- Інструкція для проходження тесту
- Що таке опитувальник PHQ-9?
- Як інтерпретується результат тесту?
- Кому не підходить тест і чому результат не є діагнозом?
- Рекомендації залежно від результату
- Популярні запитання та відповіді
Постійна втома, проблеми зі сном та концентрацією, відсутність задоволення від будь-чого та ще багато інших симптомів, на які часто спершу навіть не звертають увагу – знайомі відчуття для мільйонів людей. За оцінками Global Burden of Disease у 2021 році депресивні розлади становили близько 332 млн випадків: 201,3 млн – у жінок та 131,1 млн – у чоловіків. Дослідження показують, що це зумовлено підвищеним ризиком першого виникнення епізоду в жінок, а не тривалішим перебігом чи повторюваністю. Проблема в тому, що депресію часто не помічають вчасно – вона маскується під «просто втому» або «поганий період», і людина роками живе з симптомами, яких можна було б уникнути.
PHQ-9 – один з найпоширеніших у світі тестів, які допомагають самостійно оцінити ймовірність депресивного стану та його вираженість. Це не діагноз і не вирок, а перший крок до розуміння того, що відбувається з вашим емоційним станом.
У цій статті ми детально розповімо, що таке опитувальник PHQ-9, як правильно інтерпретувати результат і коли варто звернутися до лікаря. А одразу після вступу ви можете пройти тест PHQ-9 онлайн – це займе не більше 5 хвилин.
Інструкція для проходження тесту
Перш ніж почати проходити тест PHQ-9, варто ознайомитись з кількома простими правилами:
- Відповідайте чесно, орієнтуючись на власні відчуття за останні два тижні.
- Для кожного з 9 пунктів оберіть один з чотирьох варіантів частоти прояву симптому: від «зовсім не турбувало» до «турбувало майже щодня».
- Не намагайтеся «покращити» чи «погіршити» результат – тест має сенс лише за умови максимальної відвертості.
- Якщо якесь запитання викликає сильний емоційний відгук – це нормально, не поспішайте, можете зробити паузу.
- Після завершення підрахуйте кількість балів та перегляньте результат.
0 – зовсім не турбувало; 1 – декілька днів; 2 – більшу половину днів; 3 – майже щодня.
Важливо! Результат тесту не є медичним діагнозом і не замінює консультацію фахівця.
Що таке опитувальник PHQ-9?
PHQ-9 (Patient Health Questionnaire-9, або Опитувальник здоров’я пацієнта з 9 пунктів) – це коротка діагностична шкала PHQ-9, розроблена для скринінгу та оцінки тяжкості депресивної симптоматики. Абревіатура і цифра «9» вказують на кількість запитань: кожне з них відповідає одному з дев’яти діагностичних критеріїв великого депресивного розладу за класифікацією DSM.
Науковці встановили, що PHQ-9 є надійним і валідним інструментом не лише для встановлення діагностичних критеріїв депресивних розладів, а й для оцінки тяжкості депресії, а його стислість робить його зручним клінічним і дослідницьким інструментом (Kroenke, Spitzer, Williams, 2001, Journal of General Internal Medicine).
Кожен пункт опитувальника PHQ-9 оцінюється за шкалою від 0 до 3 балів, де:
- 0 – «зовсім не турбувало»;
- 1 – «кілька днів»;
- 2 – «більше половини днів»;
- 3 – «майже щодня».
Питання охоплюють основні прояви депресії: втрату інтересу до діяльності, пригнічений настрій, порушення сну, втому, зміни апетиту, почуття провини чи власної нікчемності, труднощі з концентрацією уваги, психомоторну загальмованість або збудження, а також думки про самопошкодження. Загальна сума балів варіюється від 0 до 27.
Важлива перевага тесту – те, що він доступний українською мовою та активно використовується не лише у психіатрії, а й у загальній практиці сімейних лікарів, ендокринологів, кардіологів, де важливо вчасно запідозрити емоційні розлади, що впливають на перебіг соматичних захворювань. Психометричні властивості української версії PHQ-9 підтверджені дослідженням 2025 року: внутрішня узгодженість (α Кронбаха) становить 0,842, що свідчить про високу надійність.
Як інтерпретується результат тесту?
Інтерпретація PHQ-9 грунтується на підсумковій сумі балів за всіма 9 пунктами. Клінічно прийнята шкала градації виглядає так:
- 0–4 бали – мінімальні прояви або відсутність симптомів депресії;
- 5–9 балів – легкі симптоми;
- 10–14 балів – помірна депресія;
- 15–19 балів – помірно тяжка депресія;
- 20–27 балів – тяжка депресія.
Поріг у 10 балів вважається клінічно значущим: за даними мета-аналізу Cochrane 2020 року (44 503 учасники), при такому результаті чутливість становить 85%, специфічність – 85% для виявлення великого депресивного розладу. Крім того, за результатами структурованих інтерв’ю, люди, які набрали 10 балів і більше, у 7–13,6 раза частіше отримували підтверджений діагноз депресії від фахівця з психічного здоров’я (Kroenke, Spitzer, Williams – PubMed; APA – Patient Health Questionnaire).
Окремої уваги заслуговує дев’яте питання тесту – воно стосується думок про смерть або самопошкодження. Позитивна відповідь на нього, незалежно від загальної кількості балів, є приводом обов’язково і якнайшвидше звернутися до психотерапевта – це питання виконує роль «червоного прапорця» в клінічній практиці.
Важливо! Якщо ви перебуваєте в кризовому стані або маєте думки про самопошкодження, зверніться до найближчого медичного закладу або зателефонуйте на лінію психологічної підтримки 7333 (безкоштовно, цілодобово).
