Діагностичний напрямок
Функціональний стан організму
Загальна характеристика
Азотом сечовини крові вважають азот, що міститься в кінцевих продуктах обміну білків, і зокрема в сечовині (в одній молекулі сечовини міститься 2 молекули азоту). Сечовина утворюється в печінці з аміаку в процесі його знешкодження і виводиться через нирки, складаючи 40-50% небілкового азоту крові. Азот сечовини в крові відображає стан білкового обміну (екскреторну функцію нирок). Підвищення вмісту в крові свідчить про порушення функції нирок, тому використовується для оцінки їх функції. Азот сечовини також дозволяє визначити функцію печінки, активний запальний процес, ревматичний процес, а також порушення водно-сольового обміну і дисбаланс мікроелементів. Біохімічний аналіз допомагає поставити діагноз, призначити і скорегувати лікування.
Показання для призначення
1. Гострі та хронічні захворювання нирок.
2. Серцева недостатність.
3. Важкі захворювання печінки.
Маркер
Маркер оцінки функції нирок.
Клінічна значущість
азоту сечовини є найбільш широко використовуваним скринінг-дослідженням для
оцінки функції нирок. Дослідження часто робиться разом з креатиніном сироватки
для диференційної діагностики преренальної, ниркової і постренальної
гіперуремії.
Склад показників:
Азот сечовини
Діапазон вимірювань: від 2.8
Одиниця виміру: Міліграм на децилітр
Референтні значення:
Правила підготовки пацієнта
венозна кров
Правила доставки біоматеріалів до лабораторії
венозна кров
Біоматеріал для дослідження: Сироватка ВК. Тип пробірки, об’єм БМ в пробірці: Вакутейнер з розподільним гелем, 3,5 мл. ПреА обробка перед транспортуванням: центрифугувати пробірку. Умови доставки: Температура від 2 до 25 градусів, 24 год.
Інтерференція:
- Надмірне споживання білків, кортикостероїди, нефротоксичні препарати, тетрациклін, фуросемід, допегіт.
- При аліментарній дистрофії.
Інтерпретація:
Порушення функції нирок, зниження ниркової перфузії, застійна серцева недостатність. Виснаження запасів солей і води при блювоті, проносі, підвищеному діурезі або потовиділенні. Шок у поєднанні з підвищеним катаболізмом білка (шлунково-кишкова кровотеча, гострий інфаркт міокарда, стрес, опіки) . Гострі або хронічні інтрестіціальні захворювання нирок. Обтурація сечовивідних шляхів. Дієта з високим вмістом білка.
- Дієта з низьким вмістом білка і високим - вуглеводів. Підвищена утилізація білка для синтезу (в пізні терміни вагітності, у дітей у віці до 1 року, при акромегалії). Парентеральне харчування. Важкі захворювання печінки. Отруєння ліками. Порушення всмоктування (целіакія).
