Короста: все про симптоми, діагностику та лікування

Як виглядає висип при корости на тілі?

​​​​​​​На початку захворювання (початок корости) висип виглядає як невеликі червоні папули (вузлики) та крихітні бульбашки-везикули, наповнені прозорою рідиною. Вони схожі на укуси комах або алергічний висип, що часто призводить до помилкової самодіагностики.

До характерних ознак, що відрізняють коросту від інших дерматозів, належать:

• наявність парних елементів – папул і везикул, розташованих попарно на відстані 2–4 мм одна від одної (вхід і вихід коростяного ходу);
• лінійні або звивисті сліди між елементами;
• переважна локалізація у «коростяних» місцях (між пальцями, зап'ястя тощо).
  ​​​​​​​

Що довше людина хворіє на коросту без лікування, то помітнішими стають зміни на шкірі. Через постійне розчухування первинні елементи – папули та везикули перетворюються на екскоріації (подряпини від нігтів), що вкриваються скоринками. Розчухування призводить до швидкого утворення ерозій та кірочок. Нерідко приєднується вторинна бактеріальна інфекція, і тоді на шкірі з'являються жовтуваті гнійні кірки – ознака імпетиго. Важливо! При норвезькій корості (важка форма) шкіра вкривається масивними брудно-сірими кірками, під якими знаходяться тисячі кліщів.

У 7–10% хворих на шкірі формуються вузли – щільні червонувато-коричневі горбики розміром до 2 см, що зберігаються тижнями після одужання. Вузлова форма особливо притаманна маленьким дітям, а самі вузли розташовуються переважно на статевих органах, у паху та пахвових западинах.

Причини виникнення корости

Хоча безпосередньою причиною корости є зараження кліщем Sarcoptes scabiei, існують фактори, які суттєво підвищують ризик захворіти:

• вік: діти та люди похилого віку хворіють частіше – у перших несформований імунітет, у других – знижена імунна відповідь;
• соціальні умови: бідність, обмежений доступ до води та засобів гігієни. Головна причина – не сам бруд, а вимушена скупченість людей, неможливість вчасно випрати білизну в гарячій воді чи користування спільними речами через брак ресурсів.
• імунодефіцитні стани: ВІЛ/СНІД, прийом імуносупресантів, онкологічні захворювання;
• перебування в установах з великим скупченням людей: лікарні, будинки для людей похилого віку, школи, дитсадки тощо;
• сезонність: за деякими даними, захворюваність дещо зростає в осінньо-зимовий період, що пов'язують з більшим тісним контактом між людьми в закритих приміщеннях.
  ​​​​​​​

Ще одна причина активного поширення корости – тривалий інкубаційний період. Людина може не знати про зараження протягом кількох тижнів, але вже передавати кліща іншим. Саме тому короста часто виникає одразу у кількох членів родини або колективу.

Класифікація та стадії захворювання

Залежно від стану імунітету пацієнта, кількості кліщів і загального самопочуття короста може проявлятися абсолютно по-різному. Саме тому сучасна дерматологія виділяє кілька форм, кожна з яких має свої особливості перебігу, діагностики та підходів до лікування.

• Класична (типова) короста – найпоширеніша форма. Вона характеризується відносно невеликою кількістю кліщів – приблизно 10–15 особин на тілі. Саме вона дає типові симптоми корости: нічний свербіж, коростяні ходи між пальцями та на зап'ястях, папульозний висип.
• Короста «інкогніто» (scabies incognito) або ж короста охайних – атипова форма, що виникає тоді, коли типові ознаки захворювання маскуються через застосування місцевих кортикостероїдів або надмірно ретельне миття. Свербіж є, висипань майже немає, ходи непомітні – і людина місяцями лікує «алергію», залишаючись при цьому заразною.
• Вузлова (нодулярна) короста – зустрічається у 7–10% хворих. На шкірі утворюються свербляче-болючі червонувато-коричневі вузли та папули. Вони не обов'язково містять живих кліщів і можуть зберігатися тижнями та місяцями після успішного лікування.
• Бульозна (пухирна) короста – найрідкісніша форма. У світі описано менше 60 підтверджених випадків бульозної корости. Вона проявляється напруженими бульбашками-пухирями переважно на стегнах та руках і настільки нагадує бульозний пемфігоїд, що більшість пацієнтів спочатку отримують хибний діагноз і неправильне лікування.
• Кіркова (норвезька) короста – найнебезпечніша у плані заразності. Вона може імітувати еритродермію, псоріаз, екзему, себорейний дерматит або висівкоподібний лишай, тобто практично будь-який тяжкий дерматоз. Основною її відмінністю від усіх інших форм є кількість кліщів: замість 10–15 типових для класичної форми, при норвезькій короості їх можуть бути мільйони.

