Копрограма

• людям із порушеннями травлення: діарея, запор, здуття, біль у животі;
• дітям із затримкою набору ваги та порушеннями харчування;
• людям із хронічними запальними захворюваннями кишечника.

• у межах комплексного обстеження при підозрі на паразитарні інфекції;
• при крові або слизу в калі;
• при підозрі на захворювання підшлункової залози, печінки, жовчного міхура;
• при контролі ефективності лікування захворювань ШКТ;
• при тривалому проносі (діарея) або закрепі;
• при періодичному або постійному болю у животі;
• при надмірному газоутворенні, здутті живота;
• при нудоті, відчутті важкості після їжі;
• при незрозумілій втраті ваги або поганому засвоєнні їжі;
• при зміні кольору або консистенції калу: чорний, дьогтеподібний, світлий, жирний;
• при неперетравлених залишках їжі у випорожненнях;
• при домішках крові або слизу у випорожненнях;
• при тривалих розладах травлення після перенесених інфекційних захворювань;
• при дискомфорті у правому підребер'ї, що може свідчити про проблеми з жовчним міхуром;
• за призначенням лікаря для діагностики захворювань ШКТ;
• для контролю ефективності призначеного лікування;
• перед проходженням ендоскопічних чи рентгенологічних досліджень кишечника, як скринінговий тест за призначенням лікаря.
  
  

• оцінити функціональний стан різних відділів шлунково-кишкового тракту;
• виявити порушення травлення: білків, жирів, вуглеводів;
• діагностувати запальні процеси в кишечнику;
• визначити наявність паразитарних інвазій;
• оцінити стан мікрофлори кишечника;
• контролювати ефективність лікування.

Реакція рН – характеризує кислотно-лужний стан калу; відображає співвідношення процесів бродіння і гниття в кишечнику.
Колір калу – залежить від жовчних пігментів (переважно стеркобіліну) та характеру харчування.
Консистенція – визначає ступінь щільності калу: оформлений, кашкоподібний, рідкий); залежить від вмісту води та моторики кишечника.
Форма калу – у нормі циліндрична, оформлена; змінюється при порушеннях моторики товстої кишки.
Запах калу – специфічний, помірний; посилюється при гнильних процесах, може бути кислим при бродінні.
Домішки – патологічні включення: слиз, кров, гній, залишки неперетравленої їжі, паразити; у нормі відсутні або мінімальні.
Лейкоцити – клітини запалення; у нормі відсутні або поодинокі, підвищення свідчить про запальний процес у кишечнику.
Еритроцити (п/з) – червоні кров’яні клітини в полі зору; у нормі відсутні, наявність свідчить про кровотечу в ШКТ.
Епітелій – клітини слизової оболонки кишечника; поодинокі — варіант норми, підвищення — ознака запалення або прискореної десквамації.
Клітковина перетравлена – залишки рослинної їжі після ферментативної обробки; у невеликій кількості допустима.
Клітковина неперетравлена – грубі рослинні волокна; можуть визначатися в нормі, особливо при рослинній дієті.

М’язові волокна:
Незмінені – ознака недостатнього перетравлення білків (креаторея);
Малозмінені – проміжний ступінь перетравлення;
Змінені – частково перетравлені, можуть бути в невеликій кількості в нормі.
Жирні кислоти – продукти гідролізу жирів; підвищення свідчить про порушення травлення або всмоктування жирів.
Нейтральний жир (краплі) – у нормі відсутній або мінімальний; підвищення характерне для стеатореї (частіше при недостатності підшлункової залози).
Сполучна тканина – залишки м’ясної їжі; у нормі відсутня, поява свідчить про недостатність шлункової секреції (гіпоацидність).
Солі жирних кислот (мила) – продукти перетравлення жирів; у невеликій кількості допустимі.

Крохмаль:
Внутрішньоклітинний – ознака прискореної евакуації;
Позаклітинний – свідчить про недостатність амілазної активності або порушення травлення.
Йодофільна флора – бактерії, що фарбуються йодом; підвищення характерне для бродильних процесів: дисбіоз, мальабсорбція вуглеводів.
Слиз – у невеликій кількості допустимий; надлишок — ознака запалення або подразнення слизової.
Детрит — дрібнодисперсна маса продуктів травлення; у нормі становить основний фон препарату.

Інструкція_кал для цитол. досл..pdf