Що потрібно знати про хвороби печінки?

Захворювання печінки

• постійної втоми та загальної слабкості
• зниження апетиту та втрати ваги
• болю та важкості у правому підребер’ї
• пожовтіння шкіри та склер
• змін кольору калу та сечі
• відчуття гіркоти та неприємного присмаку в роті
• нудоти, шкірних висипань

• Обмінна. Полягає в безпосереднй участі печінки в усіх видах обміну речовин: білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінералів та навіть води;
• Травна або екскреторна. Полягає в утворенні жовчі. Компоненти жовчі (жовчні кислоти та їх солі, жовчні пігменти, неорганічні солі та ін.) – дуже важливі в розщепленні жирів під час травлення. Токсичні речовини печінка знешкоджує та переробляє в жовч, через що травна функція нерозривно пов’язана з детоксикаційною;
• Детоксикаційна. Полягає у знешкодженні токсичних речовин і подальшій їх утилізації;
• Кровотворна. Печінка синтезує фактори згортання крові, які відповідають за утворення тромбів і зупинку кровотечі. Це явище носить назву гемостазу (не плутаємо з гомеостазом). В ембріональному періоді печінка є органом кровотворення;
• Депо крові. Близько 700 мл крові знаходиться в судинах печінки.

Враховуючи особливу схильність печінки до «мовчання» та ігнорування своєї проблеми до останнього, наполегливо рекомендуємо стати на захист цього органу-ентузіаста.

Ось основні дослідження, які варто робити регулярно раз на рік (при чому двоє перших розкажуть Вам не тільки про печінку, а й про роботу інших органів та систем та стан здоров’я в цілому):

• Програма 114 "Печінкові проби";
• Програма 178 "Перевірся на гепатити В і С".
• Загальний розгорнутий аналіз крові(автоматичний геманалізатор 33 показники);
• Програма 117 "Перевірся: біохмія крові, загальний аналіз крові та сечі";

З кров’ю, яку отримує печінка від кишківника по ворітній вені, до неї надходять різні поживні речовини. Печінка переробляє їх  і трансформує. Окрім поживних речовин, печінка отримує і токсичні: ті, що утворилися в результаті обмінних реакцій, і ті, що потрапили в організм ззовні. Їх печінка знешкоджує і виводить з сечею або калом. Кров, що надходить до печінки печінковою артерією, приносить необхідний для роботи кисень.

Часто печінкові хвороби протікають не тільки безсимптомно, а ще й маскуються під інші захворювання, або можуть викликати хвороби інших органів та систем.

Тиха кривда, яку печінка здатна спричинити своєю недугою пояснюється тим, що печінка не болить. На питання: «Як болить печінка?», найкоректніше відповісти: «Ніяк.». Адже боліти може там, де є нервові закінчення до цього здатні. А в печінці вони знаходяться лише в капсулі, тому печінка болить лише тоді, коли вона збільшується в розмірах, а капсула її перерозтягується. Нервові закінчення, розміщені в печінковій капсулі, здатні викликати відчуття болю у правому підребер’ї. До цього моменту тканина органу вже, як правило, зазнає суттєвих уражень. Проте навіть біль та важкість у правому підребер’ї не завжди наштовхують пацієнта й лікаря на гадку про серйозні загрози. Досить поширена практика, коли при болісних відчуттях  та важкості в правому підребер’ї, пацієнтові виконують УЗД органів черевної порожнини, щоб спростувати або підтвердити жовчокам’яну хворобу чи непрохідність, а також перевірити органи черевної порожнини на предмет наявності новоутворень.

Слід пам’ятати, що відсутність симптомів не дає гарантії, що з печінкою все гаразд. Тому, якщо керуватися логікою та дослухатися до лікарських рекомендацій, кожній людині варто раз на рік проходити обстеження щонайменше на вірусні гепатити та «Біохімія крові».