Стадії захворювання корости

Сучасні методи діагностики корости

Діагностика корости ґрунтується не лише на оцінці симптомів, а й на сучасних методах підтвердження наявності коростяного кліща, його яєць або ходів у шкірі. Це дуже важливо, адже короста може маскуватися під алергію, дерматит чи інші шкірні захворювання.

До основних методів діагностики належать:

• Огляд дерматолога, де лікар оцінює характер висипу, локалізацію уражень і наявність типових коростяних ходів. Найчастіше вони виявляються між пальцями рук, на зап'ястях, животі, сідницях або в паховій зоні.
• Дерматоскопія – неінвазивний метод, при якому лікар використовує дерматоскоп (оптичний прилад із 10–20-кратним збільшенням). При дерматоскопії можна виявити характерний знак «дельтаплана» або «реактивного літака» – темна трикутна структура на кінці коростяного ходу, що являє собою передній відділ тіла самки кліща з лапками.
• Зішкріб на коростяний кліщ – найбільш поширений лабораторний метод. Лікар наносить на уражену ділянку мінеральну олію або гліцерин для кращого збору матеріалу, потім скальпелем або спеціальним зондом обережно зрізає верхній шар шкіри в ділянці ходу. Отриманий матеріал досліджують під мікроскопом. При позитивному результаті видно самок кліща, яйця, личинок або продукти їх життєдіяльності (фекальні грудочки – «скибала»).
• Відеодерматоскопія – сучасний варіант дерматоскопії з багатократним цифровим збільшенням і можливістю запису зображення. Дозволяє виявити не лише самку, а також рухи кліща в ході у реальному часі.
• Конфокальна лазерна сканувальна мікроскопія – новітній неінвазивний метод, що дозволяє отримати зображення шарів шкіри у реальному часі без взяття зразка тканини. Поки доступний переважно у спеціалізованих дерматологічних центрах.
• Молекулярно-генетичні методи (ПЛР). Полімеразна ланцюгова реакція на виявлення ДНК кліща є надзвичайно точним методом, однак через складність застосовується переважно в наукових дослідженнях, а не в звичайній клінічній практиці.
  ​​​​​​​

​​​​​​​Цікаво! Специфічного дослідження на коросту за допомогою аналізу крові не існує – він не покаже наявність кліща. Для діагностики в більшості випадків використовується огляд дерматолога + зішкріб на коростяний кліщ. Іноді додатково призначають загальний аналіз крові, де при корості може бути підвищення рівня еозинофілів як ознака алергічної реакції.

Як лікують коросту?

Схема лікування корости, в першу чергу, складається із застосування місцевих (топічних) акарицидних засобів – препаратів, що знищують кліщів та їхні яйця безпосередньо в шкірі. Усі вони відпускаються за призначенням лікаря-дерматолога, який підбирає конкретний засіб залежно від віку пацієнта, форми захворювання та загального стану здоров'я.

Принцип дії більшості місцевих препаратів однаковий: засіб наносять на всю поверхню тіла від шиї до стоп (у немовлят також на обличчя та волосисту частину голови), витримують кілька годин або цілу ніч, після чого змивають. Залежно від препарату курс може становити від одного нанесення до кількох днів поспіль.

При важких або резистентних формах захворювання, зокрема при норвезькій (кірковій) корості, лікар може додатково призначити системний антипаразитарний препарат у таблетках, який діє зсередини і найбільш ефективний у випадках, коли місцеве лікування є недостатнім або неможливим.

До основних правил, без дотримання яких лікування буде неефективним, належать:

• Лікуватися мають одночасно всі члени родини та статеві партнери – навіть ті, у кого симптоми ще не з'явились, адже інкубаційний період може тривати кілька тижнів.
• Одяг, постільну білизну та рушники необхідно випрати при температурі не нижче 60°C або ізолювати в щільно зав'язаних пакетах на 3–7 діб – за цей час кліщі, позбавлені «годувальника», загинуть.
• Речі, які не підлягають пранню (взуття, м'які іграшки), можна помістити в морозильну камеру на кілька годин.
• Після успішного лікування свербіж може зберігатися ще 2–4 тижні – це нормальна залишкова алергічна реакція на продукти життєдіяльності кліщів, а не ознака невдалої терапії. Для її усунення лікар може призначити антиалергічні засоби або протизапальні топічні препарати.

