Артрит: причини, симптоми та сучасна діагностика

1. Що таке артрит?
2. Симптоми артриту у дорослих та дітей
3. Причини виникнення артриту
4. Види артриту
5. Сучасна діагностика артриту
6. Сучасні методи лікування артриту
7. Профілактика захворювань суглобів
8. Найпоширеніші запитання та відповіді

Біль у суглобах зранку, набряк пальців кистей чи тривала скутість у тілі після пробудження – сигнали, які легко списати на втому чи погоду. Але саме так часто починається артрит – захворювання, з яким за даними ВООЗ стикається кожен п’ятий дорослий у світі. Розберімося, як розпізнати хворобу на ранній стадії, чому вона виникає і які методи діагностики дозволяють підтвердити діагноз ще до появи виражених змін у суглобах.

Що таке артрит?

Артрит – це запальний процес, що вражає один або кілька суглобів і супроводжується болем, набряком та обмеженням рухливості. Термін об’єднує понад 100 різних захворювань – від аутоімунних станів, коли власна імунна система організму помилково атакує власний суглоб, до інфекційних та обмінних уражень (наприклад, подагри).

Механізм розвитку захворювання: запалення синовіальної оболонки, яка вистилає суглобову капсулу зсередини. Через це в порожнині суглоба накопичується рідина, тканини набрякають, а рух починає завдавати болю.

В Україні захворювання кістково-м’язової системи стабільно посідають одне з провідних місць у структурі хронічної патології. За офіційними даними Центру громадського здоров’я МОЗ України та Національної академії медичних наук, на запальні та дегенеративні захворювання суглобів страждають понад 3 мільйони українців. Зокрема, лише на ревматоїдний артрит в Україні офіційно зареєстровано понад 110 тисяч пацієнтів, а на подагричний артрит – понад 60 тисяч. Справжня кількість випадків є значно вищою, адже на ранніх стадіях хвороба нерідко залишається недіагностованою. Через тривалу відсутність точної діагностики та несвоєчасне лікування артрит стає однією з головних причин первинної інвалідизації осіб працездатного віку в нашій країні.

Симптоми артриту у дорослих та дітей

Симптоми артриту відрізняються залежно від виду хвороби, але є спільні ознаки, які їх об’єднують.

До типових симптомів у дорослих належать:

• біль у суглобі, що виникає в спокої (найчастіше вночі та вранці) і зменшується після початку руху/розминки;
• ранкова скутість тривалістю понад 30 хвилин (іноді до кількох годин);
• набряк і локальне підвищення температури шкіри над суглобом;
• почервоніння шкіри в ділянці ураження (особливо характерне для подагри чи реактивного артриту);
• зниження амплітуди рухів;
• загальна втома, зниження працездатності, іноді – субфебрильна температура тіла.

Артрит пальців рук – одна з найпоширеніших локалізацій, особливо при ревматоїдній формі. Дрібні суглоби кистей набрякають симетрично на обох руках, пальці стають малорухливими вранці, а з часом можуть деформуватися.

Артрит ніг найчастіше вражає колінні, гомілковостопні суглоби та перший плесно-фаланговий суглоб великого пальця стопи – останнє є характерним для подагри.

Окремо варто згадати артрит щелепи: скронево-нижньощелепний суглоб може запалюватися при системних формах хвороби, спричиняючи біль під час жування, клацання та обмежене відкривання рота.

У дітей клінічна картина має особливості. Артрит у дитини часто проявляється не так виразно, як у дорослих: малюк може просто накульгувати, відмовлятися від активних ігор або скаржитися на біль без чіткої локалізації. Ювенільний ідіопатичний артрит – найпоширеніша ревматична хвороба дитячого віку, за оцінками дослідників її глобальна поширеність становить приблизно 32,6 випадка на 100 тисяч дітей.

Приблизно у третини дітей з цією формою хвороби уражається і скронево-нижньощелепний суглоб, який через складність діагностики називають «забутим суглобом» – його запалення довго протікає безболісно, але може порушувати ріст нижньої щелепи, як зазначають автори огляду в PMC.

