Цитомегаловірусна інфекція

1. Вступ
2. Що таке цитомегаловірус?
3. Причини цитомегаловірусу
4. Ознаки та симптоми цитомегаловірусу
5. Форми цитомегаловірусу
6. Діагностика цитомегаловірусу – аналізи, які найчастіше призначає лікар
7. Цитомегаловірусна інфекція у вагітних
8. Цитомегаловірусна інфекція у дітей
9. Лікування цитомегаловірусу
10. Профілактика цитомегаловірусу
11. Питання та відповіді

Вступ

Ми часто не помічаємо, як наш організм щодня взаємодіє з мільйонами мікроорганізмів. Деякі інфекції можуть довго перебувати в ньому без явних симптомів і часто проявлятися лише за певних умов, таких як ослаблення імунітету чи вагітність. Однією з них є цитомегаловірусна інфекція.

Що таке цитомегаловірус?

Cytomegalovirus hominis або цитомегаловірус — це герпесвірус типу 5, що належить до родини герпесвірусів. Його найближчі «родичі» — вірус простого герпесу та вірус вітряної віспи. Після потрапляння в організм цитомегаловірус залишається там на все життя, перебуваючи у латентному (неактивному) стані. У більшості здорових людей CMV-інфекція не викликає жодних проблем, проте в деяких випадках може призводити до серйозних ускладнень. Найбільш вразливими є вагітні та імуноскомпроментовані люди, тобто ті, у кого є патологія імунної системи.

Назва вірусу пов’язана з його впливом на клітини: уражені клітини збільшуються у розмірах, утворюючи так звані «цитомегалії».

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я до 60–90% дорослого населення у світі є носіями цитомегаловірусу. Часто люди навіть не підозрюють про інфікування, оскільки симптоми можуть бути відсутніми або нагадувати легку застуду.

Причини цитомегаловірусу

Цитомегаловірусна інфекція виникає через потрапляння вірусу в організм. Основна причина — контакт із біологічними рідинами інфікованої людини, які містять активний вірус. Оскільки цитомегаловірус передається різними шляхами, заразитись можна:

• через слину – поцілунки, використання спільного посуду чи предметів гігієни;
• під час незахищених статевих контактів через сперму чи вагінальні виділення;
• під час вагітності вірус може проникати через плаценту до плоду (вроджена інфекція), а також під час пологів або грудного вигодовування;
• при переливанні інфікованої крові або трансплантації органів;
• при контакті з сечею чи іншими біологічними рідинами (особливо актуально для людей, які доглядають за дітьми, у яких вірус може виділятися з організму з сечею чи слиною)
  ​

Цитомегаловірус має високу поширеність і уникнути контакту з ним майже неможливо. Проте його передача зазвичай відбувається лише за близького контакту, а ризик зараження для здорової людини зі здоровим імунітетом мінімальний.

Ознаки та симптоми цитомегаловірусу

Цитомегаловірусна інфекція часто проходить безсимптомно, особливо у людей із нормальним імунітетом. Проте в деяких випадках можуть виникати характерні симптоми цитомегаловірусу у дорослих та дітей, які залежать від форми інфекції, стану імунної системи та віку пацієнта.

У більшості людей інфекція проявляється, як легке нездужання, подібне до застуди чи грипу: підвищення температури тіла, слабкість та втома, біль у горлі, збільшення лімфатичних вузлів, біль у м’язах або суглобах. Ці симптоми цитомегаловірусу можуть тривати кілька тижнів і зникають без специфічного лікування.

У людей після трансплантації органів, хіміотерапії, з ВІЛ/СНІДом або іншими станами, що послаблюють імунітет, ЦМВ може викликати серйозні ускладнення такі як пневмонія, гепатит (запалення печінки), ураження очей (цитомегаловірусний ретиніт), що може призвести до втрати зору, енцефаліт (запалення мозку), виразки в шлунково-кишковому тракті.

