Біоптат нативної нирки (з ПІФ)

Патоморфологічна та онкологічна панель

Біоптат нативної нирки (з ПІФ) - патоморфологічне дослідження тканини власної, нетрансплантованої нирки, яке поєднує світлову мікроскопію та пряму імунофлуоресценцію (ПІФ). Дослідження застосовують для діагностики захворювань нирок, уточнення характеру ураження та оцінки активності й хронічності патологічного процесу.

Світлова мікроскопія дозволяє оцінити структурні зміни клубочків, канальців, інтерстицію та судин, виявити ознаки запалення, проліферації, некрозу, гломерулосклерозу, атрофії канальців та інтерстиціального фіброзу.

Пряма імунофлуоресценція за допомогою антитіл, мічених флуоресцентними барвниками, виявляє тканинні відкладення імуноглобулінів і компонентів комплементу. Оцінка їхнього складу, інтенсивності, локалізації та характеру розподілу допомагає розрізняти імунокомплексні, комплемент-опосередковані, анти-БМК-асоційовані та малоімунні ураження.

Результати інтерпретують у комплексі з клінічними проявами, анамнезом, показниками функції нирок, дослідженнями сечі та серологічними маркерами. Для встановлення окремих діагнозів необхідне додаткове ультраструктурне дослідження - трансмісійна електронна мікроскопія.

Дослідження призначають за потреби морфологічної верифікації захворювання нирок, якщо результат може вплинути на лікувальну тактику або оцінку прогнозу:

• нефротичний синдром - для визначення морфологічної форми гломерулярного ураження за клінічними показаннями;
• стійка значуща або наростаюча протеїнурія, особливо в поєднанні з гематурією чи порушенням функції нирок;
• гематурія в поєднанні з протеїнурією, активним сечовим осадом або зниженням функції нирок;
• гострий нефритичний синдром або підозра на швидкопрогресуючий гломерулонефрит;
• гостре пошкодження нирок невідомого генезу чи нез’ясоване прогресуюче зниження їхньої функції після первинного клініко-лабораторного обстеження;
• підозра на первинну гломерулопатію, зокрема IgA-нефропатію, мембранозну нефропатію або C3-гломерулопатію;
• ознаки ураження нирок при системних автоімунних захворюваннях, зокрема системному червоному вовчаку, ANCA-асоційованих васкулітах та хворобі антитіл до базальної мембрани клубочків;
• підозра на тубулоінтерстиціальне або судинне ураження нирок, коли неінвазивні методи не дозволяють уточнити діагноз.

Рішення про біопсію приймає лікар з урахуванням клінічної ситуації, очікуваної діагностичної користі та протипоказань.

Дослідження дозволяє встановити морфологічну форму ураження нирок і провести диференційну діагностику захворювань зі схожими клінічними проявами, але різними підходами до лікування.

Поєднання світлової мікроскопії та ПІФ допомагає:

• уточнити патогенетичний механізм ураження за морфологічними змінами та характером імунних відкладень;
• оцінити активність процесу й вираженість хронічних змін, зокрема гломерулосклерозу, атрофії канальців та інтерстиціального фіброзу;
• обґрунтувати вибір лікувальної тактики, зокрема доцільність імуносупресивної терапії, у сукупності з клініко-лабораторними даними;
• оцінити прогноз і ризик прогресування хронічної хвороби нирок;
• визначити потребу в додаткових дослідженнях для остаточного встановлення діагнозу.

Патоморфологічний висновок є складовою комплексної нефрологічної діагностики. Відсутність імунних відкладень за даними ПІФ не виключає захворювання нирок і потребує зіставлення зі світлооптичною картиною та, за показаннями, результатами трансмісійної електронної мікроскопії.

Гістологічне дослідження

Метод: Патоморфологічна мікроскопія