Згідно з матеріалами щодо стандартів медичної допомоги та клінічних протоколів, в Україні щороку реєструється приблизно 300–400 нових випадків первинного захворювання на ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА) серед дітей. Загальна кількість пацієнтів, які живуть із цим діагнозом, оцінюється в 2,5–3 тисячі осіб.

Фахівці ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України» (м. Харків) у своїх наукових працях, зокрема в «Українському ревматологічному журналі», зазначають, що поширеність ЮІА в Україні (0,3–0,65 на 1000 дитячого населення) відповідає верхній межі світових епідеміологічних оцінок. Це означає, що Україна належить до регіонів із найвищою поширеністю цієї хвороби у світі, що відображає як реальне навантаження патології на систему охорони здоров’я, так і значне покращення діагностики та раннього виявлення захворювання в нашій державі.

Причини виникнення артриту

Механізми розвитку артриту відрізняються залежно від його форми, але у більшості випадків хвороба виникає через поєднання кількох чинників одразу:

1. Аутоімунні порушення – імунна система помилково атакує власні тканини суглоба, як це відбувається при ревматоїдному або псоріатичному артриті.
2. Інфекції – бактерії або віруси можуть провокувати запалення безпосередньо в суглобі або опосередковано, через імунну відповідь після перенесеної інфекції (наприклад, при ангіні, урогенітальній або кишечній інфекції) та викликати реактивний артрит.
3. Порушення обміну речовин – накопичення кристалів сечової кислоти в суглобовій сумці при подагрі.
4. Вікові дегенеративні зміни хряща та навколосуглобових тканин.
5. Спадкова схильність – певні генетичні маркери, зокрема HLA-B27, підвищують ризик розвитку окремих форм хвороби (наприклад, анкілозуючого спондилоартриту чи реактивного артриту).
6. Зовнішні та системні чинники: травми суглобів, надмірні навантаження, зайва вага, порушення імунної відповіді на тлі хронічного стресу чи дисбалансу мікробіоти кишечника (приклади є в огляді щодо реактивного артриту).

Класифікацій артриту існує багато, але в клінічній практиці найчастіше виокремлюють три форми, з якими стикаються і дорослі, і діти.

Види артриту

Ревматоїдний артрит

Це хронічне аутоімунне захворювання, за якого імунна система помилково атакує синовіальну оболонку суглобів, спричиняючи поступове руйнування хряща і кістки. Хвороба вражає від 0,5 до 1% населення світу, повідомляють автори клінічного дослідження. Характерна ознака – симетричне ураження дрібних суглобів кистей і стоп, ранкова скутість, що триває годинами, а також підвищена втомлюваність і субфебрильна температура.

Важливо! Без своєчасного лікування ревматоїдна форма призводить до незворотної деформації суглобів і втрати працездатності, тому рання діагностика за допомогою специфічних маркерів (АЦЦП/anti-CCP та ревматоїдного фактора) дозволяє виявити хворобу на стадії, коли суглобову деструкцію ще можна повністю зупинити.

Реактивний артрит

Реактивний артрит розвивається у вигляді асептичного запалення як імунна відповідь на інфекцію, що локалізується поза суглобом, найчастіше в носоглотці, сечостатевій або травній системі. На відміну від септичного (інфекційного) артриту, збудник у самій суглобовій порожнині зазвичай не виявляється: запалення є наслідком імунної реакції, а не прямого інфікування суглоба.

Найпоширенішим урогенітальним збудником, який провокує реактивний артрит, вважається Chlamydia trachomatis, а серед кишкових – Salmonella, Shigella та Yersinia. Класична форма реактивного артриту вражає переважно великі суглоби нижніх кінцівок – колінні та гомілковостопні, часто асиметрично, і може супроводжуватися ураженням очей та сечостатевих органів. Схильність до реактивного артриту тісно пов’язана із наявністю генетичного маркеру HLA-B27.

