Загальний аналіз сечі

Діагностичний напрямок

Функціональний стан організму

Загальна характеристика

Аналіз сечі є важливим і інформативним дослідженням в клінічній практиці. Сеча є водним розчином електролітів і органічних речовин. Основним компонентом сечі є вода (92-99%), в якій розчинено близько тисячі різних компонентів, багато з яких до цих пір повністю не охарактеризовані. Щодня з сечею з організму видаляється приблизно 50 - 70 сухих речовин, більшу частину яких становить сечовина і хлористий натрій. Склад сечі значно коливається навіть у здорових людей. Дослідження сечі проводиться з діагностичною метою і для контролю ефективності проведеного лікування. Загальний аналіз сечі включає визначення фізико-хімічних властивостей (прозорість, рН, відносна щільність), мікроскопію осаду, вивчення патологічних компонентів (білок, глюкоза, кетонові тіла, жовчні пігменти, кров).

ВАЖЛИВО! На якість дослідження впливає дотримання вимог до здачі сечі та умов її транспортування.

МЛ ДІЛА рекомендує транспортувати сечу для виконання дослідження «Загальний аналіз сечі» в контейнері Vacuette з консервантом, який заздалегідь можна придбати у відділеннях ДІЛА.

Якщо є потреба в проведенні загального аналізу сечі під час менструації або маткової кровотечі, перед збором сечі необхідно ввести в піхву гігієнічний тампон та здійснити ретельний туалет зовнішніх статевих органів. Для дівчат і жінок, які не живуть статевим життям -  перед сбором сечі здійснити ретельний туалет зовнішніх статевих органів та запобігати потраплянню крові в середню порцію сечі, використовуючи доступні гігієнічні засоби.
Увага! Незважаючи на наведені вище рекомендації результати загального аналізу сечі, біологічний матеріал для якого був зібраний під час менструації, можуть бути хибнопозитивними по деяким показникам (еритроцити тощо) і потребувати повторного обстеження. 

Показання для призначення

1. Захворювання сечовидільної системи.
2. Скринінгове обстеження при профоглядах.
3. Оцінка перебігу захворювання, контроль розвитку ускладнень та ефективності проведеного лікування.
4. Після стрептококової інфекції (ангіна, скарлатина) рекомендується здати аналіз сечі через 1 - 2 тижні після одужання.

Маркер

Маркер захворювань сечовивідних шляхів і деяких позаниркових захворювань.

Клінічна значущість

від світло-жовтого до жовтого кольору

Інтерпретація результатів:
0.1 = + позитивний
0.2 = ++ позитивний

Інтерпретація результатів:
2.8 = +- сліди
5.6 = +
11.0 = ++
28.0 = +++
>= 56 = ++++

Інтерпретація результатів:
0.5 = +- сліди
1.0 = + 
2.0 = + 
4.0 = ++ 
6.0 = ++ 
8.0 = +++
10.0 = +++
>=15.0=++++

Інтерпретація результатів:
<=16= +- норма
34 = + незначно
50 = + незначно
70 = ++ помірно
100 = ++помірно
>= 140 = +++ значно

Інтерпретація результатів:
8.5 = + незначно
17.0 = + незначно
34.0 = ++ помірно
50.0 = ++ помірно
70.0 = ++ помірно
100.0 = +++ значно
>=140 = +++ значно

Інтерпретація результатів:
0.3 = +- сліди 
1.0 = + незначно
5.0 = ++ помірно 
>= 10 = +++ значно

Інтерпретація результатів:
25 = +- сліди
75 = + незначно
250 = ++ помірно
500 = +++ значно

Інтерпретація результатів:       
1-10 = +-  
11-20 = + 
21-50 = ++
51-100 = +++
>100  = ++++

Інтерпретація результатів:
поодинокі в препараті  +-
поодинокі в полі зору   +
незначно ++
помірно   +++
значно    ++++

Інтерпретація результатів:
1-4 = +-
5-20 = +
21-50 = ++
51-100 = +++
>100 = ++++

Інтерпретація результатів:
вихід = % від загальних еритроцитів

Правила підготовки пацієнта

Правила доставки біоматеріалів до лабораторії

Інтерференція:

• Еритроцити: антикоагулянти, амфотерицин, аспірин, індометацин, сульфаніламіди, препарати для рентгенографії.
  Лейкоцити: алопуринол, ампіцилін, аспірин, героїн, канаміцин, солі заліза.
  Колір. Жовто-помаранчевий: вітаміни групи В, фурагін.
  Рожевий: антипірин, аспірин.
  Червоно-коричневий: метронідазол, сульфаніламіди, препарати на основі мучниці.
  Відносна щільність сечі: манітол (в/в), декстран, рентгеноконтрастні засоби.
  рН: адреналін, нікотинамід, бікарбонати.   

• рН: аскорбінова кислота, кортикотропін, метіонін.

Інтерпретація:

• Колір:
  Темно-жовтий - набряки, опіки, блювота, пронос, застійні набряки при серцевій недостатності.
  Безбарвний - нецукровий діабет, знижена концентраційна функція нирок, прийом діуретиків, гіпергідратація.
  Червоний - ниркова коліка, інфаркт нирки.
  «М'ясних помиїв» - гострий гломерулонефрит.
  Темно-бурий - гемолітична анемія.
  Чорний - хвороба Маркіафава-Мікеллі (пароксизмальна нічна гемоглобінурія), алкаптонурія, меланома.
  Жовто-бурий - паренхіматозна жовтяниця.
  Зеленувато-жовтий - механічна жовтяниця, жовчнокам'яна хвороба, рак голівки підшлункової залози.
  Молочний - лімфостаз нирок, інфекція сечовивідних шляхів.

  Відносна густина: Глюкозурія, протеїнурія (при гломерулонефриті, нефротичному синдромі), ліки та/або їх метаболіти в сечі, недостатнє вживання рідини, великі втрати рідини (блювання, пронос), токсикоз вагітних, олігурія.

  рН: Метаболічний і дихальний алкалоз, хронічна ниркова недостатність, нирковий канальцевий ацидоз (тип I і II), гіперкаліємія, первинна та вторинна гіперфункція паращитоподібної залози, інгібітори вуглецевої ангідрази, дієта з великим вмістом фруктів і овочів, тривале блювання, інфекції сечовивідної системи, викликані мікроорганізмами, що расщеплюють сечовину, новоутворення органів сечостатевої системи.

  Білок: Нефротичний синдром, діабетична нефропатія, гломерулонефрит, нефросклероз, синдром Фанконі, отруєння важкими металами, саркоїдоз, серповидноклітинна анемія, мієломна хвороба та інші парапротеінеміі, порушення ниркової гемодинаміки при серцевій недостатності, лихоманці, злоякісні пухлини сечових шляхів, запальні захворювання сечовивідних шляхів.

  Глюкоза: Цукровий діабет, гострий панкреатит, гіпертиреоз, нирковий діабет, стероїдний діабет (прийом анаболіків у діабетиків), отруєння морфіном, стрихніном, фосфором, демпінг-синдром, синдром Кушинга, інфаркт міокарда, феохромоцитома, обширна травма, опіки, тубулоінтерстиціальні ураження нирок, вагітність, прийом великої кількості вуглеводів.

  Білірубін: Механічна жовтяниця, вірусний гепатит, цироз печінки, метастази новоутворень в печінку. Уробіліноген: Гемолітична анемія, внутрішньосудинний гемоліз, перніціозна анемія, поліцитемія, розсмоктування масивних гематом, збільшення утворення уробіліногену в шлунково-кишковому тракті (ентероколіт, ілеїт, обструкція кишечника, збільшення утворення і реабсорбції уробіліногену при інфекції біліарної системи), вірусний гепатит, токсичне ураження печінки, вторинна печінкова недостатність після інфаркту міокарда, серцева і циркуляторна недостатність, пухлини печінки, підвищення уробіліногену при шунтуванні печінки (цироз печінки з портальною гіпертензією, тромбоз, обструкція ниркової вени).

