Лейкоцити - важлива частина нашої імунної системи

1. Що означає термін лейкоцит?
2. Важливе про лейкоцити
3. 5 видів лейкоцитів та їх функції
4. Як перевірити рівень лейкоцитів?
5. Дозрівання лейкоцитів у центральних органах
6. Норма лейкоцитів у крові
7. Чому лейкоцити підвищені?
8. Чому лейкоцити знижені?
9. Як підняти лейкоцити?
10. Популярні запитання пацієнтів та відповіді лікаря ДІЛА

Лейкоцити – це головні захисники нашого організму. Вони першими реагують на інфекції, запальні процеси, алергії та інші порушення, допомагаючи вчасно виявити можливі проблеми та зберегти здоров’я. Коли ви здаєте загальний аналіз крові, одним з найважливіших показників, на який звертає увагу лікар, є саме лейкоцити. Їхня кількість, будова та співвідношення можуть розповісти дуже багато про стан імунної системи та навіть виявити хворобу ще до появи симптомів.

Що означає термін лейкоцит?

Слово лейкоцит походить від грецьких слів leukos – «білий» і kytos – «клітина». Тому лейкоцити часто називають білими кров’яними тільцями. Вони – частина клітин крові, разом із еритроцитами (червоними тільцями) та тромбоцитами. Основним завданням лейкоцитів є захист організм від усього, що може йому зашкодити: вірусів, бактерій, грибків, алергенів чи інших чужорідних клітин. Коли в організм потрапляє інфекція, лейкоцити швидко реагують і розпізнають «ворога», знищують його та допомагають відновити пошкоджені тканини.

У лабораторних результатах лейкоцити позначаються як WBC (white blood cells). Їх рівень у крові показує, як працює ваша імунна система, а зміни цього показника часто допомагають лікарю вчасно помітити запальний процес або початок хвороби.

Важливе про лейкоцити

5 видів лейкоцитів та їх функції (лейкоцитарна формула крові)

Усі лейкоцити мають спільну мету – захищати організм, але кожен вид і виконує свою особливу роль. У крові людини є п’ять основних типів лейкоцитів, і співвідношення між ними називають лейкоцитарною формулою крові. Саме цей показник допомагає лікарям зрозуміти, який процес відбувається в організмі: інфекційний, алергічний, запальний чи інша патологія.

​​​​​​​

Дві основні категорії, на які поділяють лейкоцити (білі кров'яні клітини), є гранулоцити і агранулоцити. Вони відрізняються зовнішнім виглядом цитоплазми та формою ядра.

Гранулоцити отримали свою назву завдяки наявності специфічних гранул у їхній цитоплазмі, які містять ферменти та інші біологічно активні речовини. Ці речовини вивільняються при боротьбі з інфекцією або запаленням. Ядро гранулоцитів зазвичай сегментоване (складається з декількох частин). До гранулоцитів відносяться:

Нейтрофіли

Це найчисленніший вид лейкоцитів – їх може бути до 70% від загальної кількості білих клітин. Основною функцією нейтрофілів є захист від бактерій. Вони першими «прибувають» у місце інфекції, оточують мікроби, поглинають їх і знищують. Після виконання своєї місії нейтрофіли гинуть, утворюючи гній, тому його поява є ознакою боротьби організму з бактеріями. Підвищені лейкоцити спостерігається при гострих бактеріальних інфекціях (наприклад, ангіна, апендицит, пневмонія), травмах, опіках або після операцій. А зниження (відносне за рахунок підвищення інших типів лейкоцитів або абсолютне за рахунок їхнього пригнічення) – при вірусних інфекціях, ослабленні імунної системи або дефіциті вітамінів групи B.

Базофіли

Це найменша група лейкоцитів, що складає менше 1% від усіх білих клітин в крові. Базофільні гранулоцити, що знаходяться в сполучній тканині (підшкірна клітковина, слизові оболонки, навколо судин) називаються тучними клітинами або мастоцитами. Вони не циркулюють у крові, а диференціюються безпосередньо в тканинах зі своїх попередників. Попри це, базофіли мають важливу роль: вони беруть участь у алергічних реакціях. У відповідь на подразник базофіли дегранулюють (викидають вміст своїх гранул). У гранулах містяться потужні медіатори запалення та алергії:

• гістамін, що викликає негайні ефекти: розширення судин (почервоніння, набряк), скорочення гладких м'язів бронхів (бронхоспазм), підвищення проникності капілярів. Це спричиняє негайні симптоми (нежить, кропив'янку, анафілаксію).
• лейкотрієни та простагландини: виробляються пізніше, але підтримують та посилюють запалення, особливо бронхоспазм (важливі при астмі).
  ​​​​​​​

Підвищення рівня базофілів може бути ознакою алергії, хронічного запалення або захворювань кісткового мозку.