Подагричний артрит

Подагра – метаболічна форма артриту, спричинена відкладенням уратів в тканинах суглобів і навколосуглобових структурах через хронічно підвищений рівень сечової кислоти в крові. Класичними симптомами є раптовий, дуже інтенсивний біль, почервоніння і набряк, найчастіше в першому суглобі великого пальця стопи, хоча можуть уражатися також інші суглоби.

Поширеність подагри у світі невпинно зростає. За даними аналізу Global Burden of Disease Study 2021, у 2020 році подагрою у світі хворіли приблизно 55,8 мільйона людей, стандартизований показник поширеності становив 659,3 випадку на 100 000 населення, що на 22,5% більше, ніж у 1990 році. Захворюваність у чоловіків більш ніж утричі перевищує показник у жінок. Серед основних факторів ризику дослідники виокремлюють надлишкову масу тіла, на яку припадає понад третину випадків втрачених років здорового життя через подагру, та порушення функції нирок.

Основні форми артриту, їхні причини та поширеність

​​​​​​​

Поширеність ревматоїдного та псоріатичного артриту в Україні дещо вища за середньосвітові показники, що зумовлено насамперед відмінностями у методиці обліку та роках збору даних, а не реальною різницею у захворюваності. Найбільший розрив спостерігається при подагрі, що може свідчити як про недовиявлення цього захворювання на ранніх стадіях, так і про реальні відмінності у харчуванні та способі життя.

Все це означає головне: тривала ранкова скутість і симетричний біль у дрібних суглобах вимагають перевірки на ревматоїдний артрит; за наявності псоріазу шкіри чи нігтів навіть за негативних ревмопроб слід обстежитися на псоріатичний артрит; раптовий інтенсивний біль у суглобі (особливо у великому пальці стопи) – привід перевірити рівень сечової кислоти; а запалення суглобів через 2–4 тижні після кишкової чи сечової інфекції вимагає оцінки на реактивний артрит.

Сучасна діагностика артриту: покроковий маршрут

Раннє виявлення запалення суглобів у перші 12 тижнів від появи симптомів (так зване «вікно можливостей») дозволяє повністю зупинити руйнування хряща та відвернути деформацію. Сучасний діагностичний алгоритм будується за чіткими міжнародними стандартами (EULAR/ACR) і складається з 4 послідовних кроків.

Крок 1. Консультація лікаря та первинний огляд

Діагностика завжди починається з візиту до сімейного лікаря або ревматолога. Лікар оцінює симетричність ураження, наявність прибухання, вимірює тривалість ранкової скутості та підраховує кількість болючих і набряклих суглобів.

Крок 2. Лабораторний чекап від Діла (основний етап)

Лабораторна діагностика є «золотим стандартом» для встановлення точного типу артриту та ступеня його активності ще до того, як зміни з’являться на рентгені.

Оцінка активності системного запалення:

• Загальний аналіз крові – виявляє загальну запальну реакцію (підвищення ШОЕ, лейкоцитів, анемію).
• С-реактивний білок (СРБ) – найчутливіший маркер гостроти та активності запалення.

Базовим першим кроком від Діла є Комплекс № 195 «Ревмопроби», який включає три основні кількісні показники:

• С-реактивний білок (СРБ)
• Ревматоїдний фактор (РФ)
• Антистрептолізин «О» (АСЛ-О)

Комплекс № 195 чудово відповідає на запитання, чи є в суглобах запалення та чи пов’язане воно зі стрептококом або класичним РФ. Проте для точної диференціації окремих форм артриту лікар може порадити доповнити обстеження точковими дослідженнями:

• Антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду (АЦЦП/anti-CCP) – найспецифічніший маркер ревматоїдного артриту, який стає позитивним за роки до перших симптомів.
• Ревматоїдний фактор (РФ) – додатковий маркер аутоімунного ураження.
• Сечова кислота в сироватці крові – основний показник для діагностики подагри (примітка: під час гострого нападу рівень може бути тимчасово нормальним, тому за потреби дослідження повторюють).
• Генетичний маркер HLA-B27 – критично важливий показник при підозрі на реактивний артрит, анкілозуючий спондилоартрит чи псоріатичну форму.
• Інфекційний профіль – тестування на хламідіоз (Chlamydia trachomatis) чи кишкові інфекції при підозрі на реактивний артрит.