Майже всі захворювання печінки, коли чи точніше сказати «якщо» й дають про себе знати, -  мають дуже подібні ознаки. Найхарактерніші для більшості печінкових недуг симптоми ми розглянемо зараз, а особливі прояви розглянемо окремо відносно кожного захворювання.

1. Загальна слабкість. Одна справа, якщо людина страждає порушеннями сну, тяжко й виснажливо працює чи її харчовий раціон – бідний і одноманітний. Тоді, звичайно, втома має конкретні причини. Проте не шукайте абстрактних пояснень невмотивованій втомі. Печінка виробляє левову частку енергії, якою послуговується організм для підтримки життєдіяльності. Тому однією з перших ознак проблем з печінкою буде загальне нездужання, відчуття хронічної втоми. Як би Ви це не назвали, одне лишається беззаперечним: раптова або відчутно виражена слабкість може бути вірним приводом звернути увагу на печінку.
2. Біль та важкість в правому підребер’ї. Може боліти, а може й не боліти. І цьому є пряме пояснення, про яке вже йшлося вище: пам’ятаєте, про капсулу, в якій знаходяться нервові закінчення?
3. Нудота та блювання. Зазвичай аж тоді, коли печінка зазнає серйозних уражень, з’являються ці симптоми. Коли її структура сильно пошкоджена і орган не може впоратися зі своєю задачею, токсичні речовини не знешкоджуються і викликають явища інтоксикації, серед яких - нудота та блювання.
4. Жовтяниця. Типовий симптом для захворювань печінки, проте не такий частий. Тобто для уражень печінки характерна жовтяниця, але далеко не завжди її відсутність свідчить про відсутність проблем.
5. Шкірні прояви. Висипи різного характеру, що з’являються раптово.
6. Болі в м’язах та суглобах. Особливо, якщо це не на фоні ГРВІ чи інших об’єктивних причин. Набряк, біль та «викручування» суглобів – ознаки артриту, який може бути спричинений печінковою хворобою.
7. Підвищена температура тіла. Підвищення температури тіла характерне для усіх форм запальних процесів, в тому числі і печінці, тим паче, якщо захворювання активно прогресує. Хворі відмічають, що часто при зустрічі, під час рукопожать або обіймів люди звертають увагу на їх «гарячі» долоні.
8. Збільшення печінки. Є безліч історій про те, що ні хворий, ні лікар не запідозрили захворювання печінки попри те, що у хворого стрімко збільшувався в розмірі живіт. Тому, якщо таке явище має місце, варто звернути увагу на печінку чи не в першу чергу. Збільшення живота пояснюється збільшенням, власне, печінки та згодом розвитком асциту (накопиченням рідини в черевній порожнині).
9. Втрата апетиту, зміна смаку, відчуття гіркоти у роті.

Пам’ятаймо, що явні симптоми чи «натяки» печінки можуть свідчити про те, що вона «втомилася» і просить про допомогу. Це мовчазний орган і сам за себе він сказати не може. Тому у випадку присутності чогось із вищеописаного, а також, якщо Ви не обстежувалися на вірусні гепатити більше року – прямуємо на лабораторне дослідження.

А тепер зупинімося на кожному з найпоширеніших захворювань печінки, щоб запам’ятати, які особливості їх виникнення, перебігу та розвитку ускладнень.

Дуже детально тут не зупинятимемося, оскільки на нашому сайті вже є стаття про вірусні гепатити, де Ви можете набагато детальніше вивчити це питання.

Гепатит А (хвороба Боткіна)

Гепатит А (хвороба Боткіна) – це гостре інфекційне захворювання, що найчастіше передається фекально-оральним та контактно-побутовим шляхами (інші варіанти: статевий, через кров, голки і т.д. – також можливі). Хворий виділяє вірус з калом ще до появи перших симптомів. В середньому від моменту інфікування до періоду розпалу хвороби проходить місяць. Ще приблизно тиждень після появи симптоматики хворий – заразний для оточуючих. Вірус вражає гепатоцити – клітини печінки. Часто хвороба має безсимптомний перебіг. Є форми перебігу, що супроводжуються жовтяницею, а є й такі, що протікають без неї, але, наприклад, хворий дуже страждає на свербіж шкіри. Останній варіант свідчить про те, що має місце холестаз – застій жовчі. Окрім тих симптомів, що описані вище (назвемо їх умовно «загальнопечінковими»), варто відзначити ще й можливі зміни кольору сечі та калу, діарею та диспепсичний синдром.