Роль базофілів та тучних клітин є майже ідентичною і полягає у запуску негайної фази алергічної реакції.

Еозинофіли

Еозинофіли становлять близько 1–5% всіх лейкоцитів. Вони активуються при алергічних реакціях та інвазіях паразитів (наприклад, глистів). Еозинофіли спеціалізуються на руйнуванні великих паразитів, що не можуть бути поглинуті фагоцитами. Вони роблять це, вивільняючи токсичні гранули (наприклад, Major Basic Protein), що спрямовуються на оболонку гельмінта. В розвитку алергічної реакції еозинофіли реагують на спеціальні речовини, вивільнені тучними клітинами та іншими імунними клітинами (наприклад, лейкотрієни, що притягують еозинофіли), і притягуються із кровотоку до місця запалення (наприклад, до слизової оболонки бронхів при астмі). У тканинах еозинофіли продовжують вивільняти власний вміст гранул. Їхні гранули містять потужні токсичні білки:

• головний основний білок (Major Basic Protein, MBP);
• еозинофільний катіонний білок (ECP).
  ​​​​​​​

Хоча ці білки призначені для руйнування паразитів, під час алергії вони викликають пряме пошкодження власних тканин організму (наприклад, десквамацію епітелію бронхів при хронічній астмі), підтримуючи хронічне алергічне запалення.

Підвищений вміст еозинофілів (еозинофілія) часто свідчить про бронхіальну астму, сезонну алергію, екзему або паразитарні інфекції, а зниження – про стрес або тяжкі інфекційні захворювання.

Еозинофіли активуються пізніше, під час пізньої фази алергічної реакції (через 6–24 години), і їхня дія пов'язана з подовженим запаленням та пошкодженням тканин.

Агранулоцити, мають однорідну (негранульовану) цитоплазму (хоча можуть містити неспецифічні, дрібні гранули) та незасегментоване (округле або ниркоподібне) ядро. До них відносяться:

Моноцити

Моноцити – найбільші клітини серед усіх лейкоцитів, які є попередниками макрофагів, а макрофаги – це найбільші та найефективніші фагоцити в тканинах. Їх завдання – очищати організм від «сміття», тобто від мертвих клітин, бактерій і токсичних речовин. Моноцит циркулює в крові близько 1-3 днів. У цей період він є фагоцитом середнього розміру. Потрапляючи в тканини, вони перетворюються на макрофаги, що є найбільшими та найпотужнішими фагоцитами в організмі, здатними поглинати та перетравлювати великі обсяги чужорідного матеріалу, клітинних уламків, бактерій і старих еритроцитів. Підвищені моноцити часто свідчать про вірусні інфекції, наприклад, інфекційний мононуклеоз, туберкульоз, сифіліс або онкологічні процеси. Якщо їх занадто мало, це може бути пов’язано зі зниженням активності кісткового мозку або важким виснаженням організму.

Лімфоцити

Лімфоцити є основою нашого імунітету. Вони «запам’ятовують» інформацію про мікроби, з якими вже зустрічався організм, тож при повторному контакті швидко знищують їх. Існує декілька типів лімфоцитів:

• B-лімфоцити виробляють антитіла, що знешкоджують інфекцію;
• T-лімфоцити керують імунною відповіддю, розпізнають і знищують заражені клітини;
• NK-клітини (natural killers) атакують пухлинні клітини та клітини, уражені вірусами.
  ​​​​​​​

Основні типи Т-лімфоцитів:

1. T-хелпери (T-помічники, CD4⁺-клітини) – це регулятори імунної відповіді. Вони не знищують мікроби напряму, але секретують цитокіни (білкові сигнальні молекули), які:

• активують B-лімфоцити для вироблення антитіл;
• активують T-кілери для знищення інфікованих клітин;
• активують макрофаги для посилення фагоцитозу.
  ​​​​​​​

T-хелпери поділяються на підтипи (Th1, Th2, Th17), які керують різними видами імунної відповіді (наприклад, Th1 орієнтовані на нутрішньоклітинні інфекції, Th2 – на алергії та паразитів).