Крок 3. Інструментальна візуалізація

• УЗД суглобів – метод № 1 на ранній стадії: бачить набряк синовіальної оболонки (синовіт) та наявність рідини у суглобовій сумці, коли рентген ще в межах норми.
• МРТ суглобів – найточніший спосіб виявити початкові ушкодження хряща.
• Рентгенографія – застосовується для оцінки структурних змін на пізніших стадіях (звуження суглобової щілини, крайові ерозії кісток).

Крок 4. Спеціальні маніпуляції (за показаннями)

Пункція суглоба з дослідженням синовіальної рідини – абсолютний «золотий стандарт» підтвердження подагри (знаходження мікрокристалів моноурату натрію під мікроскопом) чи виключення септичного (гнійного) артриту.

Як оцінюють тяжкість запального артриту?

На відміну від артрозу, де оцінюють рентгенологічні ступені, при запальних артритах лікар розраховує індекс клінічної активності (наприклад, DAS28), який враховує:

• кількість болючих та набряклих суглобів;
• лабораторний рівень СРБ або ШОЕ;
• загальну самооцінку самопочуття пацієнтом.

За результатами цих розрахунків визначають стан: ремісія, низька, помірна або висока активність хвороби. Мета сучасного лікування – досягти стійкої клініко-лабораторної ремісії, що можливо лише за умови вчасно розпочатої діагностики.

Сучасні методи лікування артриту

Успішне лікування артриту є складним і тривалим процесом, який вимагає високої медичної кваліфікації та персоналізованого підходу: універсальної «таблетки від суглобів» не існує, а схема терапії (від сучасних базисних і біологічних препаратів при аутоімунних формах до антибіотиків чи уратознижувальних засобів) підбирається виключно лікарем-ревматологом лише після встановлення точного типу та активності захворювання.

Намагання самостійно «заглушити» біль чи набряк безконтрольним прийомом знеболювальних або народними методами є вкрай небезпечним, адже це створює хибне відчуття одужання, приховує симптоми та призводить до втрати дорогоцінного часу, протягом якого суглоб незворотно руйнується. Головне завдання за перших тривожних сигналів – не займатися самолікуванням, а пройти фахову діагностику, оскільки вчасно призначене лікарем патогенетичне лікування дає змогу зупинити прогресування хвороби, зберегти рухливість суглобів та повноцінне якісне життя.

Профілактика захворювань суглобів

Повністю запобігти всім формам артриту неможливо, особливо якщо йдеться про генетичну схильність, проте ризик розвитку та тяжкість перебігу можна суттєво знизити:

• підтримуйте нормальну масу тіла – зайва вага збільшує навантаження на суглоби ніг;
• рухайтеся регулярно, без надмірних ударних навантажень на суглоби (плавання, ходьба, лікувальна фізкультура), які зміцнюють м’язовий корсет і живлять хрящову тканину;
• харчуйтеся збалансовано, обмежуючи продукти з високим вмістом пуринів (червоне м’ясо, субпродукти, морепродукти, алкоголь, солодкі напої з фруктозою) для профілактики подагри;
• своєчасно лікуйте інфекційні захворювання, особливо ангіни, урогенітальні та кишкові, щоб знизити ризик реактивної форми;
• уникайте травм суглобів і своєчасно звертайтеся до лікаря після ушкоджень;
• проходьте профілактичні огляди, особливо за наявності артриту в найближчих родичів;
• відмовтеся від куріння, адже воно є головним доведеним зовнішнім чинником, що запускає аутоімунні реакції та стимулює утворення антитіл (АЦЦП), які руйнують суглоби при ревматоїдному артриті.

Найпоширеніші запитання та відповіді