У новонароджених вроджена цитомегаловірусна інфекція проявляється низькою масою тіла при народженні, жовтяницею, судомами, збільшенням печінки та селезінки, порушенням слуху чи зору, розумовою чи фізичною затримкою розвитку.

Діти, які заразилися після народження, зазвичай переносять ЦМВ безсимптомно. У деяких випадках можуть спостерігатися симптоми, схожі на інфекційний мононуклеоз: підвищена температура, втома, біль у горлі.

Форми цитомегаловірусу

Цитомегаловірусна інфекція може проявлятися в різних формах залежно від стану імунної системи та способу інфікування. Виділяють три основні форми:

1. Первинна інфекція — виникає при першому контакті з вірусом. У здорових людей первинне інфікування часто проходить безсимптомно або з легкими ознаками: підвищення температури, слабкість, біль у м’язах. Однак у вагітних вона є найнебезпечнішою, оскільки вірус може передатися плоду, спричинивши вроджені аномалії.
2. Хронічна (латентна) інфекція – після первинного зараження вірус залишається в організмі в «сплячому» стані. Він зберігається в клітинах, найчастіше в імунних, і зазвичай не викликає симптомів. Латентна форма може тривати все життя без будь-яких проявів.
3. Рецидивуюча (реактивована) інфекція – виникає, коли латентний вірус активується через ослаблення імунітету. Це може статися в результаті важких захворювань, хіміотерапії, трансплантації органів або при ВІЛ/СНІДі. У таких випадках ЦМВ може уражати внутрішні органи, мозок, очі та інші системи організму, викликаючи серйозні ускладнення.
   ​

Чому це важливо? Розуміння форми інфекції допомагає лікарю правильно оцінити ризики та призначити ефективне лікування. Наприклад, вагітним жінкам із первинною інфекцією або людям із рецидивуючою формою потрібен особливий підхід, щоб запобігти важким наслідкам.

Діагностика цитомегаловірусу – аналізи, які найчастіше призначає лікар

Діагностика цитомегаловірусу спрямована на виявлення активної інфекції, визначення стадії хвороби та оцінку ризику ускладнень. Лікар може призначити такі основні аналізи на цитомегаловірус:

• дослідження крові на антитіла до ЦМВ – допомагає визначити, чи був контакт із вірусом (IgM свідчить про гостру фазу інфекції або нещодавнє зараження, а антитіла цитомегаловірусу IgG вказують на перенесену або хронічну інфекцію), позитивний результат на цитомегаловірус IgG свідчить про те, що організм раніше контактував із вірусом і виробив до нього імунітет;
• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) – дозволяє виявити генетичний матеріал вірусу в крові, слині, сечі чи інших біологічних рідинах. ПЛР є точним способом діагностики активної інфекції, особливо у вагітних і людей з ослабленим імунітетом;
• посів біологічного матеріалу (слини, сечі, крові) на спеціальні середовища для виділення вірусу — тривалий, але дуже точний метод, який дозволяє визначити життєздатність вірусу;
• тест на авідність IgG – визначає давність інфекції: низька авідність свідчить про недавнє зараження, що важливо для оцінки ризиків для плоду;
• УЗД плоду може бути додатковим методом для виявлення наслідків внутрішньоутробного інфікування (затримка росту, ураження органів);
• цитологічні дослідження — у сечі або мазках можуть виявлятися характерні збільшені клітини з ядрами у вигляді «совиного ока».
  ​

Пройти дослідження на цитомегаловірус ви можете в лабораторії ДІЛА.

Цитомегаловірусна інфекція у вагітних

Цитомегаловірус при вагітності не є нормою, а вважається серйозним захворюванням, оскільки вірус може передаватися від матері до плоду через плаценту. Найбільшу небезпеку становить первинне зараження під час вагітності, коли ризик ураження плоду та розвитку цитомегаловірусної інфекції у новонароджених найвищий.

