Тромбоцитопенія –— зниження кількості тромбоцитів нижче 150—100× 109/л, що супроводжується підвищеною кровоточивістю та проблемами із зупинкою кровотечі. Тромбоцитопенія є симптом багатьох хвороб, і це створює необхідність розлогого діагностичного пошуку з урахуванням аутоімунних, онкологічних захворювань та імунодефіциту.
Серед імунодефіцитів безпосередньо первинний імунодефіцит може асоціюватися з тромбоцитопенією.
Первинні імунодефіцити (ПІД)/вроджені помилки імунітету – велика група генетично детермінованих захворювань, що супроводжуються недостатнім виконанням функції, деякими компонентами імунної системи.
Тромбоцитопенія є досить частим супутнім станом при первинному імунодефіциті.
Це можуть бути захворювання, в яких тромбоцитопенія є обов’язковою складовою синдромального діагнозу, або імунна тромбоцитопенія внаслідок порушення імунної регуляції зумовлена змінами кількості або функції Т-регуляторних клітин.
До синдромальних ПІД з тромбоцитопенією належать
Дані захворювання є наслідком порушенням білка, що відповідає за цитоскелет тромбоцита. Характерною ознакою є маленькі розміри тромбоцитів. Ці зміни можливо виявити при виконанні дослідження Загальний аналіз крові. Повноцінна функція актинового цитоскелету вкрай важлива вже на стадії продукції тромбоцитів мегакаріоцитами у кістковому мозку, а також для реалізації їх адгезивних, агрегаційних та інших функцій.
Основними причинами тромбоцитопенії є:
Виявлення маленьких розмірів тромбоцитів за показником Середній об`єм тромбоцитів у дослідженні Загальний аналіз крові є патогномонічною ознакою наявності імунодефіциту. Додатковими дослідженнями для діагнозу імунодефіциту є визначення сироваткових Імуноглобулінів A, M, G і субпопуляцій лімфоцитів
Для зручності діагностичного пошуку створений комплекс вищенаведених маркерів, що представлений у Базовому імунологічному обстеженні. Кінцевий діагноз базується на даних генетичного обстеження.
Крім первинних тромбоцитопеній, для деяких імунодефіцитів характерні імунні тромбоцитопенії. Основними причинами цих проявів є:
Аутоімунні цитопенії, включаючи тромбоцитопенії, найбільш типові для дефіцитів антитілоутворення. Так, від 25 до 62% пацієнтів із загальним варіабельним імунодефіцитом мають імунну цитопенію, з яких тромбоцитопенія посідає перше місце і нерідко є першою маніфестацією цього захворювання, ще до розвитку інфекційного синдрому. Діагностичний алгоритм включає визначення сироваткових імуноглобулінів A, M, G, субпопуляцій лімфоцитів, дослідження В-клітин пам'яті, рівня Ізогемаглютинінів α, β для людей із І, ІІ та ІІІ групами крові та/або антитіл до вакцинальних антигенів. Поряд із тромбоцитопенією нерідко розвиваються аутоімунна гемолітична анемія і аутоімунна нейтропенія.
Аутоімунний лімфопроліферативний синдром є ще одним захворюванням, для якого типові аутоімунні ураження двох і більше паростків кісткового мозку (синдром Еванса-Фішера), що можуть виникати в різний час, мати рецидивуючий перебіг, поєднуватися із лімфопроліферативним синдромом (гепатоспленомегалія, лімфаденопатія), при цьому відсутня підвищена схильність до інфекцій і характерні підвищені рівні сироваткових імуноглобулінів (гіпергаммаглобулінемія). При імунологічному обстеженні потрібно звертати увагу на підвищений рівень подвійних негативних Т-лімфоцитів (CD4-CD8-) в субпопуляціях лімфоцитів. Додатковим діагностичним маркером може бути підвищення рівня вітаміну В12 (більше 2000 пг/мл).
Таким чином, ключовими клінічними критеріями для підозри на ПІД при тромбоцитопенії є:
В таких випадках першими кроками в діагностиці мають бути визначення:
сироваткових імуноглобулінів A, M, G, Cубпопуляції лімфоцитів.
Джерела: