Лишай у людини: види, симптоми, діагностика та лікування

1. Вступ
2. Як виглядає лишай у людини?
3. Причини та фактори ризику
4. Які бувають лишаї?
5. Діагностика лишаю
6. Заключні думки

Вступ

Здорова шкіра не лише відіграє захисну роль в організмі людини, але ще є зовнішнім показником її здоров’я і соціальним медіатором. Гарний стан шкіри є важливим аспектом впевненості людини у собі, тоді як дерматологічні хвороби обмежують її професійні можливості, а також коло спілкування. Однією з широко розповсюджених у світі хвороб шкіри є лишай. А точніше, під цією назвою прихована низка дерматозів з різним походженням, але спільними проявами.

Як виглядає лишай у людини?

Наслідком захворювання на лишай є зміна зовнішнього вигляду шкіри і поява на ній висипки абсолютно різних видів: у вигляді бульбашок, папул, виразок та інших утворень, які мають непривабливий вигляд для оточуючих. Супутнім фактором майже завжди є свербіж у місці висипу, який ускладнює лікування і додає хворому психологічного дискомфорту.

І хоча багато з лишаїв є відносно нешкідливими, вони мають складний перебіг, а деякі є заразними, тому на певний період часу потребують дотримання запобіжних заходів. Отже при появі будь яких змін на шкірі, які можуть свідчити про лишай, необхідно негайно звертатися до дерматолога.

Причини та фактори ризику

Збудниками лишаю можуть бути найчастіше грибки, рідше — віруси, а також аутоімунні фактори або ціла низка причин. Серед тих, що підвищують можливість отримати один з таких дерматозів:

• слабкий імунітет та збої імунної системи;
• цукровий діабет та інші ендокринні захворювання;
• захворювання шлунково-кишкового тракту;
• гіперфункція потових і сальних залоз;
• стрес;
• надмірний вплив ультрафіолетового випромінювання на шкіру;
• порушення правил особистої гігієни;
• контакти з хворими тваринами;
• генетичні фактори.

Які бувають лишаї?

Стригучий лишай

Стригучий лишай отримав свою назву, оскільки при ураженні волосяного покриву на голові він «вистригає» уражені ділянки округлої або нерівної форми діаметром до 10 мм, а іноді й більше. Внаслідок цього на хворих місцях залишається ламке волосся завдовжки лічені міліметри від кореня. Але цей вид лишаю може вражати також шкіру та нігті.

Хвороба відноситься до мікозів, а її причиною є грибки двох видів – збудник мікроспорії Microsporum canis і трихофітії Trichophyton tonsurans, здатні довгий час перебувати в сплячому стані. До того ж, вони мають стійку патогенність.

Основними переносниками стригучого лишаю є дикі та одомашнені тварини. Мікроспорія зустрічається частіше трихофітії і вважається найбільш поширеним видом лишаїв серед дітей, які заражаються нею переважно після контакту з хворими кошенятами і цуценятами.

Дорослі можуть «підхопити» хворобу при спільному використанні особистих речей (гребінець, рукавички, шапка), на яких знаходиться збудник, або інших близьких контактів. Тому стригучий лишай вимагає особливої уваги в сім'ях з маленькими дітьми та домашніми тваринами.

Поширенню захворювання сприяють: подряпини та мікротравми, знижений імунітет, авітаміноз та порушення, пов'язані з ним, у тому числі ендокринні, недотримання правил особистої гігієни.

Якщо лишай з'являється спочатку на голові, то на краях «вистрижених» ділянок можна побачити дрібні бульбашки, які лопаються з утворенням жовтої скоринки. Далі хвороба може «перейти» на шию, плечі та інші частини тіла, де стають помітними ділянки білого або сірого кольору, що лущаться. Якщо хворобу не лікувати, то ці осередки розростаються і починають сильно свербіти.

На тлі здорової шкіри ділянки, уражені стригучим лишаєм, виглядають як припіднята поверхня рожевого відтінку, що складається з бульбашок і папул, з центром світлішого забарвлення, покритим шкірними лусочками.

Стригучий лишай іноді плутають з рожевим, проте треба відмітити, що останній ніколи не з'являється на обличчі, ступнях і кистях рук, тоді як стригучий може розвинутися на будь-якій ділянці тіла. Якщо хвороба вражає нігті, їх текстура спочатку стає горбистою, а нігтьова пластина поступово розшаровується. Стригучий лишай необхідно вчасно виявити та правильно лікувати, інакше хвороба може перейти в хронічну форму та турбувати людину роками. Крім цього можливе приєднання вторинної бактеріальної інфекції, а у людей похилого віку – розвиток грибкового сепсису.

Висівкоподібний або кольоровий лишай

Цей різновид лишаїв викликаний дріжджовими грибками, що існують у трьох формах, здатних переходити одна в одну - Pityrosporum orbiculare (круглої форми), Pityrosporum ovale (овальної) та Malassezia furfur (у вигляді міцелію).

Внаслідок ураження кольоровим лишаєм на шкірі хворих (шиї, животі, рідше на обличчі) з'являються ділянки жовтувато-коричневого, коричневого, оранжево-рожевого або білого відтінків. Дрібні плями можуть поєднуватися у великі осередки.

Як правило, у людей зі світлим типом шкіри, уражені ділянки виглядають темнішими, і навпаки. Оскільки грибки-збудники порушують роботу меланоцитів в організмі, уражені плями припиняють засмагати і в літній період стають більш помітними. Через що різнобарвний лишай у побуті називають «сонячним грибком».

Носіями цих грибків є до 90% людей. Однак, різнобарвний лишай з'являється далеко не у всіх, хвороба не є заразною, а вражені нею залишаються здоровими людьми. Факторами, що провокують захворювання, можуть служити:

• схильність до дерматомікозів;
• цукровий діабет та інші ендокринні захворювання;
• ослаблена імунна система (у тому числі після перенесених інфекційних захворювань та вагітності);
• авітаміноз та недостатнє харчування;
• зловживання синтетичним одягом та антибактеріальними засобами гігієни;
• шкідливі умови роботи та інші причини.
   

При цьому дітей віком до 7 років висівковий лишай не вражає, і з усіх лишаїв є одним із найбільш нешкідливих.

Оперізуючий лишай

Збудником оперізуючого лишая, як і вітряної віспи, є герпесвірус III типу - Varicella Zoster. Але навіть, якщо ви в дитинстві перехворіли на вітрянку, у вас є шанс «підхопити» лишай у зрілому віці.

Після одужання від вітрянки Varicella Zoster переходить у латентну форму, а у разі ослаблення імунітету, сильного стресу, переохолодження, злоякісних процесів в організмі або в інших подібних випадках вірус може реактивуватися у вигляді оперізуючого лишаю.

Хвороба дається взнаки висипом, який може з'явитися практично на будь-якій ділянці тіла по ходу нерва, зазвичай з одного боку, і супроводжується сильним болем та печінням. У перші 48-96 годин також можуть турбувати загальна слабкість, головний біль, збільшення лімфовузлів, порушення травлення і т. д.

У цей період на шкірі хворого спочатку з'являються ділянки дрібного висипу, розміром до пів-міліметру, які через добу перетворюються на везикули - бульбашки з безбарвною рідиною, при тяжкому перебігу хвороби, наповнені кров'ю.

Період до 3 діб, від того моменту, коли ділянки з висипом починають оперізувати тіло хворого, і до того, як вони лопаються і покриваються кіркою, є найнебезпечнішим для оточуючих, оскільки хвороба може передатися від людини людині.

Крім висипу хвороба може проявлятися офтальмологічним оперізуючим герпесом, сильними вушними болями і втратою слуху (синдром Рамсея-Ханта), а також руховими порушеннями через м'язову слабкість в уражених ділянках.

Ще одним наслідком реактивації Varicella Zoster стає збільшення чутливості нервових клітин, які сигналізують про це сильними болями протягом одного місяця після зникнення висипу, а у людей похилого віку і до одного року. Больові відчуття, що отримали в медицині назву постгерпетичної невралгії або невропатії, можна порівняти з болем після опіків. Однак, вони не свідчать про продовження хвороби.

І все ж таки оперізуючий лишай потребує кваліфікованої діагностики та лікування, що полягає у проведенні противірусної терапії.

Лишай Жибера (рожевий лишай)

Рожевий лишай Жибера відноситься до гострих запальних дерматозів, які минають самостійно. Однак на це може піти від 2-4 тижнів до 3 місяців. У більшості випадків хвороба візуально проявляє себе у вигляді декількох округлих материнських бляшок яскраво рожевого кольору, що лущаться. Вони з'являються на тулубі і кінцівках, а через 7-10 днів поширюються на інші ділянки тіла у вигляді овальних або круглих монетоподібних плям діаметром 3-5 см.

Поступово плями бліднуть і зникають, залишаючи після себе темніші або світліші ділянки (гіперпігментація або депігментація), які згодом набувають нормального кольору.

До цього часу вчені не встановили збудника цього виду лишаю, але підозрюють, що їм може бути герпесвірус 6 або 7 типів. В основному захворювання зустрічається у підлітків і розвивається у міжсезоння. Під час його прогресування можливі невелике підвищення температури, слабкість та збільшення лімфовузлів. Приблизно половина перехворілих скаржиться на легкий свербіж, а у чверті хвороба такого симптому не викликала.

Крім того, усі, хто перехворів на лишай Жибера, отримують від нього довічний імунітет і більше ніколи на нього не хворіють. Тим не менш, до цього захворювання також потрібно ставитися з усією серйозністю, оскільки неправильний догляд за ураженою шкірою може згодом викликати ускладнення у вигляді фолікуліту, екземи або стрептококового менінгіту.

Псоріаз

Псоріаз є найпоширенішим у світі видом лишаю. За оцінками проекту "Глобальний атлас псоріазу", ця хвороба вразила близько 2% населення планети (від 0,17% у Східній Азії до 2,5% у Західній Європі). Поширеність псоріазу серед дітей становить близько 1%. При цьому лише кожна п'ята країна у світі веде точну статистику, тому деякі інші джерела подвоюють кількість хворих на псоріаз.

Як і у випадку з лишаєм Жибера, точних причин цього захворювання не встановлено. В даний час вчені проробляють вірусну, генетичну, імунологічну, нейрообмінну, метаболічну та ще ряд теорій. В цілому можна говорити, що зміни шкірного покриву провокують порушення дозрівання, поділу і регенерації клітин епідермісу, які накопичуються на поверхні шкіри, утворюючи папули і бляшки рожево-червоного кольору, вкриті лусочками. Тому псоріаз також отримав назву лускатого лишаю.

Такі утворення можуть з'являтися на волосистій частині голови, ліктях та колінах. Вони майже завжди сверблять і важко піддаються лікуванню. Іншими симптомами псоріазу є: деформація нігтьових пластин зі зміною кольору та стеариновими вкрапленнями (ефект наперстка), а також болючість у дрібних, а потім і у великих суглобах. У багатьох хворих псоріаз рецидивує протягом багатьох років. Хоча захворювання не передається від людини до людини, а хворі не є заразними.

Найбільш поширеною формою псоріазу є звичайний. Її різновидами є вульгарний, монетоподібний та бляшковий. Хвороба, в основному, проявляється на волосистій частині голови, ліктях та колінах. Окрім вульгарного розрізняють:

• інверсний – з'являється в місцях згинів та складок (у пахвових западинах, на внутрішній стороні стегон, у промежині, під грудьми) у вигляді гладких червоних плям без сильного лущення;
• краплеподібний – вражає обличчя, шию, плечі, спину, стегна. Висипання у вигляді дрібних червоних пухирців;
• артропатичний – вражає суглоби та сполучну тканину;
• акродерматит рупіоїдний – для нього властиво гостре запалення із сильним почервонінням шкіри під бляшками;
• генералізований пустульозний – пов'язаний із пошкодженням судин дерми. Охоплює великі ділянки шкіри та може загрожувати життю хворого;
• неуточнені форми псоріазу.
   

За ступенем тяжкості псоріазу він поділяється на легку, середню та важку форми. А за стадійністю:

• прогресуюча — із зростанням висипів, коли хворобливий процес протікає найактивніше;
• стаціонарна — нові висипання вже не з'являються, а свербіж зникає;
• регресуюча – папули розсмоктуються, лущення поступово зникає, проте залишаються «чергові» бляшки.
   

Як ми говорили, хвороба має хронічний характер, коли протягом багатьох років загострення можуть чергуватись з ремісіями. Такий перебіг ускладнює лікування, сприяє зниженню бар'єрної функції шкіри і може спричинити ускладнення у вигляді еритродермії (поява множинних запальних вогнищ на шкірі), артриту, різних аутоімунних патологій, еректильної дисфункції у чоловіків та інших неприємних ускладнень.

Червоний плоский лишай

Це захворювання шкіри також відноситься до недостатньо вивчених. До зони ризику червоного плоского лишаю входять хворі на хронічні захворювання печінки, шлунково-кишкового тракту, а також цукрового діабету. Крім того, вчені говорять про генетичну схильність, а також провокуючі фактори стресу, психічні розлади та наслідки прийому деяких препаратів.

Захворювання проявляється у вигляді округлих блискучих осередків, начебто змащених воском, на різних ділянках тіла, а також на слизових оболонках у ротовій порожнині та на статевих органах. Уражені ділянки шкіри мають червоний або фіолетовий відтінок, а слизової – блідо-рожевий.

Хоча червоний плоский лишай не заразний, в деяких випадках може призвести до невротичних розладів, оскільки виразки відрізняються підвищеним свербінням. А ураження слизової ротової порожнини – до онкології.

Білий лишай

Білий лишай (Pityriasis alba) є ще одним захворюванням з неясною етіологією (походженням). Проте термін «пітиріаз» у давнину використовував ще Гіпократ, коли він описував шкіру, що виглядала так, ніби вона була вкрита зерновими висівками. Таким чином, можна казати про давність патології.

Цей тип лишаю найчастіше вражає щоки, бічну частину плечей і стегон, на яких з'являються білі плями овальної чи круглої форми розміром 2-4 см. Хвороба найчастіше з’являється влітку, але можливо це пов'язано з тим, що засмага робить прояви патології помітнішими. Крім того, деякі джерела говорять, що хворобу може спровокувати звичка тривалий час перебувати під гарячим душем.

Як би там не було, білий лишай відноситься до дерматитів легкого ступеня важкості, які проходять самостійно. Тому його медикаментозне лікування зазвичай не проводиться.

Діагностика лишаю

Враховуючи різноманітність видів та їх збудників, важливу роль у лікуванні лишаю грає диференційна діагностика. Попередній діагноз виставляє дерматолог після огляду пацієнта на підставі анамнезу.

Для уточнення діагнозу також можуть знадобитися лабораторні дослідження крові, бактеріологічний посів зішкрібків з уражених ділянок шкіри, огляд за допомогою лампи Вуда для діагностики грибкових форм інфекції, йодна проба Бальцера та інші методи.

Лікування призначається індивідуально з урахуванням виду інфекції, локалізації та тяжкості захворювання та може включати як різні медичні препарати (у тому числі протигрибкові), так і фізіо-, лазеро, кріотерапію, ультрафіолетове опроміненням та інші методи. 

Заключні думки

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), станом на 2023 рік 1,8 млрд людей в світі хворіє різними захворюваннями шкіри бактеріального, вірусного, грибкового чи паразитарного походження. Більшість з них проживають у країнах з тропічним кліматом і низьким доходом на душу населення.

Як констатували у ВООЗ, «шкіряні захворювання виводять з ладу, стигматизують і спричиняють страждання та психічні розлади». В Україні з цим видом хвороб ситуація є порівняно благополучною, тому для нас важливо зберігати задовільний стан охорони здоров’я в цієї галузі. Кращим засобом для цього є власне дотримання правил особистої гігієни, здоровий спосіб життя та харчування. 

Редакторська група

Мисюра Світлана Володимирівна

Рецензент

Інші новини

18.11.2024

Тромбоцити: норма, функції та що робити при відхиленнях

24.07.2024

Дієта при панкреатиті: що можна та не можна їсти? + меню на тиждень

05.06.2024

Норма цукру в крові та цукровий діабет