Герпес, Human herpesvirus, 6 та 7 типи, ДНК методом REAL TIME ПЛР - кількісн.

Герпес 6 типу – це вірус герпесу людини 6-го типу (HHV-6), який разом із герпесом 7 типу (HHV-7) належить до родини Herpesviridae. Первинне інфікування найчастіше відбувається в ранньому дитинстві, після чого віруси зберігаються в організмі у латентному стані. За певних умов, особливо при імуносупресії, вони можуть реактивуватися.

Метод ПЛР дозволяє виявити та кількісно визначити ДНК HHV-6 і HHV-7 у біологічному матеріалі. Дослідження має найбільшу клінічну цінність у пацієнтів із порушенням функції імунної системи, реципієнтів трансплантатів, а також при підозрі на ураження центральної нервової системи або інші тяжкі герпесвірусні інфекції.

Виявлення ДНК герпесу 6 типу або HHV-7 не завжди свідчить про активне захворювання, оскільки ці віруси можуть тривало персистувати в організмі. Тому результати дослідження необхідно інтерпретувати разом із клінічною картиною, даними інших лабораторних досліджень та анамнезом пацієнта.

• дітям раннього віку з гострою лихоманкою та висипом (для підтвердження раптової екзантеми (roseola infantum), спричиненої HHV-6B);
• пацієнтам з імунодефіцитними станами (ВІЛ-інфекція, онкологічні захворювання, тривала імуносупресивна терапія) при підозрі на герпесвірусну реактивацію;
• реципієнтам трансплантатів органів або гемопоетичних стовбурових клітин;
• пацієнтам із неврологічними симптомами нез'ясованої етіології: енцефалітом, менінгітом, судомами у дітей;
• пацієнтам із тривалою лихоманкою та мононуклеозоподібним синдромом при негативних результатах на вірус Епштейна – Барр та цитомегаловірусну інфекцію.

• при гострій лихоманці у дитини (особливо до 2 років) із подальшою появою висипу після нормалізації температури – класична картина roseola infantum (HHV-6B);
• при мононуклеозоподібному синдромі з негативними результатами на EBV (VCA IgM) та CMV IgM – для виключення HHV-6/7 як альтернативного збудника;
• при підозрі на реактивацію HHV-6 або HHV-7 у пацієнтів з імуносупресією;
• під час обстеження пацієнтів із неврологічними проявами нез'ясованої причини (енцефаліт, менінгіт та інші ураження центральної нервової системи);
• перед або після трансплантації органів чи гемопоетичних стовбурових клітин;
• для контролю вірусного навантаження та ефективності лікування (за показаннями лікаря).

• підтвердити або виключити активну реплікацію HHV-6 або HHV-7 у біологічному матеріалі;
• підтвердити активну реплікацію вірусу за наявності клінічних проявів;
• оцінити вірусне навантаження;
• контролювати перебіг інфекції та ефективність лікування у пацієнтів із груп ризику;
• доповнити діагностику герпесвірусних інфекцій у комплексі з клінічними даними та результатами інших лабораторних досліджень.