Функціональні шлунково-кишкові розлади — це поширені хронічні захворювання, які щодня вражають мільйони дорослих. Вони характеризується різноманітними рецидивуючими симптомами, такими як:
- абдомінальний біль або дискомфорт;
- здуття живота;
- нудота;
- блювання;
- раннє насичення;
- закреп або діарея.
В Римських критеріях IV за 2016 рік визначення функціональних розладів ШКТ було оновлено і узгоджено та виглядає на сьогодні наступним чином:
Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту є розладами взаємодії між кишківником і головним мозком [Drossman, 2016]. Ця група захворювань, класифікованих за шлунково-кишковими симптомами, пов'язана з будь-якою комбінацією наступних функцій: моторика, порушення вісцеральної гіперчутливості, змінена слизова оболонка і імунні функції, зміна кишкової мікробіоти, і змінена робота центральної нервової системи (ЦНС).
Оновлені Римські критерії IV були розроблені для полегшення встановлення діагнозу окремих функціональних шлунково-кишкових розладів, на основі як наявності характерних симптомів, так і відсутності ознак «тривоги», а також на об’єктивних результатах стандартних діагностичних досліджень.
Отже, настав час відповісти, чи є СПК і диспепсія різними проявами одного розладу? Або вони дійсно є різними клінічними патологіями?
Відповідь на це питання дає можливість більш ефективно діагностувати та лікувати ці поширені стани. Наразі ці два функціональні розлади вважаються абсолютно різними сутностями.
Відсутність неінвазивних, дешевих, легкодоступних біомаркерів для діагностики ФД та/або СПК не надає впевненості лікарям щодо клінічного підходу до цих станів, незважаючи на значні досягнення в розумінні їх патофізіології і покращення лікування за останні десятиліття. Багато лікарів за відсутності попереджувальних ознак (або «червоних прапорців») відчувають труднощі зі встановленням діагнозу.
СПК - це функціональне захворювання кишківника, при якому біль у животі та дискомфорт пов'язані з дефекацією або зміною консистенції випорожнень і характерним порушенням дефекації. На СПК страждає 11,2% населення світу, причому 2/3 пацієнтів не звертаються за медичною допомогою. Частіше хворіють жінки 20-40 років.
У хворого із синдромом подразненого кишківника спостерігається підвищена чутливість шлунково-кишкового тракту до різноманітних подразників, особливо механічних. Наприклад, хворі відчувають здуття живота при малій кількості газів у кишківнику, або відчуття позову до дефекації при незначному наповненні прямої кишки калом.
У понад 50 % пацієнтів із синдромом подразненого кишківника, які звертаються до лікаря, спостерігаються порушення психоемоційної сфери, найчастіше тривога і депресія. Вони негативним чином впливають на вираженість симптомів, серед яких найбільше значення має біль у животі, що відчувається при незначно виражених кишкових розладах. Наразі, й стрес може посилювати біль та порушувати перистальтику.
Діагностика СПК ґрунтується на виявленні основної симптоматики згідно з Римськими критеріями IV:
- Періодичний абдомінальний біль, що вперше виник ≥6 міс тому із частотою ≥1 епізоду на тиждень за останні 3 міс, який асоціюється з ≥2 критеріями:
- зв'язок із актом дефекації;
- зв'язок із зміною частоти випорожнень (діарея або закрепи);
- зв'язок із зміною форми (вигляду) стільця.
У більшості хворих симптоми постійно рецидивують, але захворювання має легкий перебіг і ніколи не призводить до кахексії чи інших серйозних наслідків. Слід пам’ятати про симптоми «червоних прапорців», які вказують на органічну хворобу:
- лихоманка;
- зменшення маси тіла;
- кров у калі;
- анемія;
- відхилення при об’єктивному обстеженні;
- рак або запальні захворювання кишківника у сімейному анамнезі.
Диспепсія також часто зустрічається в медичній практиці.
