Роль лабораторних досліджень в діагностиці захворювань печінки

Яку роль відіграє лабораторна діагностика при захворюваннях печінки? Розберемо на реальному прикладі.

Пацієнт: хлопчик 13 років на прийомі у лікаря-педіатра скаржиться на тупий, ниючий біль в животі в правому підребер'ї через 1-1,5 години після прийому їжі, фізичного навантаження. Періодично турбують нудота, блювання, гіркота в роті, що пов’язані з вживанням їжі. Відмічається підвищена стомлюваність, запаморочення. Хворіє протягом 2 років, загострення стану пов’язує зі стресом й порою року: восени та весною стає гірше.

В анамнезі: лікувався в педіатричному стаціонарі рік тому з діагнозом: Інфекційний мононуклеоз. Має обтяжений спадковий та алергологічний анамнез. Під час розмови з батьками з’ясувалось, що мама хлопчика має хронічне захворювання жовчовивідних шляхів. Хлопчик страждає на алергію до квіткового пилу.

Об’єктивно: стан хворого задовільний, шкіра волога, бліда. Долоні рук вологі. В легенях везикулярне дихання. АТ 110/62 мм.рт.ст., пульс 90 уд./хв. Тони серця ритмичні, приглушені. Живіт м’який, здутий. При пальпації відмічає біль коло пупка і в правому підребер’ї, позитивні міхурові симптоми. Печінка збільшена +2 см, м'яка, рухлива, безболісна. Симптом Пастернацького негативний.

Було проведено інструментальне та лабораторне обстеження.

На УЗД ОЧП: розтягнутий, збільшений міхур, спорожнення менше 1/3 об`єму через 40 хвилин після жовчогінного сніданку.

Лабораторні дослідження:

1. Загальний аналіз крові: ER – 4.5 ×10¹²/л, гемоглобін 134 г/л, лейкоцити 5,2×10⁹/л, тромбоцити 235×10⁹/л, ШОЕ 15 мм/год.

2. Загальний аналіз сечі: без змін

3. Копрограма: підвищення кількості нейтрального жиру, значне підвищення кількості жирних кислот, внутрішньоклітинного крохмалю, клітковини.

4. Біохімічне дослідження сироватки крові: підвищення рівня холестерину 6,1 мкмоль/л (норма 3,5-5,8). Показники амілази в крові – 21 Од/л.

5. Враховуючи клінічні дані, що вказують на захворювання печінки, було виконано дослідження Комплекс 114 «Печінкові проби»:

• Аланінамінотрансфераза (АЛТ) 11 Од/л
• Аспартатамінотрансфераза (АСТ) 14 Од/л
• альбумін 45 г/л
• білірубін загальний 30 мкмоль/л (норма 5,0-21,0)
• білірубін прямий 9,0 мкмоль/л (норма < 3,4)
• білірубін непрямий 21 мкмоль/л
• гамма-глутамінтранспептидаза (ГГТП) 35 Од/л (норма 11-29)
• лужна фосфатаза 615 ( норма 176 – 515) Од/л
• тимолова проба 2 Од
• лактатдегідрогеназа 180 Од/л
• загальний білок 72 г/л.
   

Таким чином, за результатами можна констатувати:

• печінкових проб - наявність помірно вираженого синдрому холестазу;
• копрограми - недостатність жовчовідділення.
   

Попередній діагноз: ФРБТ (Функціональний розлад біліарного тракту): ДЖВШ гіпотонічно-гіпокінетична форма.

Рекомендовано: мікроскопія калу на Giardia lamblia, дуоденальне зондування з подальшим біохімічним дослідженням (концентрація сумарних жовчних кислот, холестерину, фосфоліпідів, білірубіну, визначення індексів літогенності) та мікроскопією жовчі (виявлення кристалів холестерину, білірубінату кальція) для оцінки літогенності жовчі, спостереження в динаміці.

ДЖВШ (дискінезія жовчовивідних шляхів) частіше зустрічається у дітей астенічної конституції, зниженого харчування. Характерні вказівки в анамнезі на тривалу психоемоційну напругу, соматогенну обтяженість у ранньому віці. У хворих спостерігаються значні астено-вегетативні порушення, що проявляються депресією, замкненістю, схильністю до самоаналізу, дратівливою слабкістю чи демонстративністю. Із диспепсичних скарг найчастішими є нудота, відчуття гіркоти в роті, зниження апетиту, повітряна чи гірка відрижка, метеоризм, буркотіння в животі, розлад випорожнення, блювання.

Анамнез – тривалість захворювання більше 3-х місяців, спадкова схильність, аномалії розвитку жовчного міхура та жовчовивідних шляхів.

КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ РОЗЛАДІВ ЖОВЧНОГО МІХУРА ТА СФІНКТЕРА ОДДІ (Римський III Консенсус, 2006):

Е. Функціональний розлад жовчного міхура та сфінктера Одді

Е1. Функціональний розлад жовчного міхура

Е2. Функціональний біліарний розлад сфінктера Одді

Е3. Функціональний панкреатичний розлад сфінктера Одді

За локалізацією:

А. Дисфункція жовчного міхура.

Б. Дисфункція сфінктера Одді.

За етіологією:

А. Первинні.

Б. Вторинні.

За функціональним станом:

А. Гіпофункція або гіперфункція жовчного міхура.

Б. Спазм або недостатність сфінктера Одді.

Клінічні форми ФРБТ:

• гіперкінетично-гіпертонічна
• гіперкінетично-гіпотонічна
• гіпокінетично-гіпотонічна
• гіпокінетично-гіпертонічна (м.б. варіанти поєднання з нормальним тонусом сфінктерів або кінетикою жовчного міхура)
   

Діагностика: діагноз ФРБТ (дискінезії або дисфункції біліарного тракту) визначається за сукупністю скарг, клініко-анамнестичних даних, лабораторних та інструментальних методів обстеження.

Наслідки ДЖВШ:

• порушення відтоку жовчі і розвиток жовчозастійного синдрому;
• розлад процесів травлення в тонкій кишці внаслідок дефіциту жовчних кислот;
• розвиток диспепсичних проявів: метеоризм, нудота, непереносимість жирів, порушення всмоктування жиророзчинних вітамінів, солей кальцію, поліненасичених жирних кислот;
• порушення випорожнення;
• зміна колоїдної стабільності жовчі і схильність до холелітіазу, важкості у правому підребер`ї, що підсилюється при фізичному навантаженні, після прийому жирної їжі, супроводжується нудотою, блювотою, гіркотою в роті, нестійким випорожненням.
   

Диспепсичний синдром у даному випадку зумовлений мікробним обсіменінням верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, пригніченням зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, зниженням ферментативної активності секрету підшлункової залози і порушенням перетравлення їжі.

Лікування

Організація режиму харчування: показано 4-5 разове харчування, виключаються продукти з холекінетичною дією при ФРБТ із гіперфункцією; при ФРБТ із гіпофункцією доцільно вживати продукти із холекінетичною дією.