Гепатит В, ДНК вірусу методом REAL TIME ПЛР (кров) - кількісний

Загальна характеристика

Діагностичний напрямок
Інфекційне ураження організму

Загальна характеристика
Вірус гепатиту В (HBV), що належить до родини Hepadnaviridae. На поверхні HBV знаходиться, у т. ч. глікопротеїн «s» (HBsAg), а в ядрі, що містить ДНК HBV — антиген HBcAg. Інкубаційний період (період від моменту інфікування до перших клінічних проявів) триває в середньому 75 днів, але може варіювати від 30 до 180 днів. Клінічна картина гострої форми подібна, як при вірусному гепатиті А, з тенденцією до повільнішого наростання симптомів, але перебіг, в цілому, тяжчий. У продромальному періоді хвороби у 5–15 % пацієнтів клінічно спостерігається стійкий біль у м'язах та суглобах (минає після появи жовтяниці). Перебіг інфекції часто є безсимптомним. При холестатичній формі симптоми — до 24 тиж. У деяких пацієнтів, особливо в осіб похилого віку, впродовж перших 3 міс. може спостерігатись кілька епізодів підгострого гепатиту. Дослідження на ДНК вірусу гепатиту В (HBV) методом REAL TIME ПЛР має важливе клінічне значення в діагностиці, моніторингу та лікуванні пацієнтів з вірусним гепатитом В. Воно дозволяє точно визначити наявність та кількість вірусної ДНК у крові, що є ключовим показником активності вірусної інфекції та ефективності лікування. Метод REAL TIME ПЛР дозволяє виявити навіть мінімальну кількість вірусної ДНК, що забезпечує ранню діагностику гострої або хронічної інфекції. Це особливо важливо для пацієнтів з негативними результатами на HBsAg, але з підозрою на інфекцію гепатитом В. Кількісне визначення вірусної ДНК дозволяє встановити рівень віремії — основний показник активності інфекції. Існує залежність між концентрацією вірусу в крові та результатом гострого вірусного гепатиту В. При низькому рівні віремії ймовірність переходу інфекції в хронічну форму близька до нуля, а інфікована людина безпечна для оточуючих. При високих вірусних навантаженнях хронізація виникає часто і хворий є потенційним джерелом інфекції. Доведено зв'язок між кількістю ДНК вірусу в сироватці крові, присутністю HBeAg, підвищеною АЛТ та розвитком цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми.
Ефективність противірусної терапії оцінюється зменшення кількості ДНК вірусу в крові. Через 3-6 місяців після початку лікування вірусне навантаження при адекватній терапевтичній відповіді має зменшитися на 1-2 порядки. Відсутність зменшення кількості вірусу або його збільшення на тлі лікування вимагає перегляду та зміни терапії.

Показання для призначення
· Підозра на гострий або хронічний гепатит В.
· Обстеження пацієнтів із позитивним результатом на HBsAg або антитіла до HBcAg.
· Моніторинг пацієнтів з підтвердженим хронічним гепатитом В.
· Визначення ступеня активності вірусної інфекції перед початком противірусної терапії.
· Оцінка відповіді на противірусну терапію.
· Виявлення вірусної резистентності.
· Перинатальне обстеження вагітних із хронічним гепатитом В.
· Періодичний контроль пацієнтів у стані ремісії.
· Виявлення рецидивів вірусної активності.

Маркер
Маркер наявності збудника вірусу гепатиту В у тестованому БМ (вірусне навантаження).

Клінічна значущість
Діагностика:
· Оцінка ступеня віремії при ВГB в динаміці.
· Реплікативної активності ВГВ.
· Пізньої стадії гострого ВГВ - тенденція до хронізації.
· ВГВ в період серонегативного вікна, коли поверхневий антиген (HBsAg) і антитіла до поверхневого антигену (Anti-HBs) негативні.
· Хронічного ВГВ викликаного мутантним вірусом.

Тип біоматеріалу та способи взяття:

Правила підготовки пацієнта

Правила доставки біоматеріалів до лабораторії

У лабораторному довіднику можна ознайомитися з докладним описом дослідження