Для перегляду доступних досліджень та термінів їх виконання
Важливе застереження
Для зрілого віку такі прояви є варіантом норми. Проте, якщо подібні симптоми виникають у молодих жінок (до 40 років), це не є фізіологічним процесом. У такому разі вони можуть свідчити про передчасне зниження функції яєчників, збої в роботі щитоподібної залози або виражений дефіцит мікроелементів, що вимагає обов'язкової консультації ендокринолога та лабораторного обстеження.
Для оцінки симптомів менопаузи існує кілька міжнародних шкал. Одна з найвідоміших – шкала Гріна (Greene Climacteric Scale), розроблена британським дослідником Джоном Гріном у 1976 році. Вона охоплює 21 питання і широко застосовується у наукових дослідженнях по всьому світу. Проте в українській клінічній практиці шкала Гріна офіційно не використовується.
Menopause Rating Scale (MRS) – тест, розроблений у Німеччині у 1992–1994 роках. Саме його ваш гінеколог використовує на прийомі для оцінки тяжкості стану та підбору лікування, тому з його результатами і варто приходити до лікаря.
Обидві шкали вимірюють одне й те саме – симптоми клімактеричного синдрому і дають дуже схожі результати: кореляція між ними надзвичайно висока. Різниця не в точності, а в охопленні та стандарті.
Шкала Гріна містить 21 питання, оцінює кожен симптом від 0 до 3 балів і детально охоплює психологічні (тривожність, перепади настрою) та вазомоторні прояви (припливи жару, нічну пітливість) менопаузи.
Її головне обмеження – урогенітальні симптоми не виділені в окрему субшкалу, а для багатьох жінок суттєвим дискомфортом стають саме такі зміни (наприклад, сухість, розлади сечовипускання чи неприємні відчуття під час близькості).
MRS коротша і складається лише з 11 питань, проте містить повноцінну урогенітальну субшкалу як один з трьох рівноцінних розділів поряд з соматичними та психологічними симптомами.
Це принципово важливо: лікар одразу бачить, в якій саме сфері зосереджена проблема.
Саме тому MRS є міжнародним стандартом оцінки менопаузальних симптомів і рекомендована протоколом МОЗ України.
MRS була розроблена у 1992–1994 роках групою німецьких гінекологів як відповідь на критику застарілого індексу Купермана, який ігнорував урогенітальні симптоми. Відтоді шкала пройшла масштабну клінічну валідацію: вона була протестована на понад 9000 жінок у дослідженнях ефективності гормональної терапії та перекладена більш, ніж на 10 мов.
Довіра до MRS пояснюється кількома причинами. По-перше, вона охоплює всі три основні виміри клімактеричного синдрому – соматичний, психологічний та урогенітальний в рівноцінних субшкалах. По-друге, тест короткий: 11 питань займають не більше 3–5 хвилин. По-третє, шкала валідована як тест для моніторингу ефективності лікування: середнє покращення симптомів на тлі МГТ, виміряне за MRS, становить 36%, а при вираженій симптоматиці – до 55%.
Цікавий факт! MRS активно використовується у клінічних випробуваннях нових препаратів для лікування менопаузи як первинний або вторинний показник ефективності терапії.
Соматичні симптоми (питання 1–4, максимум 16 балів)
Чотири найхарактерніші фізичні прояви менопаузи. Припливи і нічна пітливість виникають через порушення терморегуляції в гіпоталамусі на фоні дефіциту естрогенів – за різними даними, вони турбують від 75 до 85% жінок у перименопаузі. Болі у м'язах і суглобах часто списують на стрес чи перевтому, хоча їх причиною нерідко є дефіцит естрогенів, який безпосередньо впливає на суглобовий хрящ та сполучну тканину.
Психологічні симптоми (питання 5–8, максимум 16 балів)
Психологічні прояви клімаксу нерідко приписують особливостям характеру чи стресу на роботі, хоча насправді вони мають конкретний нейрохімічний механізм. Зниження естрогенів безпосередньо впливає на рівень серотоніну, дофаміну та норепінефрину – нейромедіаторів, що регулюють настрій, тривожність і когнітивні функції.
Урогенітальні симптоми (питання 9–11, максимум 12 балів)
Та частина клімактеричного синдрому, про яку жінки найрідше говорять з лікарем, хоча вона найсильніше впливає на якість статевого життя та повсякденний комфорт. Дефіцит естрогенів призводить до атрофії слизових оболонок піхви та сечового міхура, зниження лібідо та порушень сечовипускання. Саме наявність цього окремого розділу є головною перевагою MRS перед шкалою Гріна.