На щастя, вірусний гепатит А не здатний переходити в хронічну форму. Менш, ніж за півроку, організм повністю відновлюється після даного захворювання і печінка повертається до повноцінного функціонування.

Лабораторна діагностика:

• Гепатит А, антитіла до вірусу IgM – це маркер гострої фази вірусного гепатиту А. У разі інфікування, ці антитіла з’являються в крові людини практично з перших днів (ще до появи перших симптомів) незалежно від форми перебігу і можуть зберігатися щонайбільше півроку.
• Гепатит А, антитіла до вірусу IgG – це дослідження здатне виявити антитіла класу IgG. Присутність останніх у крові людини свідчитиме про перенесену інфекцію, поточну або ж про наявність імунітету через вакцинацію від Гепатиту А.
• Програма 164 "Перевірся на гепатити А, В і С" одночасно з’ясує, чи не інфіковані Ви одним з трьох вірусних гепатитів (гепатит А, гепатит В, гепатит С).

Гепатит В

Гепатит В - хронічне захворювання печінки, яке викликає вірус гепатит В. Заразитися можна через інфіковану кров (переливання, ін'єкції, татуювання, послуги в салонах краси), а також через прямий контакт з носієм інфекції через слину, сім'яну рідину і різні виділення; спільне використання засобів особистої гігієни з інфікованим; від матері дитині.

Вкотре згадуємо про безсимптомний перебіг не просто так – саме така форма є звичною для гепатиту В. Ба більше, часто перші скарги хворі відмічають тоді, коли вже сформувався цироз печінки, або мають місце ураження віддалених органів та систем. При цьому такими скаргами можуть бути навіть помірне збільшення живота, відчуття хронічної втоми, втрата апетиту, зрідка – періодична або постійна жовтяниця. Некротично – запальні зміни печінкової тканини, характерні для багатьох печінкових хвороб, призводять до подальшого фіброзу та формуванню цирозу. Простіше кажучи, тканина печінки страждає від хронічного запалення, внаслідок чого гине і структура печінки дедалі більше й більше зазнає ущільненню сполучної тканини й утворенню, свого роду, рубці. Такі зміни не дають печінці функціонувати належним чином. Згодом формується цироз та портальна гіпертензія(підвищення тиску в ворітній вені). Ці наслідки є незворотніми і можуть призвести до фатального фіналу. Тому раз по раз наголошуємо на пильності до свого здоров’я.

До слова, гепатит В частіше призводить до розвитку онкологічного захворювання – гепатоцелюлярної (печінковоклітинної) карциноми частіше, ніж гепатит С. А останній, в свою чергу тримає першість у сприянні розвитку цирозу печінки.

Лабораторна діагностика

• Гепатит В, антитіла загальні до HBсorАg проводять з метою виявлення перенесеної раніше інфекції та спостереження за перебігом гострої або хронічної стадій;
• Гепатит В, HBsAg – основний маркер інфікування вірусом гепатиту В;
• Гепатит В, HBsAg - кількісн. – дослідження допоможе лікарю спрогнозувати відповідь на антивірусну терапію та оцінити її ефективність;
• Програма 164 "Перевірся на гепатити А, В і С" – скринінгова програма, що включає в себе окрім двох останніх вищезгаданих лабораторних досліджень обстеження на наявність антитіл до вірусу гепатиту А.
• Програма 178 "Перевірся на гепатити В і С" - фактично те ж дослідження, що і попереднє, але без виявлення антитіл до вірусу гепатиту А;
• Гепатит В, НВеАg - це дослідження призначають, якщо результати HBsAg – позитивні. При позитивному результаті даного обстеження можна говорити про високу ступінь активності вірусу в організмі та інфекційність крові.

