Принципи профілактики і корекції стресорної патології.

Важливу роль у механізмі стійкості організму до стресорних ушкоджень відіграє активність стрес-системи і стрес-лімітуючих систем. Наразі переважно застосовуються або методи, спрямовані на підвищення потужності cтрес-лімітуючих систем або засоби, які «наслідують» дію цих систем. Цей принцип реалізується в трьох основних методичних прийомах:

• використання фармакологічних засобів;
• адаптаційний метод профілактики й корекції стресорних пошкоджень;
• корекція стресорних порушень психічного статусу та вегетативних розладів за допомогою психотерапії.
   

Фармакологічні засоби

Бензодіазепіни:  взаємодіють з бензодіазепіновими рецепторами, сполученими на нейронах з ГАМК-рецепторами, підсилюють ефект ГАМК і тим самим підвищують активність стрес-лімітуючої ГАМК-системи. Встановлено два основні генетично обумовлені типи стрес-реакції, що реєструються в умовах емоційного стресу з урахуванням відповіді на бензодіазепіни:

• «пасивний» — низька стійкість до дії стресора, наявний дефіцит активності ГАМК-системи. За допомогою бензодіазепінів цей дефіцит заповнюється, що попереджає гіперактивацію стрес-системи, бензодіазепіни знімають нервозність, підвищують працездатність, поліпшують самопочуття.
• «активний» — тип характеризується високою стійкістю до емоційного стресу за критеріями працездатності й поведінковими показниками. Таким пацієнтам бензодіазепіни не рекомендовані, тому що відбувається надлишкова активація ГАМК-системи, що призводить до перебільшення гальмівної дії ГАМК на стрес-систему, ослаблення адаптивної стрес-реакції, зниження працездатності.
   

Різні бензодіазепіни можуть давати побічні ефекти: снотворний, седативний, міорелаксантний, які в одних умовах бажані, а в інших, навпаки, небажані. Небажаним ефектом є здатність порушувати процеси навчання й пам'яті, блокування  стрес-реакції «загалом». Застосування бензодіазепінів неоціненне при екстремальних ситуаціях, сильних стресорах, але при стресорах малої інтенсивності тривале застосування небажане, тому що, вони можуть згашати «активну психічну адаптацію», необхідну для подолання стресогенної ситуації.

Серед бензодіазепінів окреме місце займає гідазепам. Він не пригнічує «активну психічну адаптацію», має здатність оптимізувати навчання й оперативну діяльність, має незначний ступінь проявів побічних ефектів і низьку токсичність. Гідазепам рекомендують як денний транквілізатор з виразною анксіолітичною дією.

Препарати, спрямовані на обмеження активності стрес-системи й, відповідно, — стрес-реакції

• Прямі блокатори активності адренергічної системи — блокатори α і β адренорецепторів.

• Препарати, що активують функцію стрес-лімітуючої ГАМК- ергійної системи або дублюють її: агоністи бензодіазепінових рецепторів і стабільні аналоги самої ГАМК - усувають тривогу, страх, хвилювання.
• Ноотропні препарати - є головним чином похідними ГАМК, підтримують енергетичні й пластичні процеси в ЦНС на високому рівні й дозволяють зберегти в умовах стресу адекватний патерн когнітивних і мнестичних функцій мозку, підвищують «активну» резистентність до стресорів (бензодіазепіни підвищують «пасивну» стійкість), що призводить до нормалізації стану при тривалих стресах  і постстресорних станах. Вплив на систему природних збудливих медіаторних амінокислот (у тому числі глутамінової кислоти) призводить до підвищення активності нейронів в умовах  тривалих виснажливих навантажень. Похідні ГАМК поєднують транквілізуючий ефект із ноотропним, тобто є блокаторами стрес-реакції та стресопротекторами.
• Препарати, які гальмують зворотнє захоплення медіаторів моноамінів і зворотну блокаду ферменту моноаміноксидази (МАО), який інактивує моноаміни. Поєднують анксіолітичний і антидепресантний ефекти, тому зняття тривоги поєднується з можливістю підтримки активності моноамінової системи, насамперед адренергічної, що має антидепресивну дію.
• Антиоксиданти - антиоксидантні ланки стрес-лімітуючої системи попереджають надмірну активацію вільно-радикального окиснення (ВРО) й тим самим обмежують стресорне пошкодження клітинних мембран.
• Перспективними засобами попередження й корекції  стресорних ушкоджень можуть бути природні стрес-лімітуючі нейропептиди або їхні фарманалоги (пептид субстанції Р). В експериментах у тварин стабільний аналог опіоїдного пептиду Leu-енкефаліну деларгін, пептид дельта-сну при емоційному стресі захищають тканини серця від пошкоджень.
   

