Остеопороз залишається захворюванням, яке недостатньо діагностується та лікується, не дивлячись на те, що діагностика є нескладною, профілактика та лікування ефективні та доступні лікарю будь-якої спеціальності. В практиці ендокринолога найчастішою причиною остеопорозу є D-дефіцит на тлі хронічної ендокринної патології (зокрема цукрового діабету, гіпогонадизму, патології щитоподібної залози). І з цих двох факторів D-дефіцит можна легко скоригувати.
Тож якими є сучасні алгоритми ведення пацієнта з підозрою на остеопороз?
1. Перший крок – слід виявити пацієнта з ризиком остеопорозу.
Використовується інструмент оцінки ризику переломів FRAX®
Якщо остеопороз вже діагностований (за даними денситометрії та/або при наявності остеопоротичного перелому), оцінка ризику перелому за допомогою FRAX® не обов'язкова.
2. До початку антиостеопоротичної терапії слід провести комплекс лабораторних досліджень.
Пацієнта слід також обстежити щодо вторинного остеопорозу (інші ендокринні розлади, гіпогонадні стани, патологія шлунково-кишкового тракту, гематологічні розлади, ревматологічні та аутоімунні захворювання, неврологічні та опорно-рухові фактори ризику, генетичні захворювання, остеомаляція).
Слід враховувати ліки, які впливають на розвиток остеопорозу.
Для профілактики та лікування дефіциту вітаміну D рекомендований пероральний прийом за зручним для пацієнта режимом (щодня, щотижня):
Лікування дефіциту вітаміну D слід розпочинати при рівні 25(OH)D у крові < 50 нмоль/л і проводити протягом 4–12 тижнів залежно від його тяжкості та інших факторів ризику до досягнення цільового рівня 75–125 нмоль/л з подальшим використанням для підтримки оптимального статусу вітаміну D дози 800–2000 МО/д.
При недостатності вітаміну D (25(OH)D (< 75 нмоль/л) рішення про додаткове призначення вітаміну D слід приймати індивідуально залежно від потреби швидкої корекції дефіциту вітаміну D та інших показань.
Пацієнтам з остеопорозом та його ускладненнями перед початком лікування антиостеопоротичними препаратами рекомендується визначення (25(OH)D) у крові. Це допоможе запобігти неефективності лікування та підвищити його безпечність.
При виявленні дефіциту вітаміну D, його необхідно скоригувати перед початком прийому антиостеопоротичних препаратів.
Якщо рівень вітаміну D в нормі, рекомендується приймати 800-2000 МО на день у поєднанні з кальцієм (1000 мг елементарного кальцію на день) протягом усього курсу антиостеопоротичного лікування.
Пацієнтам із підвищеним ризиком падінь чи переломів (за українською версією FRAX) рекомендований прийом 800–2000 МО/д вітаміну D протягом року.
Активні метаболіти вітаміну D (1α,25-дигідроксивітамін D (1α,25(OH)2 D) не рекомендовані для лікування дефіциту вітаміну D особам без захворювань і станів, які впливають на метаболізм вітаміну D, проте рекомендовані хворим із хронічним гіпопаратиреозом чи кістково-мінеральними порушеннями, пов’язаними з хронічною хворобою нирок (ХХН).
Зниження маркерів резорбції після 3–6 місяців лікування антирезорбтивними методами лікування та зростання маркерів утворення кісткової тканини після 1–3 місяців специфічної анаболічної терапії вказує на більшу відповідь щодо МЩКТ і (у деяких випадках) на переломи. Використовуйте β-Cross Laps для моніторингу ефекту антирезорбтивного препарату (для анаболічної терапії - P1NP). Лікування ефективне при не менше ніж 40% зниження β-Cross Laps.
Взяття біоматеріалу слід проводити вранці після нічного голодування, серійні вимірювання слід проводити в один і той же час доби в одній лабораторії.
Даруйте своїм пацієнтам подвійну вигоду на комплексні рішення від ДІЛА. Для того, щоб ваш пацієнт отримав знижку на дослідження:
За необхідності, після курсу лікування чи профілактики, призначте пацієнтові повторне дослідження рівня вітаміну Д через 3-6 місяців.
Джерела
1. 2023 Діагностика, профілактика та лікування дефіциту вітаміну D у дорослих: Kонсенсус українських експертів 2023 https://www.mdpi.com/2072-6643/16/2/270
2. 2022 Керівництво з профілактики та лікування остеопорозу https://link.springer.com/article/10.1007/s00198-021-05900-y