Алергічна астма та війна: актуальні аспекти

Минуло 3 місяці війни в Україні, які змінили життя усіх українців —  від найстаршого до новонародженого. Найбільш вразливою категорією в цей час залишаються люди, які мають різні хронічні захворювання. Складнощі із медикаментами, доступом до медичної допомоги, у тому числі й невідкладної, постійний стрес. Це тільки частка проблем.

Інформування про особливості перебігу, діагностики та лікування найпоширеніших неінфекційних хронічних хвороб — це крок до надання швидкої та ефективної допомоги, забезпечення якості життя людей, які несуть тягар хронічного хворого.

Астма – захворювання, яке вражає дітей та дорослих.

Якщо симптоми починаються у дитячому віці, зазвичай захворювання має тяжкий перебіг та пов’язано з алергією. За даними ВООЗ на астму хворіють 262 мільйони людей у світі та найгірше те, що вона також є причиною 461 тис. смертей.

Алергія та астма часто виникають разом. Реакції імунної гіперчутливості є важливою ланкою складного механізму розвитку астми. Ті ж речовини, які викликають симптоми сінної лихоманки (алергічного риніту) та кон’юнктивіту (пилок рослин, пилові кліщі та шерсть домашніх тварин) також можуть викликати ознаки та симптоми астми. У деяких людей причиною розвитку симптомів астми можуть стати навіть харчові алергени.

Варіант астми де основною причиною розвитку захворювання виступають алергени називається алергічним.

Згідно з наявними даними серед різних варіантів (фенотипів) астми алергічний займає перше місце. Але існують також багато інших причин розвитку астми.

Причини астми:

• Багато різних факторів пов’язують з підвищеним ризиком розвитку астми, хоча часто важко знайти єдину пряму причину;
• Астма більш вірогідна, якщо інші члени сім’ї також хворіють на астму – особливо близькі родичі, наприклад, батьки або брат або сестра;
• Астма частіше зустрічається у людей, які мають інші алергічні захворювання, такі як екзема та риніт (сінна лихоманка);
• Урбанізація пов’язана зі збільшенням поширеності астми, ймовірно, через кілька факторів способу життя;
• Події в ранньому віці впливають на легені, що розвиваються, і можуть підвищити ризик астми. До них відносяться низька вага при народженні, недоношеність, вплив тютюнового диму та інших джерел забруднення повітря, а також вірусні респіраторні інфекції;
• Вважається також, що вплив низки екологічних алергенів і подразників підвищує ризик астми, включаючи забруднення повітря в приміщеннях і на вулиці, кліщів домашнього пилу, цвілі та професійний вплив хімічних речовин, випарів або пилу;
• Діти та дорослі з надмірною вагою або ожирінням піддаються більшому ризику розвитку астми.
   

Патофізіологія алергічної астми

Астма — це запальне захворювання дихальних шляхів, в розвитку якого беруть участь клітини й медіатори запалення. Попри епізодичний характер симптомів, запалення при астмі персистує постійно, стається при всіх клінічних формах астми та в усіх вікових категоріях хворих. Під впливом алергенів (пилкових, побутових, тварин та інш.) відбувається синтез специфічних захисних білків IgE, які запускають патологічне запалення. У його розвитку також беруть участь тучні клітини, еозинофіли, Т-лімфоцити, дендритичні клітини, макрофаги та нейтрофіли. За їх допомогою  синтезуються медіатори запалення — хемокіни, лейкотрієни, цитокіни, гістамін, оксид азоту, простагландин D₂. В продукції медіаторів запалення беруть участь і клітини дихальних шляхів — епітеліальні клітини, гладкі м’язи, фібробласти, міофібробласти, ендотелій та нервові волокна. Запалення порушує структуру дихальних шляхів, що визначається як ремоделювання дихальних шляхів. Це процеси субепітеліального фіброзу, гіперплазії та гіпертрофії гладких м’язів, проліферація кровоносних судин (мал.1), збільшення кількості келихоподібних клітин, збільшення розмірів підслизових залоз.

Судинні ефекти при астмі:

Алергічне запалення має кілька судинних ефектів, включаючи вазодилатацію, ексудацію плазми з посткапілярних венул і утворення нових судин (ангіогенез). NO: оксид азоту; CGRP: пептид, пов’язаний з геном кальцитоніну; PGE2: простагландин E2; PAF: фактор активації тромбоцитів; VEGF: судинно-ендотеліальний фактор росту; TNF-α: фактор некрозу пухлини-альфа.

Провідний патофізіологічний механізм при астмі — варіабельне звуження просвіту дихальних шляхів (бронхіальна обструкція) під впливом чинників, які не викликають цього у здорових людей.

Він включає до себе:

• скорочення гладких м’язів бронхів,
• набряк слизової оболонки,
• потовщення стінки бронхів,
• гіперсекрецію слизу.
   

Гіперреактивність бронхів та вираженість запального процесу можуть зменшуватися під впливом терапії.

