Герпес, Varicella Zoster, антитіла до типу 3 IgG

Вірус Varicella Zoster (герпесвірус людини 3-го типу) є збудником вітряної віспи та оперізуючого герпесу. Після первинного інфікування, яке зазвичай проявляється вітряною віспою, вірус зберігається в організмі в латентному стані та може реактивуватися через роки у вигляді оперізуючого герпесу.

Антитіла класу IgG до Varicella Zoster з'являються після перенесеної інфекції або вакцинації та зазвичай зберігаються тривалий час, часто довічно. Їх наявність свідчить про сформовану імунну пам'ять до вірусу та використовується для оцінки імунного статусу щодо вітряної віспи.

Дослідження застосовується для підтвердження перенесеної інфекції, визначення наявності імунітету перед вакцинацією, вагітністю, імуносупресивною терапією або трансплантацією. Водночас наявність антитіл IgG не виключає можливості реактивації вірусу та розвитку оперізуючого герпесу в майбутньому. Тест на вітрянку допомагає оцінити сформований імунітет до вірусу та визначити потребу у вакцинації за відсутності захисних антитіл.

• дорослим і дітям, які не мають документально підтверджених даних про перенесену вітряну віспу або вакцинацію проти неї;
• жінкам, які планують вагітність;
• вагітним жінкам за відсутності даних про імунітет до вірусу Varicella Zoster;
• пацієнтам з імунодефіцитними станами;
• медичним працівникам та іншим особам із підвищеним ризиком контакту з інфекцією.

• для визначення наявності імунітету до вітряної віспи – перед вакцинацією, плануванням вагітності тощо;
• при контакті серонегативної особи з хворим на вітряну віспу або оперізуючий герпес – для оцінки ризику захворювання та вирішення питання щодо профілактики;
• при нетиповому перебігу вітряної віспи або оперізуючого герпесу;
• для підтвердження перенесеної інфекції у пацієнтів із невідомим інфекційним анамнезом.

• визначити наявність антитіл до вітрянки (антитіл класу IgG до вірусу Varicella Zoster);
• встановити факт перенесеної вітряної віспи або наявності поствакцинального імунітету;
• оцінити наявність імунного захисту від первинної VZV-інфекції та обґрунтувати потребу у вакцинації серонегативних осіб;
• допомогти оцінити ризик захворювання у разі контакту з вірусом;
• доповнити серологічну діагностику при нетиповому перебігу оперізуючого герпесу або VZV-енцефаліту.