Прокальцитонін

Прокальцитонін – це лабораторний маркер системної бактеріальної інфекції та сепсису. У нормі його концентрація в крові є дуже низькою, однак при тяжких бактеріальних інфекціях його рівень швидко підвищується вже протягом перших годин.

Дослідження застосовується для раннього виявлення сепсису, оцінки тяжкості стану пацієнта та моніторингу ефективності антибактеріальної терапії. Прокальцитонін є більш специфічним для бактеріального запалення порівняно з багатьма іншими маркерами запальної реакції, тому може використовуватися для диференційної діагностики бактеріальних та вірусних інфекцій.

Серійне визначення показника допомагає оцінювати динаміку захворювання та обґрунтовано зменшувати тривалість антибіотикотерапії. Прокальцитонін: норма визначається відповідно до референтних значень лабораторії.

Рівень прокальцитоніну може також підвищуватися після великих оперативних втручань, тяжких травм або опіків, тому результати дослідження слід інтерпретувати комплексно – з урахуванням клінічної картини та інших лабораторних показників.

• дорослим і дітям;
• новонародженим;
• пацієнтам у відділеннях інтенсивної терапії;
• особам після великих оперативних втручань, тяжких травм, опіків;
• пацієнтам із тяжкими інфекційними захворюваннями;
• людям із ризиком розвитку системних бактеріальних інфекцій.

• при підозрі на сепсис, бактеріємію або септичний шок;
• при симптомах тяжкої системної інфекції: гарячці або гіпотермії, тахікардії, тахіпное, порушенні свідомості;
• для диференційної діагностики бактеріальної та вірусної інфекції;
• при підозрі на бактеріальну пневмонію, менінгіт або інші тяжкі бактеріальні інфекції;
• для контролю ефективності антибактеріальної терапії;
• у динаміці при лікуванні сепсису або тяжких бактеріальних інфекцій;
• після великих оперативних втручань, травм або опіків – для раннього виявлення інфекційних ускладнень;
• при підозрі на неонатальний сепсис у новонароджених.

• підтвердити або виключити системну бактеріальну інфекцію та сепсис;
• оцінити ймовірність тяжкого перебігу інфекції та ризик розвитку септичного шоку;
• відрізнити бактеріальне запалення від вірусного або небактеріального системного запалення;
• оцінити ефективність антибактеріальної терапії в динаміці;
• допомогти у прийнятті рішення щодо доцільності продовження або припинення антибіотикотерапії;
• виявити ризик післяопераційних або посттравматичних інфекційних ускладнень.