Клімактеричний синдром – це не хвороба, а природна фаза, яка потребує уваги та правильного супроводу. На сьогоднішній день у гінекологів є безліч засобів, щоб зробити цей перехід комфортним для кожної жінки. До основних з них належать:
1. Менопаузальна гормональна терапія (МГТ) показана для жінок з вазомоторними симптомами (припливами) та генітоуринарними скаргами (сухістю піхви, дискомфортом і порушеннями сечовипускання). У жінок, в яких менопауза настала до 40 років, МГТ за відсутності протипоказів є бажаною мінімум до досягнення середнього віку менопаузи, приблизно до 51 року. Це сприяє збереженню щільності кісткової тканини та здоровʼя серцевосудинної системи.
За даними Північноамериканського товариства менопаузи (NAMS), гормональна терапія є першою лінією допомоги для усунення вазомоторних симптомів у здорових жінок молодше 60 років або в перші 10 років після менопаузи. МГТ одночасно усуває припливи, нормалізує сон, стабілізує настрій, усуває урогенітальний дискомфорт і захищає кісткову тканину. Призначається виключно гінекологом після повного обстеження – форма, доза і тривалість підбираються суворо індивідуально.
2. Для жінок, яким МГТ протипоказана або які свідомо обирають інший шлях, сучасна медицина пропонує ефективні альтернативи:
1.Яке дослідження найточніше визначає менопаузу?
Менопауза, передусім, підтверджується відсутністю менструацій протягом 12 місяців поспіль у жінок відповідного віку. Лабораторні дослідження відіграють допоміжну, але не вирішальну роль. Найінформативнішим є комплексний аналіз: високий рівень ФСГ у поєднанні зі зниженням естрадіолу на фоні стійкої аменореї. Важливий нюанс: ФСГ природно коливається протягом менструального циклу, тому одноразовий результат не є достатньою підставою для діагнозу – необхідне повторне дослідження.Важливо також виключити захворювання щитоподібної залози та гіперпролактинемію, які можуть давати схожу картину.
Детальніше із типовими сценаріями перебігу перименопаузи та змінами рівня гормонів можна ознайомитись тут.
2. У якому віці може настати менопауза?
Більшість жінок вступають у менопаузу між 45 і 55 роками. Якщо менструації припиняються у 40–45 років – це рання менопауза. До 40 років – передчасна недостатність яєчників, яка потребує обов'язкового обстеження та, як правило, гормональної терапії для захисту кісткової тканини та серцево-судинної системи. На вік настання менопаузи впливають: спадковість, статус куріння (жінки, які курять, входять у менопаузу на 1–2 роки раніше), перенесені операції на яєчниках, а також хіміо- або радіотерапія в анамнезі.
3. Скільки триває менопауза?
Менопауза – це фізіологічний стан, що настає рівно через 12 місяців після останньої самостійної менструації. Але клімактеричний перехід загалом є набагато тривалішим процесом. Перименопауза – підготовчий етап з нерегулярними циклами та першими симптомами – може тривати від 2 до 10 років. Вазомоторні симптоми, за різними науковими даними, зберігаються в середньому 7–10 років, а в деяких жінок – ще довше. Постменопауза – увесь час після точки менопаузи, що триває до кінця життя. Саме в цей період зростає ризик серцево-судинних захворювань та остеопорозу, тому профілактичні огляди зберігають свою актуальність назавжди.
4. Яких гормонів не вистачає за менопаузи?
Головний дефіцит естрогенів, передусім, естрадіолу. Цей гормон регулював менструальний цикл, захищав кістки, підтримував еластичність судин, вологість слизових оболонок і загальне самопочуття. Паралельно різко знижується рівень прогестерону – гормону, що балансував дію естрогенів у другу фазу циклу. У відповідь на зниження естрогенів гіпофіз починає продукувати більше ФСГ, що є своєрідною спробою «розбудити» яєчники, які більше не відповідають на стимуляцію. Саме тому підвищений рівень ФСГ є основним лабораторним маркером менопаузи. Поступово, починаючи ще з 30–35 років, у жінок знижується рівень тестостерону, що впливає на лібідо, м'язову силу та загальний тонус.