Щонайменше 40% пацієнтів, які звертаються до гастроентерологів із функціональним розладом кишківника мають значний збіг симптомів СПК і ФД (функціональної диспепсії). Оскільки функція верхнього відділу шлунково-кишкового тракту регулярно впливає на функцію нижнього відділу шлунково-кишкового тракту (тобто шлунково-кишковий рефлекс), а функція нижнього відділу шлунково-кишкового тракту регулярно впливає на функцію верхнього відділу шлунково-кишкового тракту (тобто закреп уповільнює спорожнення шлунка), не дивно, що ці дві патології тісно пов’язані. Популяційні дослідження в Сполучених Штатах і Європі показали, що від 20% до 25% дорослих страждають від диспепсичних симптомів. Цифри подібні до тих, що повідомляються при СПК. Так само, пацієнти з диспепсією, зазвичай, не звертаються за професійною медичною допомогою, як і багато пацієнтів із симптомами СПК.
Згідно з Римськими критеріями IV (2016) під функціональною диспепсією розуміють почуття переповнення в епігастральній ділянці, раннє насичення, біль та відчуття печіння в епігастрії за відсутності органічної патології.
Водночас симптоми повинні мати значущий вплив на звичайну активність. Симптоми не минають після дефекації та не асоціюються зі зміною частоти випорожнень чи вигляду калу (ознаки синдрому подразненого кишківника). Хворому ставиться діагноз зі скарг і результатів об'єктивного обстеження, після чого призначається лікування на місяць, за результатами якого розробляється подальша тактика ведення пацієнта. У Римському консенсусі IV розрізняють 2 категорії функціональної диспепсії:
- постпрандіальний дистрес-синдром;
- синдром епігастрального болю.
Важливо також пам’ятати про симптоми «червоних прапорців»: зниження маси тіла без наміру схуднути, біль у животі, що порушує сон, жовтяницю, шлунково-кишкову кровотечу, гіпохромну анемію, дисфагію, рецидивуюче блювання, пухлину в епігастрії.
Якщо у пацієнта з СПК та Диспепсією визначається наявність одного або декількох симптомів «червоних прапорців» - функціональний характер шлунково-кишкових розладів є сумнівним і свідчить про наявність органічної природи порушень.
Як обговорювалося, СПК і ФД надзвичайно подібні. Схоже, існує генетична схильність до обох розладів, і попередня інфекція, запалення, стрес і історія жорстокого поводження відіграють вирішальну роль у розвитку та появі цих хронічних розладів. Стрес викликає дисфункцію шлунково-кишкового тракту у здорових людей, прискорюючи транзит через товсту кишку, але зменшуючи спорожнення шлунка .Пошкодження ентеральної нервової системи може бути загальною, об’єднуючою ланкою у виникненні та прояві типових симптомів, які часто збігаються у пацієнтів із СПК та ФД.
У пацієнтів аномальна реакція, яка розвивається в результаті ураження шлунково-кишкової нервової системи, може проявлятися:
- переважно симптомами верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (переповнення в епігастральній ділянці та дискомфорт, раннє насичення, відчуття печіння в епігастрії, нудота);
- переважно симптомами нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (біль у животі, порушення дефекації, відчуття неповного випорожнення, здуття та метеоризм, діарея, закреп).
Відомо, що перенесене раніше інфекційне захворювання (гастроентерит) може спричинити у пацієнта розвиток СПК, і ймовірно, що подібний процес відбувається у пацієнтів із ФД. Вплив бактеріальної або вірусної інфекції з супутнім запаленням може змінити функцію ентеральної нервової системи. Подібно до пацієнтів із СПК, особи з ФД мають вищий рівень психіатричних супутніх захворювань, таких як депресія та тривога.
Більшість пацієнтів із СПК і диспепсією вказують на дієту як на фактор загострення хронічних симптомів. Наприклад: дієта з високим вмістом жирів може викликати диспепсичні симптоми у деяких пацієнтів, тоді, як уникання споживання жирів зможе мінімізувати розвиток симптомів.
Функціональні шлунково-кишкові розлади часто накладаються один на одного та на інші патології ШКТ. Пацієнти з перекриваючими розладами відчувають частіші та більш неприємні симптоми, частіше звертаються до лікарів. Симптоми мають більший вплив на роботу та навчальну діяльність.
