Важливість лабораторного визначення макроаспартатамінотрансферази – макро-АСТ

Відповідно до вимог доказової медицини, діагностичний пошук лікаря будь-якої спеціальності має ґрунтуватися на оцінці клінічної картини, даних лабораторних та інструментальних досліджень. 

Комплексні біохімічні дослідження крові відображають роботу багатьох органів і систем. До їх складу входять показники, що оцінюють роботу печінки, нирок, підшлункової залози, кишківника тощо. Одним з таких є Печінковий комплекс, який включає дослідження, що містять інформацію про функцію печінки, стан її клітин та жовчовивідних шляхів. 

Дослідження, що входять до складу комплексу № 114 «Печінкові проби» в ДІЛА

• Аланінамінотрансфераза (АЛТ, ALT) 

• Аспартатамінотрансфераза (АСТ, AST) 

• Білірубін загальний (tBIL) 

• Білірубін непрямий (iBIL) 

• Білірубін прямий (dBIL) 

• Загальний білок 

• Альбумін 

• Гамма-Глутамінтранспептидаза (ГГТП, GGT) 

• Лактатдегідрогеназа (ЛДГ, LDH) 

• Лужна фосфатаза загальна (ЛФ, ALP) 

• Протромбіновий тест (протромбіновий час у сек, % протромбіну за Квіком,МНВ) 

Захворювання печінки дуже поширені серед населення та можуть мати різну етіологію: 

• спадкові порушення метаболізму; 

• інтоксикація; 

• цукровий діабет; 

• вірусна інфекція; 

• аутоімунні порушення. 

Цікавим є факт почастішання випадків ізольованого підвищення ферменту АСТ, обумовленого макроферментемією. 

Підвищення активності ферменту в сироватці крові вважається ознакою захворювання. Однак рівні ферментів також можуть бути підвищені за присутності доброякісних комплексів з високою молекулярною масою, відомих як макроферменти. Про них вперше повідомив Вайлдінг та ін. у 1964 р.   

Макроферменти — це звичайні ферменти або ізоферменти, утворені в комплексі з імуноглобулінами класу IgG, IgA або IgM. Вони мають вищу молекулярну масу, ніж відповідний фермент, який зазвичай міститься в сироватці за фізіологічних або патофізіологічних умов. Макроферменти можуть бути результатом фізико-хімічного зв’язування з молекулами неімуноглобулінів, що містяться в сироватці крові (такими як гідроксиетилкрохмаль), а також ліпідними агрегатами та утворенням комплексів з α2 - макроглобулінами. Через великий молекулярний розмір макроферментів їх виведення із сироватки крові подовжується, а активність ферментів залишається високою. Захворюваність на макроферментемію є відносно рідкою, відомо про поширеність приблизно 0,5-2,5% у загальній популяції. 

Зазвичай, макроферменти доброякісні, вони викликають підвищення рівня ферментів за відсутності захворювання. Наприклад, макроамілаземія імітує захворювання підшлункової залози. Інші макроферменти, які були описані, це макрокреатинфосфокіназа, макролужна фосфатаза, макроаспартатамінотрансфераза (AСT), макро-γ-глутамілтрансфераза (ГГТП), макролактатдегідрогеназа (ЛДГ) і макроліпаза. Вони часто заважають звичайним лабораторним дослідженням і тому розрізнити активність ферменту та відповідний вид макроферменту важко. Наявність макроферментів може призвести до діагностичної плутанини та дорогих і тривалих повторних тестів або інвазивних досліджень, а також до хвилювання пацієнта. Тому точне визначення макроферменту важливе, щоб уникнути непотрібних тестів і заспокоїти пацієнта.  

Поширеність макроферментемії АСТ чітко не визначена, вона зустрічається рідше, ніж з іншими ферментами, такими як амілаза або креатинкіназа. Сама по собі її присутність не є патологією, але в деяких звітах випадки появи макро-АСТ асоціювали з декількома патологічними станами: 

• злоякісне захворювання печінки; 

• гострий і хронічний гепатит; 

• аутоімунний гепатит; 

• імунобластна лімфаденопатія; 

• злоякісна пухлина шлунково-кишкового тракту; 

• коліт; 

• інфекції; 

• неуточнені аутоімунні захворювання. 

Макроферментна форма аспартатамінотрансферази (макро-АСТ) утворюється шляхом зв'язування АСТ з імуноглобулінами. Екскреція макро-АСТ із сироватки подовжується через її високу молекулярну масу, що призводить до підвищення активності АСТ. Через труднощі з виявленням макро-АСТ за допомогою звичайних лабораторних тестів хворі пацієнти часто проходять повторні обстеження.   

Клінічний випадок

Вже описано багато клінічних випадків із хронічним ізольованим підвищенням аспартатамінотрансферази, спричиненим макроферментом макро-АСТ. До прикладу:  

Пацієнт: чоловік 70 років з депресивним розладом в анамнезі більше 7 років лікувався у кількох лікарів з приводу ізольованого підвищення рівня АСТ, яке було виявлено під час проведення звичайного біохімічного аналізу крові.  

Результати за 2019 р.: 

• рівень аланінамінотрансферази (АЛТ) 28 Од/л; 

• AСТ 455 Од/л;  

• ГГТП 33 Од/л;  

• лужної фосфатази 73 Од/л.  

У травні 2020 року при випадковому дослідженні піковий рівень АСТ у сироватці крові становив 479 Од/л.  