2. T-кілери (цитотоксичні Т-лімфоцити, CD8⁺-клітини) – це «клітини-вбивці», відповідальні за пряме знищення цільових клітин. Вони розпізнають антигени на поверхні інфікованих клітин (уражених вірусами чи внутрішньоклітинними бактеріями) або пухлинних клітин і викликають їхню запрограмовану смерть (апоптоз).

3. T-регуляторні клітини (T-супресори, T-reg) – клітини, що запобігають надмірній активності імунітету. Вони пригнічують імунну відповідь, допомагаючи організму розрізняти «своє» від «чужого». Їхня роль критично важлива для запобігання аутоімунним захворюванням (коли імунна система атакує власні тканини) та для припинення імунної відповіді після усунення інфекції. T-клітини пам'яті – «архів» імунної системи.

4. Т-клітини пам’яті забезпечують вторинну, швидшу та потужнішу імунну відповідь при повторному контакті з уже знайомим антигеном. Вони можуть зберігатися в організмі десятиліттями, що є основою дії вакцин. Підвищення рівня лімфоцитів характерне для вірусних інфекцій (грип, кір, краснуха), а зниження – для ослаблення імунної системи або тривалих хвороб.

Дозрівання лейкоцитів у центральних органах

1. Кістковий мозок є головним первинним органом кровотворення та імунітету. Тут утворюються всі лейкоцити: попередники гранулоцитів (нейтрофіли, еозинофіли, базофіли), моноцитів, а також B-лімфоцити та попередники T-лімфоцитів. B-лімфоцити проходять своє основне дозрівання та набувають імунокомпетентності (здатності розпізнавати антигени) саме в кістковому мозку, перш ніж вийти в кров.

2. Тимус є другим первинним органом імунної системи. Сюди з кісткового мозку мігрують попередники T-лімфоцитів. У тимусі вони проходять суворий процес селекції («навчання»):

• позитивна селекція: виживають лише ті T-клітини, які здатні розпізнавати антигени.
• негативна селекція: знищуються ті T-клітини, які атакують власні тканини організму (потенційні аутоімунні клітини).
  ​​​​​​​

Після дозрівання T-лімфоцити (T-хелпери, T-кілери) готові до роботи і мігрують у вторинні лімфоїдні органи.

Вторинні лімфоїдні органи – це місця, де дозрілі, але наївні (ті, що ще не зустрічали свій специфічний антиген) лімфоцити зустрічаються з антигенами, запускають імунну відповідь та фінально спеціалізуються на боротьбі з конкретною загрозою.

3. Лімфатичні вузли – це основні фільтри лімфи, що покривають усе тіло. Тут відбувається перша зустріч наївних T- і B-лімфоцитів з антигенами, які принесені лімфою з тканин та органів. Після зустрічі з антигеном відбувається клональна експансія (швидке розмноження) та диференціація: B-лімфоцити перетворюються на плазматичні клітини (виробники антитіл), а T-лімфоцити – на активовані T-кілери та T-хелпери. Це призводить до набряку вузлів під час хвороби.

4. Селезінка – це основний фільтр крові. Схожа на лімфовузли, але спеціалізується на очищенні крові. Розпізнає антигени, що потрапили безпосередньо в кровотік. Є місцем активації та проліферації T- і B-лімфоцитів проти системних інфекцій (наприклад, сепсису).

5. Пейєрові бляшки – це скупчення лімфоїдної тканини у стінці тонкого кишківника, що є частиною GALT (Gut-Associated Lymphoid Tissue). Вони відповідають за імунітет слизових оболонок, захищаючи організм від патогенів, що потрапляють з їжею і запускають вироблення IgA-антитіл (імуноглобулін А), які секретуються на поверхню слизових оболонок кишківника, дихальних шляхів та інших органів. Це критично важливо для підтримки бар'єрної функції та толерантності до нешкідливих антигенів (наприклад, їжі).

