Стрес несподівано увійшов у наше життя і міцно там закріпився. А наслідки стресів негативно позначаються на роботі всього організму, в тому числі й на роботі травної системи – адже нервова система і шлунково-кишковий тракт тісно пов’язані. Тож чи може постійна тривога викликати синдром подразненого кишківника і інші патологічні процеси – розповідають фахівці медичної лабораторії ДІЛА.
Причини синдрому подразненого кишківника
СПК слід розглядати як функціональний кишковий розлад, що проявляється періодичним болем у животі, пов’язаний з актом дефекації, зі змінами частоти останньої та/або форми випорожнень (запор та/або діарея, змішаний варіант), за наявності цих симптомів протягом останніх 3 місяців при загальній тривалості порушень 6 місяців.
СПК – одне з тих захворювань, яке може бути пов'язане з дисбіозом та одноманітністю мікрофлори. У деяких пацієнтів із СПК, особливо зі здуттям живота, було виявлено надмірне бактеріальне зростання.
Важливо відзначити, що хоча і немає специфічних особистісних профілів або психіатричних діагнозів, пов'язаних з СПК, все ж таки стрес і емоційна напруга часто викликають напади СПК. Психологічні фактори можуть:
-
грати роль у тривалості та суб'єктивному сприйнятті тяжкості абдомінальних симптомів;
-
робити свій внесок у погіршення якості життя та збільшувати кількість звернень до лікувальних закладів;
-
впливати на поведінку під час хвороби та на клінічний результат лікування.
Окрім того, СПК чітко простежується у сім'ях, хоча генетичні механізми не до кінця зрозумілі.
Для того щоб відрізнити СПК від інших кишкових розладів, спеціалісти повинні відзначати хронічний і рецидивуючий перебіг СПК і знати діагностичні критерії, засновані на частоті симптомів та їх тривалості.
Відомого зв'язку СПК з підвищеним ризиком розвитку раку чи запальної хвороби кишківника, а також із підвищеною смертністю, зазвичай, не спостерігається. Хоча може відбутися розвиток СПК в інші симптоматичні шлунково-кишкові розлади, наприклад, в гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), диспепсію та функціональний запор.
У цілому нині часто спостерігається не розпізнавання стану, багато пацієнтів із СПК не консультуються з лікарем і не мають формального діагнозу.
Прояви синдрому подразненого кишківника
Підсумовуючи, можна зазначити, що симптоми СПК ймовірно виникають:
-
після перенесеної кишкової інфекції (постінфекційний СПК);
-
після значних подій у житті або спровоковані сильним стресом;
-
після абдомінального та/або тазового хірургічного втручання внаслідок антибіотикотерапії.
Симптоми виникають періодично, варіюють і часто пов'язані з їжею і, що характерно, з дефекацією. Вони перешкоджають повсякденному життю та соціальній активності.
Типовими для СПК є біль у животі або дискомфорт, які мають наступні характеристики:
-
хронічний;
-
минущий;
-
епізоди болю були в минулому;
-
відзначається полегшення після дефекації або відходження газів.
Часто СПК поєднується з наступними проявами:
-
СПК з діареєю;
-
СПК із запором;
-
СПК із змішаною діяльністю кишківника або з циклічною схемою.
За клінічною картиною можуть бути:
-
СПК із переважанням кишкової дисфункції;
-
СПК з переважанням болю;
-
СПК із переважанням метеоризму.
Слід пам’ятати, що симптоми не є класичними та постійними і можуть часто змінюватись, переходячи із однієї форми в іншу.
Також більшість людей із скаргами не можуть правильно оцінити свій стан і вважають «діареєю» частий оформлений стілець, а «запор» може означати будь-яку з багатьох скарг, пов'язаних з натужною дефекацією, а не діяльністю кишківника, що має зменшену щодо норми частоту випорожнень.
Діагностика синдрому подразненого кишківника
Підтвердження діагнозу СПК вимагає впевненого виключення органічного захворювання на відміну від функціонального порушення. Конкретного діагностичного тесту немає, і вибір тестів залежить від багатьох факторів. Саме тому для встановлення правильного діагнозу і призначення ефективного лікування потрібно звернутися до лікаря-гастроентеролога, який оцінить стан здоров’я та призначить необхідні діагностичні методи.
Доцільним є виконання наступних тестів, що пропонуються в ДІЛА:
-
Розгорнутий загальний аналіз крові.
-
Визначення прихованої крові в калі.
-
Копрограма ( кількість, консистенція, форма, колір, запах, наявність домішок, лейкоцитів тощо).
-
Дослідження калу на яйця глистів та паразитів.
-
Діагностика непереносимості лактози.
-
Для виключення целіакії: Антитіла до тканинної трансглютамінази IgA, IgG.
-
Біохімічний аналіз крові (АЛТ, АСТ, білірубін, ЛДГ, ГГТП, панкреатична амілаза).
-
Дослідження функції щитоподібної залози ( враховуючи симптоми та скарги).
Також можуть бути призначені додаткові інструментальні дослідження з метою виключення супутніх захворювань верхніх відділів шлунково-кишкового тракту - езофагогастродуоденоскопія ЕФГДС, виявлення обструкції кишківника або інших органічних змін – іригографія, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини – УЗД.
Частою проблемою, особливо для пацієнтів похилого віку, є рак товстої кишки. Тому, у віці старше 50 років або наявності в сімейному анамнезі раку товстої кишки, при зазначених скаргах слід розглянути можливість виконання колоноскопії.
Для скринінгу колоректального рака виконують:
-
Онкомаркер товстої кишки Tu М2-піруваткіназа.
Дослідження Tumor М2-РК у калі – неінвазивне, не вимагає підготовки, зміни харчування, відбір матеріалу проводиться самостійно в домашніх умовах. Дослідження високочутливе та високоспецифічне саме для колоректального раку, колоректальних поліпів.
Для проведення диференціальної діагностики між СПК та запальним захворюванням кишківника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона) показано дослідження калу на кальпротектін (фекальний кальпротектін) та C-реактивний протеїн (CРП). В лабораторії ДІЛА є можливість визначити кількісно фекальний кальпротектін у дитячому віці від самого народження.
СПК є діагнозом виключення і встановлюється лише у разі відсутності органічної патології кишківника, що підтверджується результатами усіх перерахованих вище методів.
Один із основних принципів лікування СПК – індивідуальний підхід до кожного хворого. Виходячи з індивідуальних особливостей пацієнта, симптоматики, що переважає у перебігу захворювання та тяжкості проявів, лікар може підібрати найбільш оптимальний режим харчування та лікарські препарати з урахуванням усіх скарг пацієнта.
Звертайтеся по допомогу вчасно!