Оскільки СПК та ФД не мають специфічних діагностичних тестів, а симптоми можуть маскувати інші захворювання ШКТ, потрібно їх виключити, використовуючи необхідний мінімум обстежень. Детальніше про ці патології та їх диференційну діагностику можна дізнатися з джерел:
Підсумовуючи, можна сказати, що ФД і СПК є хронічними захворюваннями у більшості пацієнтів. На теперішній момент, немає доказів, які б підтверджували тривале та розширене діагностичне тестування в обох випадках після встановлення первинного діагнозу.
Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту важко піддаються лікуванню, оскільки невідома єдина етіологія цих розладів, і тому лікування спрямоване на контроль симптомів. Основною метою терапії є полегшення болю та дискомфорту в животі пацієнта. Вторинними цілями є зменшення запорів, здуття живота, діареї та невідкладних позивів у пацієнтів із СПК, а також зменшення здуття живота та наповнення верхньої частини живота у пацієнтів із диспепсією.
Лікування пацієнтів із СПК і ФД може бути складним і сповненим розчарувань процесом для клініцистів.
Використані джерела:
- https://empendium.com/ua/chapter/B27.I.1.12. Диспепсія
- https://empendium.com/ua/chapter/B27.II.4.14. Синдром подразненого кишківника
- https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1681633/ Синдром подразненого кишечника та функціональна диспепсія: різні захворювання чи одне захворювання з різними проявами?
- https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4130979/ Функціональна диспепсія і синдром подразненого кишечника, чи це різні утворення і чи це має значення
- https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4924424/ Симптомний тягар і консультаційна поведінка у пацієнтів із перекриваючими функціональними розладами в популяції США
- https://bestpractice.bmj.com/topics/en-us/769 Оцінка диспепсії
- https://karger.com/ddi/article/35/Suppl.%201/14/94777/Functional-Dyspepsia-and-Irritable-Bowel-Syndrome Функціональна диспепсія та синдром подразненого кишечника: за межами Риму IV
- https://www.aafp.org/pubs/afp/issues/2023/0700/poems-dyspepsia.html Рекомендації Британського товариства гастроентерології з оцінки та лікування диспепсії 2023
- https://gut.bmj.com/content/70/7/1214 Рекомендації Британського товариства гастроентерології щодо лікування синдрому подразненого кишечника 2021
- https://theromefoundation.org/rome-iv/rome-iv-criteria/ IV Римські критерії
- https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5383110/ Що нового в Римі IV
- Hyams JS, Di Lorenzo C, Saps M, et al. Functional gastrointestinal disorders: child/adolescent.
- Gastroenterology. 2016; 150:1456–1468.
- Jones MP, Dilley JB, Drossman D, et al. Brain-gut connections in functional GI disorders: anatomic and physiologic relationships. Neurogastroenterol Motil 2006;18:91–103.
- Kellow JE, Delvaux M, Azpiroz F, et al. Principles of applied neurogastroenterology: physiology/motilitysensation. Gut 1999;45:II17–II24.
- Mayer EA, Gebhart GF. Basic and clinical aspects of visceral hyperalgesia. Gastroenterology 1994;107:271–293.
- Mayer EA, Labus JS, Tillisch K, et al. Towards a systems view of IBS. Nat Rev Gastroenterol Hepatol 2015; 12:592–605.
- Mayer EA, Savidge T, Shulman RJ. Brain-gut microbiome interactions and functional bowel disorders. Gastroenterology 2014;146:1500–1512.
- Milholland AV, Wheeler SG, Heieck JJ. Medical assessment by a delphi group opinion technic. N Engl J Med.1973; 298:1272–1275.
- Ohman L, Simren M. Pathogenesis of IBS: role of inflammation, immunity and neuroimmune interactions. Nat Rev Gastroenterol Hepatol 2010;7:163–173.
- Piche T. Tight junctions and IBS–the link between epithelial permeability, low-grade inflammation, and symptom generation? Neurogastroenterol Motil 2014;26:296–302.
- Pigrau M, Rodino-Janeiro BK, Casado-Bedmar M, et al. The joint power of sex and stress to modulate braingutmicrobiota axis and intestinal barrier homeosta