Таким чином, лейкоцити проходять шлях від народження (кістковий мозок), через навчання та селекцію (тимус), до фінальної спеціалізації та бойової готовності (лімфовузли, селезінка, пейєрові бляшки).

Як перевірити рівень лейкоцитів?

Перевірити кількість лейкоцитів можна за допомогою лабораторних досліджень, які дозволяють оцінити роботу імунної системи та виявити запальні процеси в організмі. Найчастіше для цього призначають загальний аналіз крові (ЗАК). У автоматизованому дослідженні (35 показників) в лабораторії ДІЛА визначається точна кількість лейкоцитів та їх співвідношення у формулі крові, що дає змогу лікарю оцінити наявність або відсутність можливого запалення, інфекції чи алергічної реакції.

Крім того, кількість лейкоцитів можна оцінити і в загальному аналізі сечі, адже їх наявність понад норму часто свідчить про запальні процеси у сечовидільній системі. Лейкоцити в сечі є одним з основних показників, який допомагає лікарю запідозрити інфекції сечовивідних шляхів та нирок або інші порушення. Якщо у результатах фіксують підвищені лейкоцити в сечі, це може вказувати на цистит, пієлонефрит чи інші запальні стани, що потребують детальної діагностики.

У деяких випадках лікар може призначити також біохімічний аналіз крові, який допомагає оцінити стан печінки, нирок, обмін речовин і загальну реакцію організму на запалення.

Такі дослідження в ДІЛА виконуються на сучасному обладнанні, що забезпечує точність результатів та допомагає своєчасно виявити навіть незначні відхилення.

Норма лейкоцитів у крові

Кількість лейкоцитів у крові показує, наскільки активно працює імунна система. Норма лейкоцитів у крові дорослої людини становить від 3,9 до 10,5 Гігаклітин/літр.

Норма лейкоцитів у дітей:

• новонароджені – 8,3–15,4 Гігаклітин/літр
• діти до 6 років – 4,4–14 Гігаклітин/літр
• підлітки – 3,9–10,5 Гігаклітин/літр
  ​​​​​​​

Невелике коливання кількості лейкоцитів в крові можливе протягом дня: після прийому їжі, фізичних навантажень чи стресу. Підвищена кількість (лейкоцитоз) може свідчити про запальні процеси, інфекції, алергію чи стресову реакцію організму. Знижений рівень (лейкопенія) часто вказує на ослаблення імунітету, вірусні інфекції або вплив деяких медикаментів. Саме тому важливо періодично здавати загальний аналіз крові, щоб вчасно виявити зміни та запобігти можливим проблемам.

Чому лейкоцити підвищені?

Підвищена кількість лейкоцитів у крові називають лейкоцитозом. Це означає, що організм реагує на зміни або подразники, і не завжди свідчить про хворобу.

До основних причин підвищення лейкоцитів належать:

1. Фізіологічний лейкоцитоз (це підвищення, пов'язане з природними процесами в організмі, що не вимагають лікування. Воно зазвичай короткочасне та помірне).

• фізичне або емоційне навантаження після тренувань, стресу або високої температури відбувається через перерозподіл лейкоцитів, які мобілізуються зі судинного русла до циркулюючої крові;
• при вагітності легке підвищення лейкоцитів є нормою через активну роботу імунної системи жінки;
• після прийому їжі (постпрандіальний лейкоцитоз).
• невелике підвищення може спостерігатися під час менструального циклу.
  ​​​​​​​

Патологічний лейкоцитоз (свідчить про активний процес в організмі, на який імунна система реагує, посилюючи вироблення лейкоцитів):

• інфекції – бактеріальні (ангіна, пневмонія, апендицит), вірусні або грибкові;
• запальні процеси у будь-якому органі або тканині (наприклад, артрит, отит, цистит);
• алергічні реакції, при яких організм активує імунну відповідь на речовини, які сприймає як загрозу;
• прийом деяких ліків, наприклад, кортикостероїдів;
• отруєння, уремія, діабетичний кетоацидоз;
• у деяких випадках лейкоцитоз може бути пов’язаний з лейкемією або іншими порушеннями кровотворення.
  ​​​​​​​

Для точного розуміння причин підвищення лейкоцитів лікар оцінює не лише їх загальну кількість, а й лейкоцитарну формулу – співвідношення різних видів лейкоцитів.

