Диференційна діагностика цукрового діабету: сучасний підхід
21.08.2025
Згідно із сучасними уявленнями, цукровий діабет (ЦД) – це група метаболічних розладів вуглеводного обміну, за яких глюкоза, як джерело енергії недостатньо використовується та виробляється в надлишку, що призводить до гіперглікемії. Встановлення точного типу ЦД є критично важливим для визначення індивідуальної терапії та покращення прогнозу для пацієнта.
Сучасна класифікація цукрового діабету
- Цукровий діабет 1 типу (ЦД 1): аутоімунне руйнування β-клітин, що призводить до абсолютної недостатності інсуліну. Сюди також належить латентний аутоімунний діабет дорослого віку (LADA).
- Цукровий діабет 2 типу (ЦД 2): прогресуюча втрата адекватної секреції інсуліну β-клітинами на тлі інсулінорезистентності.
- Специфічні типи ЦД: викликані іншими причинами, такі як моногенні діабетичні синдроми, захворювання екзокринної частини підшлункової залози, діабет, індукований лікарськими засобами або хімічними речовинами.
- Гестаційний цукровий діабет: діабет, діагностований у другому або третьому триместрі вагітності, який не був чітко діагностований до вагітності.
Чому класичні уявлення про ЦД 1 та 2 типів застаріли?
Цукровий діабет типу 1 становить 5-10 % в структурі цукрового діабету. Це аутоімунне захворювання, в основі якого лежить повна деструкція β-клітин підшлункової залози, що продукують інсулін. Це призводить до абсолютного дефіциту інсуліну та необхідності пожиттєвої інсулінотерапії. В основі цукрового діабету типу 2 лежить інсулінорезистентність, тобто знижена чутливість до інсуліну.
Традиційно вважалося, що типи діабету легко диференціювати за клінічними ознаками. Проте сучасна практика показує, що межі між типами є більш розмитими. За даними Американської діабетичної асоціації (ADA), до 40% * дорослих із вперше виявленим ЦД 1 типу спочатку отримують помилковий діагноз ЦД 2 типу
Порівняльна таблиця ключових відмінностей ЦД 1 і ЦД 2
| Цукровий діабет 1 типу (ЦД 1) |
Цукровий діабет 2 типу (ЦД 2) |
| Основний механізм | |
| Аутоімунне руйнування β-клітин підшлункової залози. | Інсулінорезистентність (клітини не реагують на інсулін) та прогресуюча дисфункція β-клітин. |
| Вироблення інсуліну | |
| Відсутнє або вкрай низьке (абсолютний дефіцит). | Знижене, нормальне або навіть підвищене, але неефективне (відносний дефіцит). |
| Причина | |
| Аутоімунний процес, генетична схильність. | Генетична схильність + фактори ризику (ожиріння, гіподинамія, дисліпідемія, вік). |
| Типовий вік маніфестації | |
| Зазвичай дитячий, підлітковий, молодий вік. | Зазвичай після 40 років (але все частіше зустрічається у молодих). |
| Типова маса тіла | |
| Нормальна або знижена. | Надмірна вага або ожиріння. |
| Початок захворювання | |
| Гострий, з вираженими симптомами (спрага, часте сечовипускання, втрата ваги). | Поступовий, часто безсимптомний на ранніх стадіях. |
| Ключові лабораторні маркери | |
| Позитивні аутоантитіла (GADA, IA-2 та ін.), низький рівень С-пептиду. | Негативні аутоантитіла, нормальний або високий С-пептид (на ранніх стадіях). |
| Основне лікування | |
| Інсулінотерапія (пожиттєво). | Модифікація способу життя, неінсулінові цукрознижуючі препарати; з часом може знадобитись інсулін. |
На практиці за даними АДА 2025 ~ 40 % * дорослих з вперше виявленим цукровим діабетом 1 типу спочатку неправильно діагностуються як цукровий діабет типу 2.