Гепатит С

Його ще називають «лагідним вбивцею»: лагідним, бо перебігає безсимптомно практично аж до стадії, котра пояснює, чому «вбивця».  Цей вірус потрапляє в організм здебільшого через контакт з зараженою кров'ю: переливання, ін'єкції, косметичні процедури, рідше - статевим шляхом та через плаценту. За статистикою з цим діагнозом у світі проживає 71 млн. людей.  Більшість зазнали тяжких наслідків у вигляді цирозу, пухлин печінки. Це пояснює такий високий показник летальності (близько пів мільйона випадків щороку). Щастить кожному п’ятому інфікованому вірусом гепатиту С і його імунна система здатна ще на початку побороти інфекцію самотужки. Проте 80% інфікованих пропускають повз увагу нетривалу і доволі стерту гостру фазу. Далі хвороба набуває характеру хронічної і завдає організму шкоди, деколи – непоправної. Чи поправної: залежно від стадії та ступеню ураження печінкової тканини. Як пощастить. На сьогодні захворювання повністю лікується. Тобто є препарати, які майже зі 100%-ою гарантією можуть подолати недугу. Головне – встигнути виявити її і розпочати лікувальну тактику до моменту, коли вже рак або цироз. До слова, навіть клінічна картина останніх не завжди є настільки яскравою, щоб спонукати хворого відвідати лікаря.

Лабораторна діагностика

• Гепатит С, Anti-HCV антитіла до вірусу - скринінг – дослідження, що проводиться з метою виявлення імуноглобулінів класу IgM та IgG. Це дозволить з’ясувати, чи інфікована людина вірусом гепатиту С, а також визначити стадію перебігу;
• Гепатит С, антитіла IgG до Core 1, 2, Helicase, NS3, NS4, NS5 (імуноблот) – це підтверджувальний тест. Даний метод - високоспецифічний та високочутливий, що дозволяє підтвердити чи спростувати діагноз гепатиту С у пацієнтів з позитивними чи сумнівними результатами інших досліджень;
• Програма 163 "Перевірся на гепатит С" – скринінгова програма, що включає в себе два попередні дослідження;
• Гепатит С, РНК вірусу методом REAL TIME ПЛР - якісн. – це дослідження, що виступає в ролі профілактичного (скринінгового). Здатне виявити РНК вірусу – найбільш раннього маркеру гострої інфекції. Проводиться при наявності симптомів, характерних для захворювань печінки, контактним особам, людям з цирозом або значною вірусемією (кількістю вірусу в крові) – з метою оцінки ефективності противірусної терапії.
• Гепатит С, РНК вірусу методом REAL TIME ПЛР - кількісн. виконується з метою оцінки вірусного навантаження у випадку, якщо попереднє дослідження дало позитивні результати;
• Гепатит С, генотипування РНК вірусу (1, 2, 3) методом REAL TIME ПЛР -якісн. виконується у випадку, якщо тест ПЛР-якісн. – позитивний. Дозволяє відстежити процес визначити лікувальну тактику, оцінити її ефективність;
• Програма 178 "Перевірся на гепатити В і С" дозволяє діагностувати вірусні гепатити В і С (див.вище);

Гепатит D

Особливий тим, що розвивається виключно у випадку присутності в організмі вірусу гепатиту В. Діагноз гепатиту D погіршує прогноз пацієнта: підвищує ризики розвитку цирозу, пухлин печінки та печінкової недостатності. Передається через кров та під час сексуальних контактів.