Клініка астми складається із симптомів:

• епізодичної задишки з утрудненням при видиху;
• кашель, більше вночі та при фізичному навантаженні;
• епізодичні свистячі хрипи в легенях;
• повторна скутість грудної клітки.
   

Прояви симптомів здебільшого посилюються вночі та в ранковий час і пробуджують хворого.

Тригери – це фактори, які спричиняють розвиток як самого захворювання, так і його загострення:

• контакт з алергеном;
• фізичне навантаження;
• вірусна інфекція;
• холодне повітря;
• полютанти;
• тютюновий дим (активне та пасивне куріння);
• метеорологічні фактори;
• психоемоційний стрес.
   

Враховуючи надзвичайний стан країни варто пам’ятати, що хімічна зброя також може викликати як симптоми астми, так і спровокувати, в майбутньому, розвиток захворювання.

Як встановити діагноз алергічної астми

Зазвичай базується на наявності характерних симптомів з боку дихальних шляхів, певних анамнестичних, фізикальних, лабораторних проявів за відсутності альтернативного пояснення. У зв’язку з тим, що симптоми астми варіюють, результати фізикального обстеження органів дихання можуть не виявити відхилень від норми.

Об'єктивними ознаками важкості загострення бронхіальної астми є:

• вираженість тахіпное і тахікардії;
• характер мови (здатність говорити реченнями, фразами або окремими словами);
• активність пацієнта;
• вимушене положення/положення в ліжку (не може прийняти горизонтальне положення);
• рівень сатурації (насичення гемоглобіну киснем) при диханні повітрям — легкий приступ — вище 95%, середньо важкий — 91-95%, важкий — менше ніж  90%.
   

 Найчастішим аускультативним симптомом астми є свистячі хрипи, вираженість яких збільшується при форсованому видиху.

Для встановлення остаточного діагнозу необхідне проведення оцінки атопічного статусу пацієнта:

• вивчення алергологічного анамнезу,
• визначення загального IgE,
• визначення специфічних IgE до екстрактів та компонентів (молекул) алергенів за допомогою специфічної алергодіагностики in vitro, починаючи зі скринінгів та закінчуючи компонентною діагностикою,
• також специфічні IgE можна визначати за результатами шкірних прик-тестів і провокаційних проб (обмежені можливості в умовах війни).

Існують особливості діагностики алергічної астми у дітей до 5 років. Необхідно використовувати астма-індекс.

Для дітей старших 5-ти років та дорослих основним критерієм діагнозу є функціональне дослідження  дихання (ФЗД)

Дослідження ФЗД із визначенням зворотності (зворотність бронхіальної обструкції — швидке (протягом хвилин) підвищення рівня ОФВ1 (≥ 12 % та ≥ 200 мл) або ПОШ вид (≥ 20 % або ≥ 60 л/хв) за результатами фармакологічної проби з β2-агоністом короткої дії (КДБА) (200–400 мкг).

Чи по-різному лікують алергію та астму?

Мета лікування хворих на БА — досягнення та підтримання контролю клінічних проявів захворювання протягом тривалого часу. Оцінка контролю має включати різні показники.

Рівні контролю астми:

Існує кілька методів лікування, які допомагають як при алергії (алергічний риніт тощо), так і при астмі:

• Модифікатори лейкотрієнів. Цей тип ліків може полегшити як алергічний риніт, так і симптоми астми. Препарат допомагає контролювати хімічні речовини імунної системи, що виділяються під час алергічної реакції. Монтелукаст  є модифікатором лейкотрієнів, який може лікувати як астму, так і алергічний риніт.
• Щеплення від алергії (алерген-імунотерапія). Щеплення від алергії можуть допомогти лікувати астму, поступово зменшуючи реакцію імунної системи на певні тригери алергії. Імунотерапія передбачає регулярні ін’єкції /прийом через рот невеликої кількості алергенів, які викликають ваші симптоми. Імунна система з часом виробляє толерантність до алергенів, і алергічні реакції зменшуються. Своєю чергою, симптоми астми також зменшуються.
• Терапія антиімуноглобуліном Е (IgE). При алергії імунна система помилково визначає конкретну речовину, як щось шкідливе і виділяє антитіла, відомі як IgE, проти винного алергену. Омалізумаб (Xolair) впливає на IgE в організмі й допомагає запобігти алергічній реакції, яка викликає симптоми астми. Це лікування використовується для важчих форм алергічної астми, але воно також може допомогти при алергічному риніті.
   

Але основними в лікуванні алергічної астми залишаються інгаляційні кортикостероїди.

Установлені порівняльні добові дози інгаляційних глюкокортикостероїдів:

Хто в групі ризику захворіти на алергічну астму?

• Алергія в сімейному анамнезі є основним фактором ризику розвитку алергічної астми.
• Поліноз або інші алергії, також підвищується ризик захворіти на астму.
   

Чи завжди астма пов’язана з алергією?

 У деяких людей астму можуть спровокувати:

• фізичні навантаження,
• інфекції,
• холодне повітря,
• гастроезофагеальна рефлюксна хвороба або стрес,
• невідомі причини.
   

Більшість людей мають декілька різних тригерів астми.