи її застосовують у випадках, коли пігментні зміни супроводжуються судинними порушеннями або виникли після розширення капілярів.
Склеротерапія допомагає:
- зменшити видимі судини, які підсилюють контраст пігментації;
- покращити мікроциркуляцію в ділянці;
- нормалізувати колір шкіри за рахунок усунення судинного компонента.
Американський венозний форум зазначає, що склеротерапія ефективна саме для судинних проблем і може бути частиною комплексного підходу до лікування змін кольору шкіри у поєднанні з дерматологічними методами.
Профілактичні заходи при пігментації обличчя
Профілактика пігментації – це, передусім, щоденний догляд, який допомагає підтримувати рівний тон шкіри та запобігає появі нових темних плям. Навіть якщо пігментація вже є, правильні звички значно зменшують її вираженість і не дають посилюватися.
Найважливіший крок у профілактиці – постійний захист від ультрафіолету. Саме сонячне випромінювання найчастіше провокує появу пігментації, а також робить уже наявні плями темнішими. Американська академія дерматології підкреслює, що використання SPF – основний спосіб попередження пігментних змін шкіри. Достатньо щодня наносити SPF 30 чи вище та оновлювати його впродовж дня, якщо є активне сонце.
Щоб зменшити ризик постзапальної гіперпігментації, важливо уникати пошкоджень шкіри. Надмірне тертя, агресивне очищення, самостійне лікування висипань – усе це може призвести до появи темних плям. Краще обирати мʼякі засоби догляду та не створювати зайвого подразнення.
У домашньому догляді добре працюють інгредієнти, які допомагають зменшити активність меланіну. Найчастіше застосовують ніацинамід, вітамін С, азелаїнову кислоту та легкі ретиноїди. Вони поступово вирівнюють тон і зменшують ризик утворення нових плям.
Дослідження, опубліковане в Journal of the American Academy of Dermatology, підтверджує ефективність таких засобів у профілактиці мелазми та післязапальної пігментації.
Гормони також впливають на роботу меланоцитів, тому пігментація може посилюватися під час вагітності, прийому деяких гормональних препаратів або при ендокринних змінах.
Харчування, рівень стресу та загальний стан організму також впливають на стан шкіри. Антиоксиданти в раціоні, достатній сон і нормальний питний режим роблять шкіру стійкішою до зовнішніх подразників.
Якщо пігментація зʼявляється раптово, змінює форму або швидко прогресує, варто звернутися до дерматолога. Спеціаліст визначить тип пігментації та підкаже, які методи профілактики та лікування підійдуть саме у вашому випадку.
© ДІЛА 1998 - 2026 Всі права захищені.