Чому лейкоцити знижені?

Низькі лейкоцити в крові називають лейкопенією. Це стан, який сигналізує про зниження захисної функції імунної системи або вплив певних факторів на кровотворення.

До основних причин зниження кількості лейкоцитів належать:

• вірусні інфекції – грип, кір, краснуха та інші хвороби, які можуть тимчасово знижувати кількість білих кров’яних тілець, однак деякі віруси (наприклад, вірус Епштейна-Барр при мононуклеозі) спочатку викликають лейкоцитоз (зростання), переважно за рахунок лімфоцитів;
• порушення роботи кісткового мозку в результаті впливу токсинів, хіміотерапії, радіації або онкологічних захворювань;
• дефіцит вітамінів і мікроелементів – недостатня кількість вітаміну B12, фолієвої кислоти або цинку може призводити до зменшення вироблення лейкоцитів;
• аутоімунні захворювання, при яких організм може руйнувати власні білі кров’яні клітини;
• тривалі або тяжкі інфекційні процеси, адже при виснаженні імунної системи кількість лейкоцитів падає попри значну потребу в них і це є вкрай несприятливою ознакою.
  ​​​​​​​

Зниження рівня лейкоцитів потребує уваги, оскільки організм стає більш вразливим до інфекцій. Для встановлення точної причини призначають додаткові дослідження та оцінюють стан кісткового мозку і супутні фактори, що впливають на кровотворення.

Як підняти лейкоцити?

Якщо кількість лейкоцитів у крові знижений, важливо зрозуміти причину цього стану та відновити нормальну роботу імунної системи. Підвищення лейкоцитів може досягатися як за допомогою способу життя, так і під контролем лікаря.

До основних способів підвищення лейкоцитів належать:

• збалансоване харчування, адже важливо додавати до раціону продукти, багаті на білок, вітаміни групи B, фолієву кислоту, цинк та залізо. Це допомагає кістковому мозку виробляти нові лейкоцити. Серед корисних продуктів: м’ясо, риба, яйця, бобові, зелень, горіхи;
• помірна фізична активність, наприклад, регулярні прогулянки, легкі тренування або заняття спортом стимулюють роботу імунної системи;
• відмова від куріння, надмірного вживання алкоголю та контроль стресу допомагають організму відновлюватися і підтримують нормальний рівень лейкоцитів;
• лікування основного захворювання, адже якщо зниження лейкоцитів спровоковано інфекцією, дефіцитом вітамінів або хворобою кісткового мозку, необхідно лікувати саме основне захворювання;
• у деяких випадках (наприклад, під час хіміотерапії) лікар може призначити стимулятори кровотворення або інші препарати, що допомагають кістковому мозку виробляти білі кров’яні клітини.
  ​​​​​​​

Регулярна перевірка загального аналізу крові допомагає контролювати ефективність заходів та своєчасно виявляти зміни в імунній системі.

Популярні запитання пацієнтів та відповіді лікаря ДІЛА

1. Яка кількість лейкоцитів вважається критичною?

Критично низький рівень лейкоцитів становить менше 1,0 Гігаклітин/літр а надзвичайно високий – понад 50 Гігаклітин/літр. У таких випадках потрібна термінова медична допомога.

​​​​​​​2. Скільки живуть лейкоцити?

Тривалість життя лейкоцитів залежить від типу клітин: нейтрофіли живуть кілька годин або днів, лімфоцити – від кількох тижнів до кількох років.

3. Чому лейкоцити мають амебоподібну форму?

Їх форма дозволяє рухатися в тканинах, обволікати та поглинати шкідливі мікроби, виконуючи захисну функцію організму.

4. Які захворювання можуть викликати підвищення рівня лейкоцитів?

Підвищення лейкоцитів зазвичай спостерігається при бактеріальних інфекціях, запальних процесах, алергіях, стресі, вагітності, а іноді – при захворюваннях крові.

Редакторська група

Мисюра Світлана Володимирівна

Рецензент

Інші новини

19.09.2025

Кортизол

26.08.2025

Про гормон естроген: функції, норми та як перевірити його рівень в організмі

19.05.2025

Дефіцит вітаміну В12: симптоми, діагностика, наслідки