Основними дослідженнями на цитомегаловірус у вагітних є визначення антитіл IgG та IgM у крові. Позитивний цитомегаловірус IgG при вагітності свідчить про перенесену інфекцію в минулому та наявність імунітету, що знижує ризик активного інфікування плода.

Чи лікується цитомегаловірус у вагітних? У більшості випадків ні, лише у випадках серйозної загрози для плоду.

Щоб знизити ризик цитомегаловірусу при вагітності, жінкам рекомендують дотримуватися правил гігієни та регулярно проходити обстеження. Рання діагностика та спостереження допомагають запобігти ускладненням, які може викликати цитомегаловірусна інфекція у жінок для матері та дитини.

Цитомегаловірусна інфекція у дітей

Цитомегаловірусна інфекція у дітей може виникати як вроджена, так і набута після народження.

Вроджена цитомегаловірусна інфекція зʼявляється, якщо дитина заразилась від матері під час вагітності. У багатьох випадках такі діти при народженні здаються здоровими, але згодом у них можуть виникнути проблеми зі слухом, зором або розвитком.

Набута інфекція зазвичай передається через контакт із слиною чи іншими біологічними рідинами, наприклад, у дитячих садочках чи інших колективах. У більшості випадків цитомегаловірус у дітей з нормальною імунною системою протікає безсимптомно або нагадує звичайну застуду з легкою лихоманкою, втомою чи збільшенням лімфатичних вузлів.

Лікування цитомегаловірусу

Лікування цитомегаловірусу залежить від форми захворювання, стану пацієнта та наявності ускладнень. У більшості випадків у здорових людей інфекція проходить без лікування, оскільки симптоми часто легкі або відсутні. Однак при активній інфекції, у вагітних або у осіб з ослабленим імунітетом лікування може бути необхідним.

При лікуванні застосовуються протигерпесні препарати у різних формах, які знижують активність вірусу і запобігають розвитку ускладнень. Зазвичай лікування призначається лише при тяжких формах інфекції, таких як пневмонія, ураження очей або центральної нервової системи.

Загалом лікування цитомегаловірусу потребує індивідуального підходу і всі рішення про призначення препаратів має ухвалювати лікар.

Профілактика цитомегаловірусу

ЦМВ є термолабільним, тобто гине при температурі 56 градусів через 10 хвилин, а при кипʼятінні – миттєво. Легко руйнується звичайними дезінфікуючими розчинами, що містять хлор або спирт та нестійкий до висушування.

Тож профілактика цитомегаловірусу полягає в зниженні ризику зараження через прості кроки.

До основних рекомендацій належать:

• часте миття рук, особливо після контакту з біологічними рідинами, такими як слина чи сеча;
• уникнення близького контакту з інфікованими людьми, особливо для вагітних;
• тестування при плануванні вагітності для виявлення інфекції на ранніх етапах;
• дотримання правил догляду за дітьми та гігієни в дитячих колективах і садочках;
• регулярний моніторинг при ослабленому імунітеті, вагітності тощо
  ​

Хоча вакцини проти цитомегаловірусу поки що не існує, ці просто кроки допоможуть значно знизити ризик інфекції.

Питання та відповіді

Чим небезпечний цитомегаловірус?
Цитомегаловірус може викликати серйозні ускладнення у людей із ослабленим імунітетом, новонароджених і вагітних. Ураження органів та затримка розвитку – основні ризики для цих груп.

Як відбувається зараження цитомегаловірусом?
Зараження відбувається через контакт з біологічними рідинами інфікованої людини: слиною, кров’ю, спермою, грудним молоком, а також через плаценту.

Чи можна заразитися цитомегаловірусом повторно?
Так, можливо. У разі ослаблення імунітету латентний вірус може активуватися або ж можлива інфекція іншим штамом ЦМВ.

Редакторська група

Мисюра Світлана Володимирівна

Рецензент

Інші новини

10.12.2024

Хелікобактер пілорі (Helicobacter pylori)

29.11.2024

Венеричні захворювання

18.11.2024

Тромбоцити: норма, функції та що робити при відхиленнях