Загальна характеристика
Визначення рівня зонуліну в калі є сучасним неінвазивним методом оцінки функціональної цілісності кишкового бар'єра.
Головним структурним елементом, що регулює вибірковість кишкового бар’єра, є щільні контакти (tight junctions або zonula occludens) — спеціалізовані білкові комплекси, які міцно з'єднують сусідні клітини- ентероцити, контролюючи що може проходити через стінку кишківника, а що — ні.
Зонулін — це білок (модулятор), який зворотньо руйнує щільні контакти (tight junctions, або zonula occludens) між ентероцитами. Його надлишковий секреторний викид призводить до розширення міжклітинних проміжків і розвитку синдрому підвищеної кишкової проникності (так званого «leaky gut syndrome», синдром дірявого кишківника).
Через утворені «щілини» у підслизовий шар та системний кровотік проникають великі молекули: фрагменти неперетравленої їжі, ліпополісахариди (ЛПС) бактеріальних стінок, токсини та антигени, Наслідком цього стає персистуюче запалення, системна імунна активація та поява стійких гастроінтестинальних скарг.
Найпотужнішими стимуляторами секреції зонуліну є фрагменти глютену (гліадин) та бактеріальний надлишковий рост (дисбіоз кишківника, СНБР);
Зонулін є функціональним, а не нозологічним маркером. Він вказує на наявність патологічного процесу (бар'єрної дисфункції), та не є специфічним для одного конкретного захворювання, тому оцінюється в комплексі з іншими тестами (наприклад, із фекальним кальпротектином для диференціації запалення).
Фекальний зонулін розглядається як:
•додатковий функціональний маркер кишкового бар’єру
•потенційний індикатор підвищеної проникності кишківника
•допоміжний тест у комплексній оцінці гастроентерологічних та аутоімунних станів
Кількісне визначення в калі методом ІФА (ELISA) дозволяє оцінити ступінь пошкодження епітеліального слою слизової оболонки.
Визначення маркеру найчастіше проводиться в рамках комплексної діагностики таких станів:
•Целіакія (має найвищий рівень доказовості — гліадин безпосередньо стимулює викид зонуліну, що запускає аутоімунний каскад та підтримує деструкцію ворсинок);
•Синдром подразненого кишківника (СПК, особливо діарейний тип);
•СНБР (синдром надлишкового бактеріального росту)
•Запальні захворювання кишківника (хвороба Крона, ВК);
•Метаболічний синдром, інсулінорезистентність та ожиріння;
•Метаболічно асоційована стеатотична хвороба печінки (МАСХП / MASLD);
•Системні аутоімунні патології.
Тип біоматеріалу та способи взяття:
| Тип БМ | ||||
|---|---|---|---|---|
| кал |
Правила підготовки
кал
У лабораторному довіднику можна ознайомитися з докладним описом дослідження