  Кетонові тіла: Цукровий діабет (декомпенсований), прекоматозний стан, церебральна (гіперглікемічна) кома, тривале голодування, важка лихоманка, алкогольна інтоксикація, гіперінсулінізм, гіперкатехоламінемія, отруєння ізопропранололом, еклампсія, глікогенози I, II, IV типів, недостатня кількість вуглеводів в раціоні.

  Гемоглобін: Важка гемолітична анемія, важкі отруєння сульфаніламідами, фенолом, аніліном, отруйними грибами, сепсис, опіки.

  Міоглобін: Пошкодження м'язів, важке фізичне навантаження, включаючи спортивні тренування, інфаркт міокарда, прогресуючі міопатії, рабдоміоліз.

  Еритроцити: Сечокам'яна хвороба, пухлини сечостатевої системи, гломерулонефрит, пієлонефрит, геморагічні діатези, інфекції сечовивідних шляхів, травма нирок, артеріальна гіпертензія з залученням ниркових судин, системний червоний вовчак (люпус-нефрит), отруєння похідними бензолу, аніліну, зміїною отрутою, отруйними грибами, неадекватна терапія антикоагулянтами.

  Лейкоцити: Гострий і хронічний пієлонефрит, гломерулонефрит, інфекції сечовивідних шляхів, простатит, сечокам'яна хвороба, тубулоінтерстіціальний нефрит, системний червоний вовчак (люпус-нефрит), відторгнення ниркового трансплантату.

  Епітеліальні клітини. Клітини ниркового епітелію: пієлонефрит, інтоксикація, прийом саліцилатів, кортизону, фенацетину, препаратів вісмуту, отруєння солями важких металів, етиленгілколем, тубулярний некроз, відторгнення ниркового трансплантату, нефросклероз.

  Циліндри. Гіалінові: гострий і хронічний гломерулонефрит, пієлонефрит, сечокам'яна хвороба, туберкульоз нирок, пухлини, застійна серцева недостатність, гіпертермічні стани, важке фізичне навантаження, підвищений артеріальний тиск, прийом діуретиків.
  Зернисті: гломерулонефрит, пієлонефрит, діабетична нефропатія, вірусні інфекції, отруєння свинцем, лихоманка.
  Воскоподібні: хронічна ниркова недостатність, амілоїдоз нирок, нефротичний синдром.
  Еритроцитарні: гострий гломерулонефрит, інфаркт нирки, тромбоз ниркових вен, злоякісна гіпертензія.
  Лейкоцитарні: пієлонефрит, системний червоний вовчак (люпус нефріт).
  Епітеліальні: гострий канальцевий некроз, вірусна інфекція, отруєння солями важких металів, етиленгліколем, передозування саліцилатів, амілоїдоз, реакція відторгнення ниркового трансплантата.

  Бактерії: інфекції сечовивідних шляхів.

  Солі. Урати: Висококонцентрована сеча, кисла реакція сечі (після фізичного навантаження, м'ясної дієти, при лихоманці, лейкозі), сечокислий діатез, подагра, хронічна ниркова недостатність, гострий і хронічний нефрит, зневоднення (блювота, пронос), у новонароджених.
  Трипельфосфати, аморфні фосфати: Лужна реакція сечі у здорових, блювання, промивання шлунку, цистит, синдром Фанконі, гіперпаратиреоз.
  Оксалат кальцію: вживання в їжу продуктів, багатих щавлевої кислотою (шпинат, щавель, томати, спаржа, ревінь), пієлонефрит, цукровий діабет, отруєння етиленгліколем.

  Слиз: інфекції сечовивідних шляхів.

• Відносна густина: Нецукровий діабет (нефрогенний, центральний або ідіопатичний), хронічна ниркова недостатність, гостре ураження ниркових канальців, поліурія.

  рН: Метаболічний і дихальний ацидоз, гіпокаліємія, зневоднення, голодування, цукровий діабет, туберкульоз, лихоманка, виражена діарея, дієта з високим вмістом м'ясного білку, журавлини.