Залізо-зв'язуюча здатність сироватки

Залізозв'язуюча здатність сироватки (ЗЗЗС) – лабораторний показник, що відображає максимальну кількість заліза, зв'язаного білками крові, переважно трансферином. Так би мовити, він характеризує потенціал крові переносити залізо.

ЗЗЗС регулює транспорт заліза до кісткового мозку, печінки та інших тканин організму, відображає баланс між запасами заліза та потребами в цьому мікроелементі.

Залізозв'язуюча здатність сироватки підвищена може бути при хронічній крововтраті, вагітності, дефіциті заліза та прийомі оральних контрацептивів. Показник знижується при хронічному запаленні, захворюваннях печінки, перевантаженні залізом і синдромі мальабсорбції.

Дослідження ЗЗЗС саме по собі не є діагностичним і має розглядатися разом із показниками сироваткового заліза, феритину та трансферину. Залізозв'язуюча здатність сироватки: норма визначається відповідно до референтних значень лабораторії.

Відповідно до процесів обміну речовин рівень сироваткового заліза знижується в другій половині доби, тому дослідження ЗЗЗС та інших показників обміну заліза рекомендовано проводити вранці.

• немовлятам із 6-місячного віку;
• жінкам, які годують груддю;
• вагітним;
• жінкам, які приймають оральні контрацептиви;
• дітям і підліткам;
• особам, які дотримуються дієт і харчових обмежень (вегани, вегетаріанці);
• особам, які перенесли тривалі оперативні втручання з втратою крові;
• особам, які приймають антикоагулянти та антиагреганти;
• особам, які мають хронічне запалення або патологію щитоподібної залози (гіпофункцію);
• особам із гострою та хронічною патологією шлунково-кишкового тракту;
• особам, які мають захворювання печінки.

• при підозрі на порушення метаболізму заліза (дефіцит або надлишок);
• з метою контролю лікування препаратами заліза;
• при захворюваннях печінки.

• чи є в організмі дефіцит заліза або його надлишок.