Якщо симптоми не минають після місяця від початку лікування рекомендовано знову звернутися до дерматолога: можливе повторне інфікування або порушення схеми лікування.

Важливо! Самолікування при корості є небезпечним: неправильно підібраний засіб або порушена техніка нанесення не дають результату, водночас даючи кліщам час для подальшого розмноження та поширення серед оточуючих.

Що потрібно робити, щоб не заразитися коростою?

Запобігти корості значно легше, ніж боротися з її наслідками та поширенням серед близьких людей або колективу. Оскільки захворювання дуже заразне та швидко передається при тісному контакті, особливо важливо вчасно виявляти симптоми, дотримуватися правил особистої гігієни і правильно обробляти речі та побутові предмети. Профілактика корости складається з простих, але ефективних заходів:

• Уникати тісного тілесного контакту з людьми, у яких є незрозумілий свербіж або висип на шкірі.
• Не ділитися особистими речами – рушниками, одягом, постільною білизною.
• При виявленні корости у члена родини або колективу якомога швидше звернутися до дерматолога та пролікувати всіх контактних осіб одночасно.
• Регулярно прати білизну при температурі 60°C та вище.
• Якщо ви працюєте у закладах з груповим проживанням (лікарні, інтернати, будинки для людей похилого віку) – дотримуватися протоколів інфекційного контролю та проводити регулярні медичні огляди персоналу. У дитячих колективах (в школі чи садочку) при виявленні хоча б одного випадку проводять огляд усіх дітей і персоналу. Хворих ізолюють до одужання.

Запитання та відповіді

1. Скільки часу лікується короста?
При правильно підібраному лікуванні та дотриманні всіх правил терапії гострий процес закінчується протягом 1–2 тижнів. Проте, свербіж і частковий висип можуть зберігатися ще 2–4 тижні після зникнення кліщів – це постскабіозна алергічна реакція, яку усувають антигістамінними препаратами та топічними кортикостероїдами. Якщо через місяць після лікування симптоми не минули, варто повторно звернутися до дерматолога: можливо, сталося реінфікування або лікування було проведено неправильно.

2. При якій температурі гине коростяний кліщ?
При температурі +50°C кліщ гине протягом 10 хвилин. При температурі +60°C і вище – 1–5 хвилин. При заморожуванні нижче −10°C – упродовж кількох годин.

3. Як відрізнити коросту від алергії?
Головна відмінність полягає в причині: короста – це паразитарне захворювання, що передається від людини до людини, тоді як алергія – це індивідуальна відповідь імунної системи на подразник.
 

Спроби самостійно розрізнити ці стани часто призводять до помилок. Якщо висип супроводжується сильним нічним свербежем, або якщо схожі скарги з'явилися у когось із вашого оточення — необхідно терміново звернутися до дерматолога для проведення мікроскопічного дослідження.

4. Чи можна лікувати коросту спиртом?
Ні. Спирт не є ефективним засобом проти коростяного кліща. Він не проникає в коростяні ходи на необхідну глибину, щоб знищити самку та яйця. Крім того, спирт значно подразнює вже ушкоджену, запалену шкіру та може спричинити хімічний дерматит. Самолікування такими методами – небезпечна практика, яка лише затягує захворювання і дає кліщам час для подальшого розмноження та зараження інших людей. Єдино правильний підхід – акарицидні препарати за призначенням лікаря-дерматолога.

5. Чи буває короста «на нервовому грунті»?
​​​​​​​Ні, це поширений міф. Короста – це виключно інфекційне (паразитарне) захворювання, спричинене конкретним збудником – кліщем Sarcoptes scabiei. «На нервах» або «від стресу» вона виникнути не може, адже для зараження необхідний контакт з хворою людиною або її речами. Проте, стрес може послабити імунний захист і зробити людину більш уразливою до будь-яких інфекцій, у тому числі паразитарних. Якщо свербіж і висипання з'явились, але контакту з хворим не було – причина, найімовірніше, в іншому: алергія, екзема, псоріаз тощо. У будь-якому разі встановити справжню причину може лише лікар.