Цукор понад 20 після свят: що робити?

Новорічні свята традиційно характеризуються переїданням. А надмірне харчове навантаження призводить: 

• до декомпенсації вже встановленого цукрового діабету;
• до виявлення цукрового діабету у пацієнтів, які дотепер не знали про свій діагноз.
   

Згідно даних ВООЗ кожен 10-й дорослий мешканець планети живе з цукровим діабетом і тільки половина з них знає про своє захворювання. І саме харчове навантаження є тим чинником, який спонукає пацієнта звернутись до лікаря та виявити цукровий діабет.

Тактика лікаря, якщо до нього звернувся пацієнт з глюкозою крові понад 20 ммоль/л

Оцінити загальний стан пацієнта та його скарги

Наявність нудоти, блювання, ознак зневоднення, запаху ацетону з рота є показанням до ургентної госпіталізації пацієнта.

Особливої уваги потребують хворі, які на фоні підвищеного рівня глюкози крові та при наявності кетонів (ацетону) в сечі, скаржаться на біль у животі. Важливо пам’ятати, що в них декомпенсація цукрового діабету могла виникнути на фоні хірургічних захворювань (апендицит, холецистит, панкреатит, тощо). Або навпаки біль у животі є наслідком декомпенсації цукрового діабету та діабетичного кетоацидозу.

Такі пацієнти потребують огляду хірурга, лікування та спостереження в умовах стаціонару.

Мінімальний об’єм досліджень, які необхідно виконати безпосередньо на прийомі:

• глюкоза крові за допомогою глюкометра;
• дослідження сечі на кетони (ацетон) з використанням тест-смужок.
   

Якщо загальний стан пацієнта відносно задовільний, доцільно вирішити питання подальшої тактики цукрознижувальної терапії.

Тактика щодо пацієнта з раніше встановленим діагнозом цукрового діабету

Ретельно зібрати анамнез та скарги хворого

• стаж цукрового діабету;
• цукрознижувальні препарати, які він приймає зараз і які приймав раніше;
• яким був рівень глюкози крові протягом останнього часу;
• коли здавав і яким був рівень глікованого гемоглобіну;
• динаміка маси тіла: схуд чи набрав вагу.
   

Виявити можливі чинники підвищення рівня глюкози крові, окрім порушення дієтичного режиму:

• Обстежити пацієнта на предмет запальних захворювань: грип, ГРВІ, у тому числі Ковід-19, гострий бронхіт, пневмонія тощо.
• Зібрати анамнез щодо усіх препаратів та харчових домішок, які пацієнт приймає, зокрема глюкокортикоїдів.
  Важливо! Кетонурію можуть викликати препарати з групи іНЗКГ2 (Дапагліфлозин та Емпагліфлозин). Наразі, дані препарати призначаються не лише ендокринологами із цукрознижувальною метою, а і кардіологами для лікування серцевої недостатності та нефрологами при хронічній хворобі нирок. Пацієнт може не асоціювати ці препарати з цукрознижувальними. Якщо у пацієнта кетоацидоз чи урогенітальна інфекція прийом даних препаратів доцільно призупинити.
• Ретельно оглянути нижні кінцівки та шкірні покрови пацієнта на предмет фурункулів, карбункулів та інших гнійних уражень шкіри.
   

Розпитати про можливі порушення дієтичного режиму.

При цьому попросити пацієнта перерахувати усі продукти, які він вживав та наголосити, що рівень глюкози крові підвищується не лише від солодощів, а і від хлібу, каші, картоплі та фруктів. Окрім цього жирна їжа посилює інсулінорезистентність, що сприяє підвищенню рівня глюкози крові.

Відкоригувати цукрознижувальну терапію

Пацієнтам, які отримують інсулін – збільшити дози інсуліну під контролем глюкози крові.

Пацієнтам, які отримують пероральні цукрознижувальні препарати можна:

• збільшити дозу до максимальної терапевтичної тих препаратів, які він вже отримує;
• додати 2-й чи 3-й цукрознижувальний препарат;
• додати до терапії інсулін.
   

Призначити дообстеження.

• глюкозу крові у плазмі венозної крові натще та/або випадкове визначення;
• глікований гемоглобін;
• С-пептид – маркер ендокринної функції β[1]
   

С-пептид не доцільно визначати протягом 2-х тижнів після гострої після невідкладної гіперглікемічної ситуації[2]

Тактика надання невідкладної допомоги пацієнтам з вперше виявленим цукровим діабетом аналогічна вище описаній

Але для обрання подальшої цукрознижувальної терапії важливо встановити тип цукрового діабету.

Варто зазначити, що традиційні уявлення про те, що діабет 2 типу зустрічається лише у дорослих, а діабет 1 типу – лише у дітей, не є точними, оскільки обидва захворювання зустрічаються в усіх вікових групах.

Зокрема, цукровий  діабет типу 1 - найпоширеніша форма цукрового діабету у дітей та підлітків є насамперед аутоімунним захворюванням і може виникнути в будь-якому віці, навіть у 80 чи 90 років, а також у людей з ожирінням.

Тому для диференційної діагностики цукрового діабету доцільне визначення антитіл, підвищення яких характерне для цукрового діабету типу 1:

• Аутоантитіла транспортеру цинка 8 (ZnT8Ab)
• Антитіла ло глутамінокислої декарбоксилази (GADA)
• Антитіла до тирозинфосфатази (ІА-2)
• Антитіла до острівцевого апарату підшлункової залози (ІСА) IgG
• Антитіла до інсуліну
   

На цій пізній стадії ЦД типу 1 секреція інсуліну незначна або відсутня, що проявляється низькими або невизначеними рівнями С-пептиду – маркеру ендогенної функції β-клітин в плазмі.

Для диференційної діагностики цукрового діабету фахівцями ДІЛА розроблено Комплекс № 218 «Діагностика цукрового діабету у дорослих», який включає:

• С-пептид
• Антитіла до глутамінокислої декарбоксилази (GADA)
• Антитіла до тирозинфосфатази (IA-2)
   

Важливо! Пацієнтів з вперше виявленим цукровим діабетом за наявності загрозливих симптомів: спраги, полідипсії, поліурії, втрати маси тіла, підвищеного рівня глюкози крові та наявності кетонів у сечі, необхідно скерувати на консультацію до ендокринолога та запропонувати госпіталізацію до спеціалізованого стаціонару[3]