Субпопуляції лімфоцитів крові

Загальна характеристика

Дане дослідження дозволяє охарактеризувати лімфоцитарну ланку клітинного імунітету: процентне співвідношення основних субпопуляцій, їх абсолютну кількість в крові, а також рівень активації. Лімфоцити експресують ряд поверхневих і цитоплазматичних антигенів, унікальних для своєї субпопуляції і стадії розвитку. Фізіологічна роль їх може бути різною. Ці структури є мішенями при імунофенотипуванні лімфоцитів як антигенні маркери різних субпопуляцій, присутність яких визначають за допомогою мічених моноклональних антитіл. Поверхневі антигенні структури на клітинах, які виявляються моноклональними антитілами, назвали кластерами диференціації (CD, clusters of differentiation). Кластерам диференціації з метою стандартизації присвоєні певні номери. Використовуючи флюорохром-мічені моноклональні антитіла, які зв'язуються з певними CD, можна зробити підрахунок вмісту лімфоцитів, що відносяться до різних по функції або стадії розвитку субпопуляцій. Це дозволяє зрозуміти природу деяких захворювань, оцінити стан пацієнта, стежити за перебігом і прогнозувати подальший розвиток захворювання.
Основні субпопуляції лімфоцитів:
Т-лімфоцити - лімфоцити, дозрівання яких відбувається в тимусі. Вони беруть участь в забезпеченні клітинної імунної відповіді і контролюють роботу В-лімфоцитів, відповідальних за утворення антитіл, тобто за гуморальну імунну відповідь.
Т-хелпери - різновид Т-лімфоцитів, несуть на своїй поверхні структури, що сприяють розпізнаванню антигенів, які презентуються допоміжними клітинами, беруть участь в регуляції імунної відповіді, виробляючи різні цитокіни.
Цитотоксичні Т-клітини - розпізнають фрагменти антигену на поверхні клітин-мішеней, орієнтують свої гранули у напрямку до мішені і вивільняють їх вміст в області контакту з нею. При цьому деякі цитокіни є сигналом загибелі (по типу апоптозу) для клітин-мішеней.
В-лімфоцити - проходять розвиток в лімфовузлах та інших периферичних органах лімфоїдної системи. На поверхні ці клітини несуть імуноглобуліни, що функціонують як рецептори до антигенів. У відповідь на взаємодію з антигеном В-лімфоцити відповідають диференціацією в плазматичні клітини, що виробляють антитіла, за допомогою яких забезпечується гуморальний імунітет.
НК-клітини (природні кілерні клітини, або натуральні кілери) - клітини з неімунною цитотоксичною активністю до неопластично змінених клітин-мішеней. НК-клітини не відносяться ні до зрілих Т-або В-лімфоцитів, ні до моноцитів.
Кластери диференціації антигенів:
CD3 - поверхневий маркер, специфічний для всіх клітин субпопуляції Т-лімфоцитів. За функцією відноситься до сімейства білків, які формують комплекс мембранної передачі сигналу, пов'язаний з Т-клітинним рецептором.
CD4 - характерний для хелперних Т-клітин; представлений також на моноцитах, макрофагах, дендритних клітинах. Він зв'язується з молекулами MHC класу II, експресованим на антигенпрезентуючих клітинах, полегшуючи розпізнавання пептидних антигенів.
CD8 - характерний для супресорних і / або цитотоксичних Т-клітин, НК-клітин, здебільшого тимоцитів. Це рецептор Т-клітинної активації, який полегшує розпізнавання клітинно-пов'язаних антигенів MHC класу I (major histocompatibility complex - головний комплекс гістосумісності).
CD16 - використовується разом з CD56 переважно для ідентифікації НК-клітин. Представлений також на макрофагах, тучних клітинах, нейтрофілах, деяких Т-клітинах. Це компонент рецепторів, пов'язаних з IgG, які опосередковують фагоцитоз, продукцію цитокінів і антитілозалежну клітинну цитотоксичність.
CD56 - прототипний маркер НК-клітин. Крім НК-клітин присутній на ембріональних, м'язових, нервових, епітеліальних клітинах, деяких активованих Т-клітинах. CD56-позитивні такі гематологічні пухлини, як НК-клітинна або Т-клітинна лімфома, анапластична крупноклітинна лімфома, плазмоклітинна мієлома (плазмоклітинна лейкемія CD56-негативна). Це молекули адгезії клітинної поверхні, які полегшують гомофільну адгезію і беруть участь в контактному інгібуванні зростання НК-клітинної цитотоксичності, розвитку нервових клітин.

Тип біоматеріалу та способи взяття:

Правила підготовки

Правила доставки біоматеріалів до лабораторії

У лабораторному довіднику можна ознайомитися з докладним описом дослідження