Порівняння факторів, що можуть призвести до хибної діагностики
| Традиційне уявлення | Сучасний погляд (ADA 2025) |
| Молодший вік на момент діагностики (< 35 років) | Зустрічається в усіх вікових групах, може виникнути навіть у 80 чи 90 років. |
| ІМТ < 25 кг/м² та ненавмисна втрата ваги | ЦД 1 типу – аутоімунне захворювання, яке може виникнути і у людей з ожирінням. |
| Кетоацидоз як ознака ЦД 1 типу | Люди з ЦД 2 типу можуть мати діабетичний кетоацидоз, особливо представники певних етнічних груп. |
| Високий рівень глюкози при виявленні | У дорослих початок ЦД 1 типу може бути менш вираженим, без класичних симптомів, які спостерігаються у дітей. |
Сучасний алгоритм диференційної діагностики (за рекомендаціями ADA)
Можливості сучасної лабораторної діагностики, дані об’єктивного обстеження та ретельний збір анамнезу дозволяють провести диференційну діагностику та встановити тип цукрового діабету.
Фахівці Американської діабетологічної асоціації пропонують для диференційної діагностики цукрового діабету підхід ААВВСС.
Крок 1: Визначення діабетичних антитіл
Це початковий і ключовий етап диференційної діагностики.
- Першими слід визначати антитіла до глутамінокислої декарбоксилази (GADA).
- Якщо результат негативний, визначають антитіла до тирозинфосфатази (ІА-2) та/або антитіла до транспортера цинку 8 (ZnT8Ab).
- У осіб, які не отримували інсулін, можуть бути корисними антитіла до інсуліну.
Інтерпретація: Якщо хоча б один із видів антитіл позитивний, діагноз цукрового діабету 1 типу можна вважати підтвердженим.
Важливо пам'ятати, що у осіб, у яких діагноз поставлено у віці < 35 років та які не мають клінічних ознак ЦД 2 типу або моногенного діабету, негативний результат не змінює діагноз діабету 1 типу, оскільки 5–10% людей з ЦД 1 типу не мають антитіл, крім цього антитіла можуть зникнути з часом.
Крок 2: Оцінка секреції інсуліну (С-пептид)
Цей тест є ключовим для оцінки залишкової функції β-клітин, особливо у пацієнтів з негативними антитілами.
- У пацієнтів, які отримують інсулінотерапію, для оцінки секреції інсуліну показаний лише тест на C-пептид (визначення інсуліну не є інформативним).
- Випадковий зразок (з одночасним визначенням глюкози), взятий протягом 5 годин після їжі, може замінити формальний тест на стимуляцію C-пептидом.
- Якщо результат ≥1,8 нг/мл, обставини тестування не мають значення.
- Якщо результат <1,8 нг/мл, а супутня глюкоза <4 ммоль/л або людина могла голодувати, розгляньте можливість повторного тесту.
- Результати, що показують дуже низькі рівні <0,24 нг/мл, не потребують повторного дослідження.
- Якщо людина лікується інсуліном, С-пептид необхідно виміряти перед припиненням прийому інсуліну, щоб виключити тяжкий дефіцит інсуліну.
- Не доцільно визначати С-пептид протягом 2 тижнів після гіперглікемічної коми.
Особливі випадки: Коли підозрювати інші типи ЦД?
Моногенний діабет слід підозрювати за наявності таких ознак:
- HbA1c <7,5 % під час постановки діагнозу.
- Сімейний анамнез цукрового діабету.
- Наявність специфічних асоційованих з моногенним діабетом ознак (кісти нирок, часткова ліподистрофія, спадкова глухота по материнській лінії та тяжка ІР за відсутності ожиріння).
- Ймовірність прогнозування моногенного діабету за моделлю > 5% (diabetesgenes.org/exeter-diabetes-app/ModyCalculator).
Панкреатогенний цукровий діабет доцільно запідозрити у людей похилого віку, особливо за наявності значної втрати маси тіла при помірно підвищених значеннях глюкози та глікованого гемоглобіну.
Комплексне рішення від ДІЛА
Для зручності диференційної діагностики цукрового діабету фахівці ДІЛА розробили Комплекс № 218 «Диференційна діагностика цукрового діабету у дорослих», який включає ключові лабораторні маркери для встановлення точного діагнозу.
Джерела:
- АDA Standards of Care in Diabetes 2025.
- Наказ МОЗ України № 151 від 26 січня 2023 р. «Цукровий діабет 1 типу у дорослих».
- Наказ МОЗ України № 1300 від 24 липня 2024 року «Цукровий діабет 2 типу у дорослих».
© ДІЛА 1998 - 2025 Всі права захищені.