Діагностика гіперандрогенії відповідно до сучасних клінічних настанов

Оцінка гіперандрогенії (ГА) може становити нетривіальну клінічну задачу, яка вимагає глибокого розуміння біосинтезу, метаболізму та біологічних ефектів андрогенів.

Найрозповсюдженішою ендокринопатією, що супроводжується гіперандрогенією є синдром полікістозних яєчників (СПКЯ). В 2018 році були опубліковані міжнародні рекомендації з менеджменту СПКЯ, засновані на доказах (1).

В лабораторній діагностиці гіперандрогенної складової СПКЯ необхідно враховувати комплексну природу патогенеза ГА при СПКЯ, що полягає в розвитку надлишку андрогенів за рахунок як яєчникової так і наднирникової (в 30% випадків підвищений рівень ДГЭА-с, а в 10% випадків –тільки ДГЭА-с) їх гіперсекреції, а також коливань біодоступної фракції в залежності від рівня сексстероїдзв’язуючого глобуліну (СЗГ).

Згідно рекомендацій 2018р., зважаючи на існуючі обмеження прямих методів визначення рівнів андрогенів у жінок, оптимальними лабораторними дослідженнями для оцінки ГА при СПКЯ є індекс вільного тестостерона (ІСТ) та розрахований показник вільного тестостерона. За допомогою визначення лише показника загального тестостерона можливо виявити ГА лише у 20 - 30% жінок з СПКЯ, в той час як за допомогою ІСТ та вільного Т – у 50 - 60%.

Андростендіон та ДГЕА-с можуть використовуватись в процесі діагностики ГА, особливо в тих випадках, коли показники загального та вільного тестостерона знаходяться в межах норми.

Визначення рівнів андрогенів на тлі прийому комбінованих гормональних контрацептивів є неінфодрмативним внаслідок їх впливу на синтез СЗГ і гонадотропінів. В разі необхідності дослідження андрогенного статусу жінки, яка приймає комбінований гормональний контрацептив, його можна проводити мінімум через 3 місяці після відміни препарату.

Оскільки рівень Т може бути вищим в середині циклу, у жінок з регулярними менструальними циклами, рекомендовано проводити дослідження в ранню фолікулярну фазу, вранішні рівні є найбільш інформативними.

При інтерпретації результатів дослідження андрогенів слід орієнтуватись виключно на рефересні показники лабораторії в якій проводилось дослідження, оскільки референсні межі для непрямих методів мають велику варіабельність в залежності від використовуваних тест-систем. Норми, які надаються лабораторією мають базуватись на результатах обстеження фенотипово однорідної популяції з урахуванням віку і стадій пубертату.

Таким чином, враховуючи складний патогенез СПКЯ, для встановлення факту гіперандрогенії та проведення диференційної діагностики, доцільне визначення: активних андрогенів (загальний тестостерон), їх попередників (ДГЕА-с, андростендіон, 17-оксипрогестерон) та вільної фракції розрахунковим методом (індекс вільного тестостерона). Комплекси для лікарів 403 (Оцінка СПКЯ) та 406 (Оцінка СПКЯ максі) дозволяють виявити гіперандрогенію та провести диференційну діагностику з іншими причинами ГА та ановуляції, а також провести скринінг інсулінорезистентності.

Джерела: Recommendations from the International Evidence-Based Guideline for the Assessment and Management of Polycystic Ovary Syndrome.” Human Reproduction 33(9):1602–18

Інші новини Всі новини