Мігрень: що це, причини, симптоми та лікування

1. Що таке мігрень?
2. Причини виникнення мігрені
3. Тригери (провокатори) нападу мігрені
4. Симптоми мігрені
5. Як болить голова при мігрені?
6. Сучасна діагностика мігрені
7. Які існують види мігрені?
8. Лікування мігрені
9. Особливості перебігу мігрені у дітей та підлітків
10. Профілактика нападів мігрені
11. Популярні запитання та відповіді

Раптовий напад пульсуючого болю в одній половині голови, що супроводжується світлобоязню та нудотою, – стан, з яким регулярно стикаються мільйони людей у світі, незалежно від віку та способу життя. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, головний біль регулярно мають 40% населення планети, тобто понад 3 мільярди людей, а мігрень є однією з головних причин тимчасової втрати працездатності серед неврологічних захворювань. І все ж це захворювання досі оточене міфами: багато хто досі переконаний, що мігрень – це просто сильний головний біль, проти якого не існує дієвих ліків, а єдиний вихід – чекати, поки мине. Це не так. Розберімося, що таке мігрень, звідки вона береться і як з нею жити.

Що таке мігрень?

Мігрень – це Мігрень — це не просто втому чи реакція на погоду. Це хронічне неврологічне захворювання, яке періодично буквально вимикає людину з життя. Напад мігрені супроводжується пульсуючим головним болем (найчастіше з одного боку), нудотою та такою чутливістю до світла й звуків, що єдиним бажанням стає сховатися в темній і тихій кімнаті.

На відміну від звичайного головного болю напруги, мігрень має особливий механізм: під час нападу трійчастий нерв посилає хибні сигнали, викликаючи тимчасове запалення та розширення судин головного мозку.

Насправді, мігрень починається набагато раніше, ніж з’являється перший головний біль. Вона зумовлена особливою чутливістю мозку до коливань внутрішнього середовища організму. Рівень цукру в крові (наприклад, через пропущений прийом їжі), різкі стрибки тиску, гормональні перепади або вивільнення адреналіну під час стресу сприймаються чутливою нервовою системою як сигнал тривоги.

За 12–48 годин до нападу в мозку вже запускаються приховані процеси, хоча болю ще немає. Людина може відчувати перші «провісники»: раптову сонливість, дратівливість, потяг до конкретних продуктів (наприклад, до солодкого) або підвищену втомлюваність. Часто люди вважають ці симптоми причиною болю, хоча насправді це вже початок мігренозного каскаду.

Коли тригери досягають критичної межі, активується трійчастий нерв – головний чутливий центр голови та обличчя. Його волокна вивільняють особливі білкові речовини (зокрема, нейропептид CGRP), які викликають тимчасове розширення та набряк судин мозкових оболонок. Судини починають інтенсивно пульсувати, передаючи в кору головного мозку потужний больовий сигнал, який і переростає у знайомий напад мігрені.

Цікавий факт! Мігрень посідає друге місце у світі серед причин тимчасової втрати працездатності. Вона найчастіше випробовує людей у найактивнішому віці – від 20 до 50 років.

Причини виникнення мігрені

Причини мігрені досі вивчаються, але наука визначає її як поєднання генетичної схильності та особливої чутливості нервової системи.

Згідно з оглядом патофізіології мігрені в журналі Continuum, мігрень – це не просто «проблема із судинами», як вважали раніше, а комплексний розлад роботи більшості ділянок мозку та нейрохімічних систем.

До основних факторів, що пояснюють, чому виникає мігрень, належать:

1. Спадковість: якщо на мігрень страждає один із батьків, ризик для дитини суттєво зростає. Рідкісні форми захворювання чітко пов’язані з генетичними мутаціями.
2. Підвищена збудливість мозку: особливості роботи стовбура мозку та гіпоталамуса роблять больові шляхи надміру чутливими до будь-яких подразників.
3. Гормональні коливання: через коливання рівня естрогену під час менструального циклу, вагітності чи менопаузи жінки стикаються з мігренню утричі частіше за чоловіків.
4. Дисбаланс нейромедіаторів: зміни рівня серотоніну та інших біологічно активних речовин знижують поріг больової чутливості.

