Кальцій

Діагностичний напрямок

Оцінка стану кальцієво-фосфорного обміну

Загальна характеристика

Кальцій загальний - важливий макроелемент, який бере участь у формуванні кісткової тканини, зубів, скороченні мускулатури, м'язу серця, стимулює секрецію ряду гормонів, бере участь у регуляції секреторної діяльності шлунку, представляє собою "Фактор IV" згортання крові, має протизапальну і десенсибілізуючу дію, знаходиться в біологічному антагонізмі з іонами натрію і калію. У сироватці крові представлений трьома основними фракціями: зв’язаний з білком сироватки крові (близько 40% ), кальцій в комплексі з фосфатом і цитратом (близько 15%), частина, що залишилася представляє собою вільний кальцій - не зв'язаний із білками (іонізований- активний, див. "Кальцій іонізований", Са ++). Паратгормон, кальцитонін і вітамін D - основні кальційрегулюючі гормони. Однак і інші гормони також впливають на обмін речовин кістки і метаболізм кальцію. Надлишок глюкокортикостероїдів пригнічує діяльність остеобластів, гормони щитовидної залози стимулюють резорбцію кістки. Гіпотиреоїдизм заважає ефекту паратгормону з мобілізації кістки, ведучи до вторинного гіперпаратиреоїдизму. Інсулін стимулює остеобластну продукцію колагену і безпосередньо зменшує ниркову реабсорбцію кальцію і натрію. Фосфор збільшує синтез паратгормону (який зменшує рівень кальцію в сечі) і безпосередньо впливає на нирковий канальцевий транспорт кальцію. Зміни вмісту кальцію в сечі зазвичай супроводжуються змінами вмісту натрію. Ці два елементи спільно беруть участь в механізмах реабсорбції в проксимальному відділі канальця. Кофеїн збільшує втрату кальцію з сечею.

Зниження рівня естрогенів у постклімактеричних жінок - головний фактор у розвитку резорбції кістки і остеопорозу. Тестостерон інгібує резорбцію кістки. Засвоєні вуглеводи і білок мають кальційуретичний ефект, який лінійно пов'язаний з споживанням цих речовин, але відносно незалежний від споживання кальцію. На кожні додаткові 50 г білка раціону втрачаються з сечею 60 мг кальцію. Отже, багата білками дієта у дорослих призводить до негативного балансу кальцію. Дуже важливим є кислотно-основний стан (КОС). 44% кальцію міститься у формі, пов'язаній з сироватковим альбуміном (при оцінці рівня загального кальцію за наявності гіпоальбумінемії необхідна корекція отриманих результатів Са (скоригований) = загальний Са + 0,02 х (40 - рівень альбуміну пацієнта).

Показання для призначення

1. Діагностика та моніторинг остеопорозу
2. Оцінка стану паращитовидних залоз (в тому числі, після тиреоїдектомії).
3. Діагностика та контроль терапії рахіту.
4. Хвороби кісток, болі в кістках.
5. Захворювання гіпофізу і щитовидної залози.
6. Виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки.
7. Гипотонус м'язів.
8. Судомний синдром, парестезії.
9. Серцево-судинна патологія (порушення ритму і судинного тонусу).
10. Злоякісні новоутворення (рак молочної залози, рак легені).
11. Сечокам'яна хвороба (рентген-позитивні камені) та інші захворювання нирок.
12. Поліурія.

Маркер

Маркер стану кісткової тканини та пов'язаних з кальцієм порушень структурних, метаболічних і регуляторних функцій в організмі.

Клінічна значущість

Склад показників:

Кальцій

Правила підготовки пацієнта

Правила доставки біоматеріалів до лабораторії

Інтерференція:

• Венозний стаз при тривало накладеному джгуті. Тривале зберігання зразка крові. Лужні антациди. Андрогени. Калюстерон. Даназол. Діетилстильбестрол (швидке підвищення за 24 години у хворих на рак молочної залози). Дігідротахістерол. Постійне застосування
• Альбутерол. Альпростаділ. Аміноглікозиди (наприклад, гентаміцин). Аспарагіназа. Барбітурати у осіб літього віку. Кальцитонін. Карбамазепін. Карбеноксолон. Карбоплатин. Кортикостероїди. Діуретики (пусковий ефект), включаючи ацетазоламід, етакринову кислоту, фуросемід. Естрогени (після настання менопаузи).
  Гастрин. Глюкагон. Глюкоза. Індапамід. Інсулін. Ізоніазид. Проносні (при надмірному вживанні). Солі магнію. Метицилін. Фенітоїн. Фосфати. Плікаміцин. Ізотонічний розчин хлориду натрію (при гіперкальціємії). Тетрациклін (у вагітних). Флюоріди. Оксалати. Сульфати.
  

Інтерпретація:

• 1. Первинний гіперпаратиреоз (гіперплазія, аденома або карцинома паращитовидних залоз);
  2. Злоякісні пухлини при: а) остеолізисі первинних або метастатичних уражень кісток, особливо, при метастазах раку молочної залози, легені, нирок; б) ектопічному синтезі паратгормону при карциномі нирок, яєчників, щитовидної залози, матки;
  3. Тиреотоксикоз;
  4. Імобілізаційна гіперкальціємія (при імобілізації з лікувальною метою при травмах, хворобі Педжета, вродженому вивиху стегна, туберкульозі хребта і.т.п.);
  5. Гіпервітаміноз D;
  6. Недостатність надниркових залоз;
  7. Гемобластози (мієломна хвороба, лімфоми, лейкози - при розпаді кісткової тканини в осередках гіперплазії);
  8. Ідіопатична гіперкальціємія новонароджених (синдром Вільямса);
  9. Спадкова гіпокальціурічна гіперкальціємія;
  10. Гостра ниркова недостатність;
  11. Саркоїдоз та інші гранулематозні захворювання;
  12. Ятрогенна гіперкальціємія;
  13. Молочно-лужний синдром;
  14. Захворювання нирок (третинний гіперпаратиреоз);
  15. Передозування тіазидних діуретиків.
  
• 1.Гіпопаратіреоз первинний (спадковий, Х-зчеплений, синдром Ді Джорджі); 2. Гіпопаратиреоз вторинний (внаслідок хірургічного втручання, аутоімунний); 3. Гіпопаратиреоз новонароджених при гиперпаратиреозі у матері; 4. Гіпомагніємія; 5. Псевдогіпопаратиреоз.