Пухлинні маркери (онкомаркери) – особливі речовини, які в багатьох (але не у всіх) випадках виробляються клітинами пухлин в процесі їх життєдіяльності. Крім того, вони можуть виділятися нормальними клітинами організму у відповідь на присутність пухлинних клітин. Онкомаркери можуть виявлятися в крові, сечі, калі, пухлинній тканині та інших середовищах (рідинах) організму. На даний момент виявлено і впроваджено в клінічну практику велику кількість пухлинних маркерів. Деякі з них можуть підвищуватися тільки за певних видів злоякісних новоутворень, інші – при багатьох різновидах пухлин.
Для чого використовуються онкомаркери?
В онкології визначення концентрації пухлинних маркерів використовується в наступних цілях:
- В процесі діагностичного пошуку, в тих випадках, коли підозрюється наявність у пацієнта злоякісного утворення;
- Оцінка ефективності проведеного лікування: так як у багатьох випадках концентрація пухлинних маркерів тісно пов'язана з наявним об'ємом пухлинної маси (кількістю живих пухлинних клітин), зниження їх концентрації на тлі лікування є можливим свідченням ефективності його проведення;
- У деяких випадках визначення концентрації пухлинних маркерів в плазмі крові застосовується в процесі спостереження за станом пацієнта після завершення етапу лікування для раннього виявлення рецидиву пухлини. Це може допомогти своєчасно почати лікування;
- При окремих пухлинах концентрація онкомаркерів використовується для визначення прогнозу перебігу захворювання та вибору тактики лікування.
Окрім злоякісних клітин, онкомаркери в невеликій кількості можуть виробляти здорові клітини. Коливання їх концентрації в межах нормальних значень не є свідченням наявності будь-якої онкологічної патології, тобто підвищення концентрації онкомаркерів може бути обумовлене наявністю непухлинних захворювань. Так, наприклад, хоріонічний гонадотропін (β-ХГЛ) може підвищуватися при вагітності, а альфафетопротеїн (АФП) – при непухлинних захворюваннях печінки, наприклад, вірусних гепатитах.
При використані пухлинних маркерів в якості показника ефективності лікування слід пам'ятати про можливість так званого "спалаху" – підвищення їх концентрації після введення лікарських препаратів. Це обумовлено загибеллю клітин пухлини і масивним викидом онкомаркерів в кров із загиблих клітин, і не є ознакою неефективності лікування.
Як можна визначити концентрацію пухлинних маркерів?
Найбільш часто для визначення їх концентрації використовується венозна кров пацієнта.
Які онкомаркери використовуються в даний час?
На сучасному етапі розвитку медицини відомо безліч речовин, які виробляються пухлинними клітинами. Нижче наведені онкомаркери, які найбільш часто використовуються в клінічній практиці.
Пухлинні маркери раку молочної залози
Пухлинні маркери раку яєчників
- Індекс ROMA (розрахунок ризику раку яєчників: СА 125, НЕ-4)
- Онкомаркер яєчників СА 125
- Ранній онкомаркер яєчників НЕ-4
Маркер визначення спадкової схильності до раку молочної залози та раку яєчників
- Онкомаркер BRCA1 і BRCA2 – виявлення мутацій генів
Пухлинні маркери раку сечового міхура
- Онкомаркер сечового міхура (BTA) (матеріал – сеча)
- Онкомаркер сечового міхура (UBC II, цитокератин 8+18) у сечі
Пухлинний маркер колоректального раку
- Онкомаркер товстої кишки Tu M2-піруваткіназа (матеріал - кал)
Скринінговий тест для раннього виявлення пухлин повинен володіти високою чутливістю і специфічністю. На ранніх стадіях пухлинного процесу концентрація пухлинних маркерів може залишатися низькою. Підвищення рівня онкомаркерів може бути викликано непухлинними причинами, що також призводить до додаткових труднощів в діагностиці.
Проте, пухлинні маркери використовуються в деяких випадках в процесі діагностики. Так, при виявленні новоутворень в яєчниках часто виникають діагностичні труднощі, пов'язані з тим, що біопсія цього органу, як правило, не проводиться. З метою відокремлення доброякісних новоутворень від злоякісних пухлин яєчників розроблений діагностичний алгоритм ROMA, який на підставі визначення співвідношення онкомаркерів CA 125 та HE-4 дозволяє з досить високою точністю визначити ймовірність наявності раку яєчників.
Таким чином, визначення концентрації онкомаркерів є широко застосовуваним діагностичним тестом в онкології.
Треба памʼятати, що підвищення концентрації онкомаркерів не є діагнозом, так само як і нормальна концентрація пухлинного маркера не виключає наявність онкопроцесу. У деяких випадках концентрація пухлинних маркерів залишається нормальною навіть на пізніх стадіях раку. Крім того, на ранніх стадіях пухлинного процесу, концентрація онкомаркерів може не виходити за межі нормальних значень. Результати будь-яких обстежень повинні бути інтерпретовані лікуючим лікарем.