Відповідаючи на запитання, від чого мігрень з’являється саме в конкретний день, варто розуміти: генетика та особливості нервової системи створюють підґрунтя для мігрені, а конкретний напад у певний день «запускають» внутрішні чи зовнішні подразники (тригери).

Тригери (провокатори) нападу мігрені

Тригери не спричиняють мігрень як хворобу, але можуть «запустити» конкретний напад у схильної людини. За даними American Migraine Foundation, універсальних провокаторів не існує – тригери суто індивідуальні, тому лікарі радять вести щоденник головного болю.

До найпоширеніших провокаторів нападу належать:

• стрес та період розслаблення одразу після нього;
• порушення режиму сну – як недосипання, так і надто тривалий сон;
• пропуски прийомів їжі, зневоднення, алкоголь, різка відмова від кофеїну;
• гормональні зміни – менструація, овуляція, гормональні контрацептиви;
• сенсорні подразники: яскраве чи мерехтливе світло, гучні звуки, різкі запахи;
• зміна погоди, атмосферного тиску, часових поясів;
• фізичне перенапруження або різке зниження активності.

Зв’язок конкретного продукту з нападом підтверджується не завжди: справжня харчова чутливість трапляється рідше, ніж вважалося раніше, а важливішими є регулярність харчування, сон і гідратація.

Симптоми мігрені

Симптоми мігрені у дорослих зазвичай проходять через кілька фаз. Згідно з фазовим оглядом патофізіології мігрені, виділяють такі стадії:

1. Продромальна фаза – за 1–3 дні до нападу: зміна настрою, дратівливість, втомлюваність, тяга до певної їжі або втрата апетиту.
2. Фаза аури (виникає приблизно у 25–30% пацієнтів): це тимчасові, зворотні симптоми з боку органів чуття чи нервової системи, які тривають від 5 до 60 хвилин і зазвичай передують болю. Найчастіше це зорові феномени: спалахи світла, зигзагоподібні лінії, сліпі плями (скотоми) або «мерехтіння» перед очима. Рідше трапляються: оніміння чи поколювання в пальцях рук, обличчі чи язиці, легке запаморочення або тимчасові труднощі з підбором слів.
3. Больова фаза – власне напад, що триває від 4 до 72 годин без лікування.
4. Постдромальна фаза – стан «похмілля» після нападу: виснаження, слабкість, труднощі з концентрацією, які можуть тривати ще до доби.

Окрім болю пацієнти часто описують нудоту та блювання, підвищену чутливість до світла (фотофобію) і звуків (фонофобію), запаморочення, «затуманеність» свідомості, а іноді – оніміння чи поколювання в кінцівках або обличчі.

Як болить голова при мігрені?

Класичний мігренозний біль локалізується в одній половині голови (звідси й назва – від грецького «hemikrania», «половина черепа»), хоча у третини пацієнтів буває двобічним.

Мігренозний біль зазвичай має чітку анатомічну локалізацію – він поширюється вздовж гілок трійчастого нерва. Найчастіше епіцентр болю ховається глибоко за оком, з розповсюдженням на ділянку надбрів’я або в ділянку носа (іноді біль у носі стає настільки пекучим та інтенсивним, що нагадує гострий синусит чи гайморит). Біль часто віддає у потилицю та шию (в ділянку шийного сплетіння), змушуючи м’язи шиї буквально «кам’яніти».

Характерні риси мігренозного болю:

• Інтенсивний та пульсуючий: біль наче пульсує в такт із серцебиттям і наростає від найменшого руху – навіть від звичайного кроку чи підйому сходами.
• Виражені вегетативні супутники: через залучення автономної нервової системи на боці болю часто виникають «псевдосинуситні» симптоми – закладеність носа, прозорі виділення, сльозотеча та почервоніння ока.
• Надчутливість до подразників: дивитися на світло стає фізично боляче (фотофобія), а будь-які звуки чи різкі запахи здаються агресивними та підсилюють нудоту.

Сучасна діагностика мігрені

Діагноз мігрені встановлюється, насамперед, клінічно – на основі опитування та відповідності симптомів критеріям Міжнародної класифікації головного болю третього перегляду – ICHD-3. Лабораторні дослідження чи МРТ, КТ самі по собі не підтверджують мігрень, проте невролог може призначити обстеження, щоб виключити інші небезпечні причини болю – пухлини, аневризми, запальні чи судинні порушення.

