Бак. посів на грибкову флору (42 види) з антимікотикограмою з MIC

Загальна характеристика

Увага! Точність досліджень залежить від дотримання правил підготовки пацієнтом. Перед обстеженням обов'язково ознайомтеся з розділом "Правила підготовки".

Мікози - захворювання, що спричиняються різними видами грибів (патогенними та умовно-патогенними). Потрапляння грибів в організм хазяїна відбувається інгаляційним, аліментарним або транскутанним шляхом. Взначають дві основні групи мікозів - поверхневі та глибокі. При поверхневих мікозах (дерматомікозах, дерматофітіях) патологічний процес локалізується переважно в шкірі та її придатках (волосся, нігті), при глибоких - внутрішні органи та системи (дихальна, травна, сечостатева). Мікози, спричинені дріжджоподібною грибковою флорою - грибкові захворювання, переважно вражаючі шкіру та слизові оболонки, рідше внутрішні органи. Незалежно від особливостей зараження необхідною умовою виникнення захворювання у всіх випадках є наявність передумовних факторів, які сприяють порушенню нормального фізіологічного захисту шкіри та слизових оболонок або знижують загальну реактивність організму, насамперед захворювання, які призводять до розвитку імунодефіциту.

Ураження сечостатевої системи у чоловіків проявляється запаленням статевого члену, можливий кандидозний уретрит та цистит. У жінок розвивається ураження зовнішніх статевих органів та піхви. Без своєчасного лікування мікози приймають хронічний перебіг з рецидивуючим характером.

Дріджоподібні гриби роду Candida найбільш типові представники умовно-патогенної флори. Генетично закладені в них фактори патогенності та вірулентності залишаються прихованими при нормальному функціонуванні організму людини, що є умовою асимптомного, сапрофітного існування цих грибів на слизових оболонках ротової порожнини, шлунково-кишкового тракту та піхви у багатьох здорових людей. Наявність факторів патогенності у грибів роду Candida доведено як клінічними так і експериментальними дослідженнями. Серед багаточисельних видів грибів роду Candida за певних умов найбільшою патогенність та вірулентність має Candida albicans.

Основними збудниками кандидамікозів є С. albicans, C. parapsilosis, C.tropicalis, C. glabrata, C. krusei. Значно рідше виявляють C. lusitaniae, C. guilliermondii, C. rugosa. Незважаючи на те, що найбільш розповсюдженим збудником залишається С. albicans, за останні 15-20 років відмічено збільшення кількості інфекцій, спричинених C.tropicalis,C. parapsilosis, C. glabrata та C. krusei.

Лабораторна діагностика ускладнена тим, що структура грибів значно змінюється в залежності від умов культивування (середовища, температури, доступ повітря), з чим пов'язана здатність грибка переходити від паразитарної форми до сапрофітної. В практичній роботі визначення виду збудника та чутливість до антимікотиків слід проводити у хворих зі всіма варіантами інвазивного кандидозу, тобто при виявленні Candida spp. в будь-якому стерильному в нормі біосубстраті, а також при рецидивуючому перебігу та/або резистентності поверхневого кандидозу до стандартної антимікотичної терапії.

Тип біоматеріалу та способи взяття:

Правила підготовки пацієнта

У лабораторному довіднику можна ознайомитися з докладним описом дослідження