PHQ-9 шкала оцінює поточний стан за останні два тижні, тому результат може змінюватися з часом. Тест часто використовують повторно, щоб відстежити динаміку на фоні терапії чи змін у житті людини.
Кому не підходить тест і чому результат не є діагнозом?
Попри свою валідність, тест PHQ-9 має обмеження, про які варто пам’ятати:
- Він не замінює консультацію лікаря. Опитувальник – це інструмент скринінгу, а не діагностична процедура. Остаточний діагноз може встановити лише лікар-психіатр або психотерапевт.
- Він не враховує соматичні причини симптомів. Втома, порушення сну, зниження концентрації можуть бути пов’язані не з депресією, а, наприклад, з дисфункцією щитоподібної залози, анемією, дефіцитом вітаміну D чи В12, порушеннями сну, апное. Тому лікарі часто призначають лабораторне обстеження (зокрема аналіз на ТТГ, загальний аналіз крові, феритин, вітамін D) паралельно з психологічною оцінкою, щоб виключити фізіологічні причини.
- Він не пристосований для діагностики біполярного афективного розладу (БАР). Тест виявляє депресивні симптоми, але не запитує про епізоди підвищеного настрою чи гіперактивності, тому за наявності таких епізодів в анамнезі результат може бути неповним.
- Обмежена валідність для дітей та підлітків. Класична версія розроблена для дорослих; для молодшої аудиторії існують адаптовані модифікації.
- Не підходить для людей у гострому психотичному стані або зі значними когнітивними порушеннями, які не дозволяють адекватно оцінити власний стан за останні два тижні.
Рекомендації залежно від результату
Що робити після проходження тесту, залежить від отриманої суми балів.
Якщо результат 0–4 бали. Виражених ознак депресії немає. Це хороший привід підтримувати звичні здорові практики: регулярний сон, фізичну активність, спілкування з близькими. Якщо ж якісь симптоми все одно турбують, варто прислухатися до себе і за потреби повторити тест через кілька тижнів.
Якщо результат 5–9 балів. Легкі симптоми часто піддаються корекції через зміну способу життя: нормалізацію режиму сну, зниження стресового навантаження, фізичну активність, обмеження алкоголю. Проте, якщо симптоми зберігаються понад два тижні або посилюються, варто проконсультуватися із сімейним лікарем, психологом чи психотерапевтом.
Якщо результат 10–14 балів. Помірна депресія – це вже привід звернутися до психіатра. Лікар може порекомендувати психотерапію, а за потреби – додаткове обстеження для виключення соматичних причин симптомів.
Якщо результат 15–19 балів. Помірно тяжка депресія суттєво знижує якість життя, працездатність і соціальну активність. Тут консультація психотерапевта або психіатра має бути пріоритетом, і чим раніше вона відбудеться, тим ефективнішим буде лікування.
Якщо результат 20–27 балів. Тяжка депресія потребує термінового звернення до психіатра. У таких випадках самостійні спроби «впоратися» часто виявляються неефективними, а зволікання зі зверненням може погіршити стан.
Лабораторія Діла рекомендує розглядати ментальне здоров’я комплексно: якщо симптоми депресії супроводжуються фізичною втомою, змінами ваги чи порушеннями сну, варто обговорити з лікарем доцільність базового лабораторного обстеження – це допоможе виключити ендокринні та інші соматичні причини і отримати детальну картину стану здоров’я.
Популярні запитання та відповіді
Чим PHQ-9 відрізняється від тесту Бека (BDI) та шкали Гамільтона?
Усі три інструменти оцінюють депресивну симптоматику, але роблять це по-різному. PHQ-9 – самостійний короткий опитувальник з 9 пунктів, який займає менше п’яти хвилин і оцінює наявність та тяжкість депресії за чотирибальною шкалою відповідей. Опитувальник Бека (BDI) – також самостійний, але довший (21 пункт) і охоплює ширший спектр когнітивних та фізичних проявів депресії. Шкала Гамільтона (HDRS) принципово відрізняється тим, що це не самоопитувальник, а клінічна шкала, яку заповнює лікар або спеціаліст на основі структурованого інтерв’ю з пацієнтом, що робить її точнішою, але затратнішою за часом.
Хто розробив тест PHQ-9?
Опитувальник PHQ-9 створили американські дослідники Курт Кронке (Kurt Kroenke), Роберт Спітцер (Robert L. Spitzer) та Джанет Вільямс (Janet B. W. Williams) на основі повнішого інструменту PRIME-MD. Результати валідаційного дослідження було опубліковано у 2001 році в авторитетному виданні Journal of General Internal Medicine – саме ця публікація й досі залишається основним науковим джерелом, на яке спираються клінічні рекомендації в усьому світі.
Які існують пов’язані інструменти для визначення депресії?
Крім класичного PHQ-9, у клінічній практиці використовують кілька суміжних інструментів:
- PHQ-2 – скорочена версія з двох перших пунктів PHQ-9, яку застосовують для швидкого попереднього скринінгу перед повним тестом.
- GAD-7 – опитувальник для оцінки тривожних розладів, який часто застосовують разом з PHQ-9, оскільки тривога і депресія нерідко супроводжують одна одну.
- EPDS (Единбурзька шкала) – спеціалізований тест для скринінгу післяпологової депресії, що використовується як під час вагітності, так і після пологів.
- BDI-II та HDRS – описані вище альтернативні шкали, які частіше застосовують у клінічних дослідженнях і психіатричній практиці.