У межах обстеження в мережі лабораторій Діла можна пройти базові дослідження, що допомагають виключити супутні стани, здатні посилювати частоту нападів: перевірку рівня заліза та феритину, функції щитоподібної залози, рівнів магнію та вітаміну D.

Основне значення має щоденник головного болю, де пацієнт фіксує дату, тривалість, інтенсивність нападу, супутні симптоми та можливі тригери – це допомагає лікарю оцінити частоту нападів і скоригувати лікування.

Насторожувати мають так звані «червоні прапорці»: раптовий, «громоподібний» головний біль, що виник вперше; біль після 50 років; напад із підвищенням температури, ригідністю шиї, порушенням свідомості чи новими неврологічними симптомами. У таких випадках потрібна невідкладна медична допомога.

Які існують види мігрені?

Класифікація мігрені охоплює кілька основних форм, головна відмінність між якими – наявність або відсутність фази аури.

Мігрень з аурою

Симптоми мігрені з аурою досить характерні: за 10–60 хвилин до або на початку больової фази виникають зворотні неврологічні прояви. Найчастіше це зорові порушення, тому таку форму нерідко називають зорова мігрень або очна мігрень – людина бачить мерехтливі зигзагоподібні лінії, спалахи світла, «сліпі плями». Рідше аура проявляється онімінням чи поколюванням у руці, обличчі, труднощами з мовленням, а в рідкісних випадках – минущою слабкістю в кінцівках. Аура з’являється приблизно у третини людей з мігренню.

Мігрень без аури

Мігрень без аури – це найпоширеніша форма захворювання. Напад одразу починається з фази болю без попередніх неврологічних симптомів. Саме її найчастіше плутають зі звичайним головним болем, хоча інтенсивність, однобічність болю та супутні симптоми (нудота, світлобоязнь) допомагають лікарю відрізнити один стан від іншого.

Що таке аура?

Аура – це короткочасне, повністю зворотне порушення роботи кори мозку, пов’язане з явищем поширюваної кіркової депресії – хвилею послідовної активації, а потім пригнічення електричної активності нейронів, яка повільно «прокочується» певними ділянками мозку. За сучасними даними, цей механізм не є прямою причиною самого больового нападу, а радше супутнім процесом, що відображає підвищену збудливість мозку людини з мігренню.

Лікування мігрені

Мігрень – це хронічний стан, який здебільшого не усувається повністю, проте добре піддається контролю. Мета терапії – зменшити частоту, тривалість і силу нападів та підвищити якість життя.

Як лікується мігрень? Виділяють два основних напрями:

1. Зняття гострого нападу. Головна мета – зупинити каскад болю на самому початку (у перші 30–60 хвилин):

• звичайні анальгетики та НПЗП (ібупрофен, напроксен, парацетамол тощо) – можуть допомогти лише при легких і рідкісних нападах.
• специфічна терапія – триптани (суматриптан, ризатриптан, золмітриптан). Це «золотий стандарт» для зняття середнього та тяжкого мігренозного болю. Вони діють точково: блокують вивільнення больових нейропептидів та звужують розширені судини мозкових оболонок.

Важливо про ризики: Приймати знеболювальні чи триптани частіше ніж 10–15 днів на місяць суворо заборонено. Це може спровокувати абузусний (медикаментозно індукований) головний біль, коли самі ж ліки стають щоденною причиною болю.

2. Профілактична терапія. Призначається неврологом, якщо мігрень вибиває з життя 4 і більше днів на місяць або якщо напади протікають дуже важко:

• базова фармакотерапія: підбір препаратів із груп бета-блокаторів, антиконвульсантів або антидепресантів, які знижують збудливість мозку та впливають на нейромедіаторний баланс.
• інноваційна таргетна терапія – моноклональні антитіла (блокатори CGRP/рецепторів CGRP). Це проривний метод сучасної медицини: ін’єкційні препарати (які вводяться 1 раз на місяць або 1 раз на 3 місяці) точково зв’язують та нейтралізують той самий «білок болю» (CGRP). Вона суттєво зменшує частоту нападів навіть при хронічній мігрені та добре переноситься.