Лабораторна діагностика

• Гепатит D, загальні антитіла виконують усім хворим на гострий або хронічний гепатит В;

• Гепатит D, РНК вірусу методом REAL TIME ПЛР - якісн. – виконується людям, хворим на гепатит В і тоді, коли є потреба у корекції лікування, оцінці ефективності противірусної терапії, або у разі появи тривожних симптомів;

Гепатит Е

Захворювання поширене в країнах Південної та Східної Азії і пов’язане з високим рівнем антисанітарії. Механізм передачі: фекально-оральний (через забруднені воду та їжу). Симптоми – подібні з тими, що бувають при хворобі Боткіна.

Лабораторна діагностика

Як і у випадку з іншими вірусними гепатитами  діагностика полягає у виявленні специфічних антитіл до вірусу гепатиту Е.

Автоімунний гепатит

Доволі рідкісне захворювання. Трапляється самостійно або, як це часто буває, в комплексі з іншими автоімунними процесами. Причиною може стати генетична схильність, вплив негативних факторів довкілля та ін.

Лабораторна діагностика

Антитіла до мікросом печінки і нирок, ANTI-LKM - скринінг – це дослідження, що дозволить виявити автоантитіла до клітин печінки. Обстеження проводиться хворим з проблемами печінки невідомої етіології. Окрім того ці антитіла можуть бути присутніми у частини хворих на гепатит С (приблизно у 7%), що є дуже важливим для правильної лікувальної тактики, адже деякі ліки від гепатиту С можуть стирати клінічну картину автоімунного захворювання;

Антитіла до розчинного печінкового антигену (anti-SLA) - якісн. – маркер автоімунного гепатиту.

Токсичний гепатит

Захворювання можуть викликати шкідливі для печінки речовини: ліки, алкоголь, технічні отрути, деякі рослини та ін.

Зважаючи на причини виникнення токсичного гепатиту, ДІЛА вкотре наголошує на профілактиці чи, точніше, на заходах безпеки: уникайте впливу промислових отрут, не зловживайте алкогольними напоями та медикаментами, особливо, без рекомендації лікаря.

Лабораторна діагностика

Для оцінки функціонального стану печінки доречно буде перевірити рівні:

• Білірубіну;
• Альбуміну;
• Лужної фосфатази;
• ГГТП (гамма-глутамілтранспептидази);
• Лактатдегідрогенази.
• Програма 114 «Печінкові проби» об’єднує основні дослідження печінки і допоможе оцінити її здоров’я разом.

Генетично обумовлене захворювання, при якому відбувається надмірне накопичення міді в організмі. Мідь не виводиться з жовчю належним чином, накопичується в тканинах печінки, нирок, мозку та очей і викликає тяжкі ураження цих органів. Хвороба характеризується різноманітністю проявів через охоплення різних систем та, як правило, проявляється у ранньому віці. Раннє виявлення причини нездужання та своєчасне лікування зменшують симптоматику та знижують ризик розвитку тяжких ускладнень.  Недбалість може призвести до розвитку печінковоклітинної недостатності та потреби в негайній пересадці печінки.

Лабораторна діагностика

• Церулоплазмін (мідна оксидаза). Зниження цього показника <100 мг/л (а, тим паче, <50 мг/л) свідчить про хворобу Вільсона-Коновалова.

• Мідь (сироватка крові, добова сеча, волосся, нігті) – маркер порушень обмінних процесів міді.

• Аланінамінотрансфераза (АЛТ) та

• Аспартатамінотрансфераза (АСТ) – трансамінази, рівень яких суттєво зростає у хворих на Вільсона-Коновалова.

У випадку підтвердження діагнозу, слід перевірити родичів 1 покоління.

Хвороба, що супроводжується надлишковим накопиченням організму залізом.

Лабораторна діагностика

• Залізо;
• Програма 175 "Вияви причину анемії" Трансферин;
• Феритин;
• Насичення трансферину залізом (залізо, трансферин, насичення трансферину);
• Залізо-зв'язуюча здатність сироватки.

Вже з самої назви стає зрозумілою причина даного захворювання. Воно перебігає в три етапи: спочатку відбувається жирова дистрофія печінки, після чого формується токсичний (в даному випадку алкогольний) гепатит, і у підсумку – цироз печінки. Власне, ніщо не заважає їм мати місце одночасно.