В усіх випадках обстеження крім підвищення АСТ інших симптомів не спостерігалося. Показники функції печінки, включаючи повторні вимірювання АЛТ, ГГТП, лужної фосфатази, ЛДГ, альбуміну та глобуліну, протромбінового часу та білірубіну, залишалися нормальними. Результати обстеження на вірусні гепатити негативні. Феритин заліза, трансферин, антинуклеарні антитіла, антимітохондріальні антитіла, антигліадинові антитіла, антитіла проти трансглутамінази, церулоплазмін, ТТГ і ультразвукове обстеження черевної порожнини не виявили будь-якого захворювання печінки як можливої причини аномалії АСТ. Пацієнт не приймав жодних ліків, які підвищують рівень печінкових ферментів.  

У вересні 2021 року пацієнт повідомив, що випиває до 2-3 кружок пива на день, а його рівень АСТ становив 436 Од/л. Було рекомендовано утриматися від алкоголю. Після відмови від алкоголю рівень АСТ знизився до 250–272 Од/л, але не нижче.  

У березні 2023 року вперше було розглянуто диференційну діагностику макроаспартаттрансаміназемії (макро-АСТ). Під час попереднього спостереження з приводу підвищеного рівня АСТ пацієнту ледь не зробили біопсію печінки. Було призначено діагностичне дослідження — електрофорез ферменту АСТ у сироватці крові. За результатами ферментного електрофорезу було виявлено макро-АСТ, що становила майже 100% загальної АСТ у сироватці крові. Це допомогло уникнути процедури біопсії печінки високого ризику, яка розглядалася перед діагностикою макро-АСТ. 

Таким чином, якщо у пацієнта спостерігається хронічне та ізольоване підвищення АСТ, відсутність симптомів і негативне медичне обстеження, слід враховувати наявність макро-АСТ. 

Існує кілька лабораторних методів виявлення, заснованих на різних фізичних та хімічних характеристиках макроферментів порівняно з вільними ферментами. Ці методи включають електрофорез білка, диференціальне осадження поліетиленгліколем, вимірювання термостабільності, енергії активації та розчинності в розчинах сульфату амонію. Розширене тестування в непереконливих випадках може вимагати більш складних тестів, включаючи оцінку молекулярної маси за допомогою гель-фільтраційної хроматографії. 

Швидким і ефективним тестом для виявлення макроферментів є тест преципітації поліетиленгліколю, що виконує медична лабораторія ДІЛА. 

Цей тест (преципітації ПЕГ) легко застосовувати в звичайних клінічних лабораторіях. Він допоможе уникнути непотрібних додаткових втручань або лабораторних досліджень і зменшити витрати на лікування пацієнта. 

Обізнаність лікарів про безсимптомний «макроферментний феномен» за відсутності захворювання, дозволяє зменшити кількість непотрібних процедур, обстежень і витрат пацієнта. Попереднє документування стану макроферментемії у пацієнта має бути таким же важливим у медичній карті, як і алергія на ліки. Таким чином, можна уникнути інвазивних, дорогих або навіть потенційно небезпечних для життя досліджень або лікування.  

Враховуючи збільшення частоти діагностування макроферментемії серед пацієнтів, потрібно зважати на можливість виникнення таких випадків у клінічній практиці лікаря будь-якої спеціальності. 

Джерела: 

1. Macroenzyme detection by polyethylene glycol precipitation. D Fraser Davidson 1, Dawn J M Watson

2. Persistently high serum aspartate aminotransferase level in an asymptomatic young patient an asymptomatic young patient Clinical Case Reports 

3. A Case of Macroenzyme Aspartate Aminotransferase Mimicking Hepatic Injury . Sarah Schimming ,Jash Bansal , Farhad Sahebjam. August 2021Cureus 13(8).  

4. Іncreased aminotransferases do not necessarily mean hepatotoxicity of CFTR modulator therapy. Marek Woynarowski1, 2,Ewa Sapiejka3,Maria Jóźwiak3,Aldona Wierzbicka-Rucińska4. Clinical and Experimental Hepatology. 2023 

5. Macroenzymes as a reason for aminotransferases flare in cystic fibrosis patients on CFTR modulators therapy – Report of three cases. Marek Woynarowskia, Ewa Sapiejkac, Maria Jóźwiakc, Adam Krusińskie , Jan Siwiece, Aldona Wierzbicka-Rucińskaf. May 30, 2024 Open access. 

6. Macro-AST in an asymptomatic young patient. Haithem Chtioui, Olivier Mauerhofer, Beatrice Günther, Jean-François Dufour. Department of Clinical Pharmacology, University of Bern, Inselspital, Switzerland .2010 

7. Importance Of Laboratory Detection Of Macro-Aspartate Aminotransferase. Ono S , Kurata C, Nishimura N, Kawashima H, Yoneima R, Tai Y, Tatsumi E. November 2019. International Journal of General Medicine. 

8. Macroenzymes: biochemical characterization, clinical significance, and laboratory detection. A T Remaley, P Wilding. Clinical Chemistry, Volume 35,  1989. 

9. Gene Sequencing of Hepatitis C Virus Isolated from Patients with Liver Diseases .April 2023 Journal of Pure and Applied Microbiology. 

10. Macro–Aspartate Transaminasemia: The Macroenzyme Phenomenon as a Diagnostic Dilemma. Macaulay Onuigbo, MD,  Robert Yin, MD. November 2000. Mayo clinic proceedings. 

Інші новини Всі новини

03.01.2025

Медична лабораторія ДІЛА підтвердила міжнародну якість: акредитація за стандартом ISO 15189 нової версії 2022 року

31.12.2024

Час для перезавантаження! Подбайте про здоровʼя з ДІЛА та АНЦ!

24.12.2024

Турбуйтесь про здоровʼя! Запрошуємо до нового відділення ДІЛА у Житомирі!