Антитіла IgG до ендомізію (EMA), метод IIFT – напівкількісний

Діагностичний напрямок

Ентеропатії

Загальна характеристика

Антитіла до ендомізію (EMA) – це аутоантитіла, що взаємодіють із сполучнотканинною оболонкою м'язевого волокна (ендомізієм). Основний антиген до них – фермент тканинна трансглутаминаза. Антитіла до ендомізію є клініко-лабораторним маркером глютенової ентеропатії. Їх концентрацію визначають для скринінгу, діагностики та контролю лікування Целіакії.

Целіакія-  це генетично детерміноване аутоімунне захворювання з переважним ураженням тонкого кишківника, яке пов’язане з вживанням в їжу глютена. Якщо в раціоні присутній глютен, імунна система хворого на целіакію перебуває під постійним антигенним пресингом. Під впливом глютену утворюються специфічні антитіла (до тканинної трансглютамінази типу 2 [tTG], антиендомізіальні [EMA], до дезамінованих пептидів гліадину [DGP]) і розвивається аутоімунна запальна реакція, яка призводить до атрофії ворсинок слизової оболонки тонкого кишківника. Аутоімунне запалення слизової оболонки тонкого кишківника викликає порушення всіх його функцій, а саме травлення, засвоєння, секреторної і рухової діяльності.

Серологічне дослідження корисно в якості попереднього скринінгового обстеження при підозрі на целіакію і вирішенні питання про направлення на біопсію з гістологічним дослідженням. Поєднання тестів підвищує специфічність і чутливість дослідження (тест на антитіла до гліадину більш чутливий, тести на антитіла до ендомізію і ретикуліну - більш специфічні). 

Антитіла, асоційовані з целіакію, використовують і при моніторингу лікування целіакії (безглютеновая дієта), які зазвичай зникають через кілька місяців після переходу на дієту. 

Показання для призначення

• діагностика глютенової ентеропатії у пацієнтів із клінічними симптомами: втрата ваги у дорослих, хронічні або періодичні діарея/закреп/біль у животі, анемія, гіпокальціемія або остеомаляція, нез’ясованої етіології та інш. у комплексі з іншими серологічними тестами;

• підтвердження діагнозу без проведення біопсії у дітей з високим рівнем tTG -IgA (перевищує верхню межу норми ≥10 разів);

• скринінг глютенової ентеропатії у пацієнтів із підвищеним ризиком цього захворювання (спадкова схильність: наявність целіакії у родичів 1-го ступеня; цукровий діабет 1-го типу; синдром Дауна; аутоімунні захворювання печінки і/або щитоподібної  залози; синдром Шерешевського-Тернера;  синдром Вільямса- Бойрена; нефропатія IgА; дефіцит IgA ) 

• відбір для біопсії тонкого кишківника у пацієнтів з підозрою на целіакію ( наприклад: атипова, німа, латентна форми целіакії);

• для диференційної діагностики у пацієнтів з алергією на пшеницю та гіперчутливістю до глютену, неспричиненою целіакією;

• оцінка дотримання пацієнтом безглютенової дієти та оцінка активності захворювання

Маркер

Серологічний маркер діагностики целіакії.

Клінічна значущість

Склад показників:

Антитіла IgG до ендомізію (EMA), метод IIFT – напівкількісний

<1:10 - негативний
>1:10 - позитивний

Правила підготовки пацієнта

Правила доставки біоматеріалів до лабораторії

Інтерференція:

• Не виявлена.
• Не виявлена.

Інтерпретація:

•  1. Целіакія; 2. Герпетиформний дерматит. 

•  1. Здорові люди
  2. Ефективне лікування целіакії - безглютенова дієта (антитіла зникають через кілька місяців, але з'являються знову при порушенні дієти і надходженні глютену з їжею).