Адаптаційна медицина

Це розділ медицини, що займається використанням адаптації до факторів середовища як для підвищення стійкості здорової людини до стресорних ситуацій і хвороб, так і для лікування деяких захворювань і корекції стресорних пошкоджень.

Приклади немедикаментозних впливів:

• адаптація до періодичної  гіпобаричної гіпоксії в якості методу профілактики й лікування патологічних станів, у патогенезі яких присутній стресорний компонент: порушень функції імунної системи (наприклад, алергічних захворювань), неврозів, гіпертонічної    хвороби, параноїдної форми шизофренії й т.ін.;
• голкорефлексотерапія і акупунктура як методи адаптації до стресорних впливів, що не завдають пошкоджень та активують опіоїдергічну стрес-лімітуючу систему і призводять до підвищення у крові вмісту β-ендорфіну. Ефективні при викликаних емоційним стресом вегетативних розладах.
   

Профілактика й корекція за допомогою  захисних ефектів адаптації до факторів середовища

Адаптація до навколишнього середовища - це процес, у результаті якого організм набуває раніше відсутню стійкість до певних факторів й у такий спосіб отримує можливість жити в умовах, раніше не сумісних із життям, вирішувати завдання, раніше нерозв'язні. Термінова адаптація реалізується на базі існуючого рівня функціонування фізіологічних механізмів, можливо недостатніх, і організм змушений працювати «на зношення». Клінічний приклад – біг нетренованої людини, який швидко призводить до виснаження на відміну від тренованої людини.

«Довгочасна» адаптація (тренованість) формується при повторних діях стресора. У такий спосіб активується стрес-система та «напрацювання» катехоламінів у гіпоталамусі й надниркових залозах, синтез КРГ у КРГ- нейронах у гіпоталамусі, збільшується потужність продукції стрес-лімітуючими системами їхніх медіаторів: ГАМК, опіоїдні пептиди (ОП), NO та інших. В адаптованому організмі це попереджає як гіперактивацію, так і виснаження стрес-системи і стрес-лімітуючих систем.

При стрес-реакції катехоламіни,  глюкокортикоїди й інші гормони впливають через рецептори на клітини відповідних тканин, що призводить до активації протеїнкіназ, синтезу нуклеїнових кислот і білків клітинних структур в тканинах, задіяних в адаптації до даного стресора. Цей процес може реалізуватись лише при повторних і не пошкоджуючих впливах стресора і потребує певного часу. Завдяки зазначеним процесам стійка адаптація до будь-якого стресора підвищує стійкість організму і до дії інших стресорів (перехресна адаптація). Тому чим більше органів і систем залучено в процес адаптації до даного стресора, тобто чим «багатіший» структурний слід, тим більше число перехресних захисних ефектів має дана адаптація.

Клінічний приклад: у тварин, адаптованих до фізичних навантажень або до емоційних  стресорів, підвищена стійкість до гіпоксичного ушкодження серця (інфаркту міокарда), а також до виразкових уражень органів травлення стресорного  походження й до порушень функції імунної системи.

Використання прийомів психотерапії при стресорних психосоматичних розладах

Лікар, впливаючи на пацієнта, найчастіше методом гіпнозу, міняє сприйняття хворим стресогенної ситуації, зменшуючи в його свідомості цю стресогенність. Види психотерапії:

• Поведінкова: стимуляція від легкої тривоги поступово до ситуації, що  викликає виражений страх. Мета: активне «переучування» реакцій фобії, невротичних форм поведінки на адекватну реакцію.
• Когнітивна: включає оцінку процесу виникнення «застійних помилкових стресорних схем» у мозку; терапію цих схем, як причин тривожного або депресивного реагування; ідентифікація когнітивних структур, що перешкоджають адекватній психічній адаптації, їх корекція шляхом створення більш адекватних схем.
• Орієнтувальна: спрямована на переорієнтацію та адаптивність помилкових стресорних когнітивних схем та зміну поведінкових стереотипів.
• Релаксаційна психотерапія безпосередньо спрямована на зменшення як рівня тривоги, так і виразності пов'язаних вегетативних порушень.
   

Таким чином, знання механізмів розвитку стрес-реакції та врахування індивідуальних особливостей пацієнта дозволяє лікарю обирати вірну схему профілактики і корекції стресорної патології. Застосування профілатичних методик є особливо актуальним для людей, професія яких безпосередньо пов’язана з емоційними стресорними перевантаженнями.

Інші новини Всі новини

16.12.2024

Поруч, щоб дбати про важливе! Зустрічайте нове відділення ДІЛА у Києві!

11.12.2024

З турботою про ваше здоровʼя – чекаємо вас у новому відділенні ДІЛА в Чернівцях!

06.12.2024

Здоровʼя поруч! Зустрічайте нове відділення ДІЛА у Києві!