Лабораторна діагностика

Фібротест/Актитест та Фібромакс – це комплекс досліджень, що дозволяє оцінити ступінь фіброзу та дегенеративно-запальних змін на всіх стадіях печінкових захворювань. Це розрахункові дослідження, що призначені для визначення ступеню тканинного ураження при найпоширеніших захворюваннях печінки.

Хронічне захворювання печінки, при якому характерне надлишкове накопичення жирів. Сприяти розвитку жирового гепатозу можуть:

• Алкоголь;
• надлишкова вага;
• ліки (деякі антибіотики, гормональні препарати, цитостатики(при лікуванні ревматичних захворювань або під час хіміотерапії), аміодарон, варфарин);
• промислові або природні (токсини грибів) отрути;
• супутні захворювання: цукровий діабет та інші гормональні порушення, інфекції (вірусний гепатит С), вроджені порушення обміну речовин, хвороби шлунково-кишкового тракту (порушення процесів всмоктування в кишківнику, целіакія, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, захворювання підшлункової або перенесені оперативні втручання.

Лабораторна діагностика:

• Загальний розгорнутий аналіз крові(автоматичний геманалізатор 33 показники);

• Програма 114 "Печінкові проби" включає наступні показники: білірубін загальний, прямий та непрямий білірубін, аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансфераза (АСТ), тимолова проба, загальний білок, альбумін, лужна фосфатаза, гамма-глутамінтранспептидаза (ГГТП).

Захворювання, що є кінцевою стадією багатьох хронічних хвороб печінки. Причинами його можуть усі вищезгадані захворювання та ще багато інших, найчастіше: алкоголь та гепатити. Цироз формується наступним чином: запально-дегенаративні процеси в печінці змінюють її структуру так, що на місці здорової тканини утворюються свого роду сполучнотканинні (як хрящ, або рубець) вузлики. Це явище носить назву «фіброз». Це призводить до прогресуючого зменшення кількості нормальної тканини і печінка дедалі гірше здатна виконувати свої функції. Окрім того, пошкоджується судинна структура печінки, що викликає застій і підвищення тиску у ворітній вені. Згодом це стає причиною розвитку портальної гіпертензії, що викликає кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу. Візуально портальну гіпертензію важко не помітити: так звана, «голова медузи» – симптом, при якому на передній черевній стінці видно виражене розширення вен. Це грізний симптом, який свідчить про вкрай тяжкі та незворотні зміни. В критичній ситуації клінічна картина включає в себе всі ознаки печінковоклітинної недостатності. Щоб таке лихо не спіткало, треба пам’ятати про профілактичні обстеження, бо вони є запорукою безпеки для здоров’я.

Діагностика цирозу включає в себе об’єктивний огляд пацієнта, лабораторні та інструментальні методи досліджень. Важливо встановити точну причину цирозу. Відтак лабораторна діагностика полягатиме у обстеженні за допомогою тих методів дослідження (вищезгаданих), що відповідали б симптомокомплексу пацієнта та його анамнезу.

Окрім того, дуже важливо встановити ступінь фіброзу:

• Фібромакс;

• Фібротест/Актитест;

• Біохімія Фібромакса.

Окрім того при сформованому цирозі стан пацієнтів потрібно постійно моніторити. Оскільки, в такому стані функціональний стан печінки незадовільний, то необхідно не випускати з поля зору критично важливі для життя показники. З цим допоможуть наступні дослідження:

• Загальний розгорнутий аналіз крові(автоматичний геманалізатор 33 показники);
• Загальний аналіз сечі;
• Програма 151 "Біохімія крові";
• Програма 116 "Баланс електролітів в організмі" (або визначити рівень основних електролітів окремо:  Натрій та Калій);
• Коагулограма на автоматичному аналізаторі (для контролю за згортуваністю крові).

