Загальна характеристика
Діагностичний напрямок
Інфекційне ураження організму
Загальна характеристика
Віруси герпесу людини 6 та 7 типів (HHV-6, HHV-7) належать до β-герпесвірусів родини Herpesviridae. Вони надзвичайно поширені: більшість людей інфікуються у ранньому дитинстві. Після первинного зараження вірус залишається в організмі в латентному стані та може реактивуватися при ослабленні імунітету. Джерело інфекції - хворі з клінічними проявами та безсимптомні носії. Основний шлях передачі - повітряно-крапельний, рідше контактно-побутовий. Можлива передача статевим шляхом, через інфіковану кров, при трансплантації органів та тканин, а також вертикально - від матері до плоду під час вагітності.
HHV-6 та HHV-7 здатні до тривалої персистенції в організмі. Вірусні частинки виявляють у лімфатичних вузлах, лімфоцитах, моноцитах, макрофагах, клітинах нирок, слинних залозах та нервовій тканині.
HHV-6 часто спричиняє у дітей раптову екзантему, лихоманку з судомами, інфекційний мононуклеозоподібний синдром, синдром хронічної втоми. У пацієнтів з імунодефіцитом може викликати пневмонію, гепатит, ураження центральної нервової системи. Досліджується можливий зв’язок із розсіяним склерозом та лімфопроліферативними захворюваннями.
HHV-7 здатен викликати подібні нейроінфекції, але частіше асоціюється з серозним лімфоцитарним менінгітом, лейкоенцефалітом, ураженням лімбічної системи, невритом лицевого нерва, полірадикулоневропатією (подібною до синдрому Гієна- Барре). Реактивація HHV-7 нерідко супроводжується хронічною втомою.
Показання для призначення
- диференційна діагностика дитячих інфекцій із лихоманкою та висипом;
- збільшення потиличних або привушних лімфатичних вузлів;
- симптоми інфекційного мононуклеозу при негативному тесті на EBV;
- підготовка до трансплантації або переливання крові;
- контроль ефективності терапії HHV-6/7;
- обстеження пацієнтів з ВІЛ;
- обстеження при лімфопроліферативних процесах та неврологічних ураженнях неясної етіології.
Клінічна значущість
Дослідження є важливим інструментом при діагностиці та веденні пацієнтів із підозрою на герпесвірусну інфекцію та її ускладнення.
Маркер
Маркер наявності ДНК збудника герпесу людини 6 та 7 типів в досліджуваному біологічному матеріалі.
Тип біоматеріалу та способи взяття:
| Тип БМ | ||||
|---|---|---|---|---|
| венозна кров | ||||
| біоптат плаценти (хоріон) | ||||
| зішкріб із ротоглотки | ||||
| урогенітальний зішкріб (чоловічий) | ||||
| урогенітальний зішкріб (жіночий) | ||||
| інший тип матеріалу | ||||
| спинномозкова рідина (ліквор ) | ||||
| урогенітальний мазок (жіночий) | ||||
| сеча | ||||
| слина |
Правила підготовки
венозна кров
біоптат плаценти (хоріон)
зішкріб із ротоглотки
сеча
спинномозкова рідина (ліквор )
слина
урогенітальний зішкріб (жіночий)
урогенітальний зішкріб (чоловічий)
інший тип матеріалу
урогенітальний мазок (жіночий)
У лабораторному довіднику можна ознайомитися з докладним описом дослідження
