Діагностика гіперандрогенії відповідно до сучасних клінічних настанов
26.09.2019
Оцінка гіперандрогенії (ГА) може становити нетривіальну клінічну задачу, яка вимагає глибокого розуміння біосинтезу, метаболізму та біологічних ефектів андрогенів.
Найрозповсюдженішою ендокринопатією, що супроводжується гіперандрогенією є синдром полікістозних яєчників (СПКЯ). В 2018 році були опубліковані міжнародні рекомендації з менеджменту СПКЯ, засновані на доказах (1).
В лабораторній діагностиці гіперандрогенної складової СПКЯ необхідно враховувати комплексну природу патогенеза ГА при СПКЯ, що полягає в розвитку надлишку андрогенів за рахунок як яєчникової так і наднирникової (в 30% випадків підвищений рівень ДГЭА-с, а в 10% випадків –тільки ДГЭА-с) їх гіперсекреції, а також коливань біодоступної фракції в залежності від рівня сексстероїдзв’язуючого глобуліну (СЗГ).
Згідно рекомендацій 2018р., зважаючи на існуючі обмеження прямих методів визначення рівнів андрогенів у жінок, оптимальними лабораторними дослідженнями для оцінки ГА при СПКЯ є індекс вільного тестостерона (ІСТ) та розрахований показник вільного тестостерона. За допомогою визначення лише показника загального тестостерона можливо виявити ГА лише у 20 - 30% жінок з СПКЯ, в той час як за допомогою ІСТ та вільного Т – у 50 - 60%.
Андростендіон та ДГЕА-с можуть використовуватись в процесі діагностики ГА, особливо в тих випадках, коли показники загального та вільного тестостерона знаходяться в межах норми.
Визначення рівнів андрогенів на тлі прийому комбінованих гормональних контрацептивів є неінфодрмативним внаслідок їх впливу на синтез СЗГ і гонадотропінів. В разі необхідності дослідження андрогенного статусу жінки, яка приймає комбінований гормональний контрацептив, його можна проводити мінімум через 3 місяці після відміни препарату.
Оскільки рівень Т може бути вищим в середині циклу, у жінок з регулярними менструальними циклами, рекомендовано проводити дослідження в ранню фолікулярну фазу, вранішні рівні є найбільш інформативними.
При інтерпретації результатів дослідження андрогенів слід орієнтуватись виключно на рефересні показники лабораторії в якій проводилось дослідження, оскільки референсні межі для непрямих методів мають велику варіабельність в залежності від використовуваних тест-систем. Норми, які надаються лабораторією мають базуватись на результатах обстеження фенотипово однорідної популяції з урахуванням віку і стадій пубертату.
Таким чином, враховуючи складний патогенез СПКЯ, для встановлення факту гіперандрогенії та проведення диференційної діагностики, доцільне визначення: активних андрогенів (загальний тестостерон), їх попередників (ДГЕА-с, андростендіон, 17-оксипрогестерон) та вільної фракції розрахунковим методом (індекс вільного тестостерона). Комплекси для лікарів 403 (Оцінка СПКЯ) та 406 (Оцінка СПКЯ максі) дозволяють виявити гіперандрогенію та провести диференційну діагностику з іншими причинами ГА та ановуляції, а також провести скринінг інсулінорезистентності.
Джерела: Recommendations from the International Evidence-Based Guideline for the Assessment and Management of Polycystic Ovary Syndrome.” Human Reproduction 33(9):1602–18
для iOS та Android
© ДІЛА 1998 - 2024 Всі права захищені.