Окрему увагу огляди сучасної терапевтики мігрені приділяють немедикаментозним методам: когнітивно-поведінковій терапії, релаксації, аеробній активності й нормалізації сну – вони доповнюють, а не замінюють медикаментозне лікування.

Отже, ліки при мігрені – лише частина стратегії контролю захворювання. Схему завжди підбирає невролог, зважаючи на частоту нападів, супутні стани та реакцію на попередню терапію.

Особливості перебігу мігрені у дітей та підлітків

Мігрень зустрічається не лише в дорослих. За науковими даними, на неї страждає близько 11% дітей та підлітків. Дитяча мігрень має клінічні відмінності від дорослої: напади зазвичай коротші; біль частіше двобічний, у лобово-скроневій ділянці, і лише з віком набуває типової однобічної локалізації; переважають виражені шлунково-кишкові симптоми – нудота, блювання, біль у животі, блідість шкіри та синці під очима. У маленьких дітей мігрень іноді проявляється циклічним блюванням чи запамороченням, які пізніше трансформуються в класичну мігрень.

Важливо! Головний біль у дитини – привід звернутися до лікаря, особливо якщо він повторюється регулярно. Щоденник головного болю та консультація дитячого невролога допомагають підібрати безпечну тактику профілактики з урахуванням віку дитини.

Профілактика нападів мігрені

Профілактика, передусім, складається з керування тригерами та стабілізації способу життя: передбачуваність рутини знижує збудливість нервової системи.

До базових рекомендацій належать:

• лягати спати та прокидатися в один час;
• харчуватися регулярно;
• підтримувати гідратацію;
• обмежити алкоголь і різкі перепади кофеїну;
• займатися помірною аеробною активністю, освоювати техніки управління стресом;
• вести щоденник нападів для виявлення індивідуальних тригерів.

За показаннями невролог може додатково призначити курсову профілактичну терапію.

Портрет людини з мігренню: що каже доказова наука?

Тривалий час у суспільстві існував стереотип про «мігренозну особистість» або певний психотип, але сучасна нейробіологія розставляє все на свої місця: справа не в характері, а в особливій будові та чутливості нервової системи.

Наука виділяє кілька доведених характеристик («нейрофенотип»), які найчастіше притаманні людям, схильним до мігрені:

1. Надчутливий мозок. Мозок людини з мігренню працює в режимі «надвисокої чіткості». За даними функціональної МРТ, його кора та зорові ділянки мають щільніші нейронні зв’язки та нижчий поріг сенсорного фільтра.

Що це означає на практиці: там, де звичайна людина навіть не зверне уваги на миготіння лампи, сильний аромат парфумів чи шум, мозок із мігренню сприймає це як потужний подразник і витрачає колосальний ресурс на обробку сигналу, що зрештою може запустити напад.

2. Особливість адаптації. Звичайний мозок швидко адаптується до монотонного подразника (наприклад, до шуму кондиціонера чи тусклого світла) і перестає на нього реагувати. Дослідження показують, що у людей з мігренню феномен звикання (адаптації) виражений слабше. Мозок продовжує аналізувати подразник із первинною інтенсивністю, викликаючи виснаження нейромедіаторних систем.

3. Сенсорна вибірковість та високий рівень емпатії. Через підвищену чутливість лімбічної системи (центру емоцій) люди з мігренню нерідко мають високий рівень емпатії, тонше відчувають відтінки смаків, звуків та емоційний стан оточуючих. Це не психологічний розлад, а фізіологічний наслідок високої збудливості нейронних мереж.

4. Жіночий гормональний профіль. Мігрень утричі частіше вражає жінок, і це пов’язано не із «слабкістю», а з природною біологією: нейрони трійчастого нерва мають велику кількість рецепторів до естрогену. Будь-які природні коливання рівня цього гормону (наприклад, під час циклу) стають для чутливого мозку «пусковим гачком».

Мігрень – це не «характер» і не «слабкість нервів». Це вроджена особливість мозку сприймати світ надто яскраво та детально. Зрозумівши цей механізм, ви зможете не карати себе за «чутливість», а навчитися правильно захищати свій мозок разом із належно підібраною терапією.

Популярні запитання та відповіді