Причинами гострої печінкової недостатності можуть стати інфекції, деякі лікарські засоби (особливо, парацетамол), препарати на основі рослин, токсини отруйних грибів, деякі генетичні захворювання , тромбози печінкових судин, сепсис, шокові стани.

Симптоми гострої печінкової недостатності:

• Жовтяниця;
• Енцефалопатія;
• Підвищена кровоточивість (крововиливи в суглоби, кровопідтьоки в шкірі, внутрішні кровотечі);
• Вогнищева мозкова симптоматика (порушення з боку функцій, за які відповідає уражена зона), судомний синдром.

Лабораторна діагностика

• Загальний розгорнутий аналіз крові(автоматичний геманалізатор 33 показники);
• Загальний аналіз сечі;
• Програма 169 "Біохімія крові-розширена";
• Програма 116 "Баланс електролітів в організмі";
• Коагулограма на автоматичному аналізатор;
• Програма 117 "Перевірся: біохіімія крові, загальний аналіз крові та сечі".

Якщо тромбоз гострий, то пацієнт скаржиться на раптовий сильний(практично нестерпний) біль у животі. Клінічній картині властиві ознаки кишкової непрохідності. Як і гостра печінкова недостатність, тромбоз – це ургентна патологія. Тобто хворого слід негайно доправити в лікарню.

Причинами тромбозів печінкових судин можуть послужити цироз печінки (найчастіше), пухлини, кісти, гнійні вогнища, травми, підвищена згортуваність крові, прийом гормональних контрацептивів).

Тромбоз буває ще й підгострим. Це тоді, коли симптоми наростають впродовж одного місяця або трошки довше. Має місце асцит (збільшення розмірів живота внаслідок масивного накопичення рідини в черевній порожнині).

Ознаки хронічного тромбозу наростають поступово. Такий тромбоз супроводжується симптомами портальної гіпертензії, а з варикозно розширених вен стравоходу може відкритися кровотеча.

Лабораторна діагностика

• Коагулограма на автоматичному аналізаторі
• Програма 114 "Печінкові проби"
• Програма 151 "Біохімія крові"

Дуже важлива діагностика за допомогою інструментальних методі обстеження (КТ, ангіографія та ін.).

Доброякісні чи злоякісні – рано чи пізно вони дають про себе знати тими ж симптомами, що були описані на початку статті. Біда, коли йдеться про злоякісний процес і тривалий безсимптомний період.

Окрім інструментальних методів дослідження дуже важливі й лабораторні. І лабораторні, в першу чергу. Адже ми наголошуємо на профілактичних оглядах. Краще регулярно раз у рік обстежуватися, щоб переконатися у своїй безпеці, ніж, Боже збав, стикнутися з бідою тоді, коли вже запізно. А оскільки просто так ніхто не буде робити КТ, МРТ чи навіть УЗД, то виходом стає лабораторна діагностика.

Ось дослідження, які можуть з’ясувати, чи Ви в порядку:

• Онкомаркер гепатоцелюлярного раку Альфа-фетопротеїн (АФП);
• Програма 114 "Печінкові проби";
• Програма 178 "Перевірся на гепатити В і С";
• Загальний розгорнутий аналіз крові(автоматичний геманалізатор 33 показники);
• Програма 117 "Перевірся: біохімія крові, загальний аналіз крові та сечі".

Загальна слабкість, хронічна втома, підвищення температури тіла, збільшення живота, втрата апетиту, гіркота у роті, здуття, важкість та біль в правому підребер’ї, пожовтіння шкіри, слизових оболонок та склер, зміна кольору калу й сечі, шкірні висипання та багато інших симптомів – все це має викликати занепокоєння. Не ігноруйте недугу.

Пам’ятайте, що запорукою міцного здоров’я є профілактика. Будьте пильними й бийте на випередження! Регулярні щорічні обстеження допоможуть завжди тримати руку на пульсі і не проявити недбалість до себе.

Дякуємо, що Ви з нами! ДІЛА піклується про своїх Клієнтів і щиро бажає Вам міцного здоров’я!