Діагн. імунофенотипування при анти-CD-20 терапії (моніторинг виснаження пулу циркулюючих В-клітин)

Діагностичний напрямок

Діагностика онкогематологічних захворювань

Загальна характеристика

Ритуксимаб – це генно-інженерні химеричні моноклональні антитіла, які є глікозильованим імуноглобуліном із послідовностями з постійного домена IgG1 людини і легких і важких ланцюгів змінних доменів миші. Ритуксимаб специфічно зв’язується з трансмембранним антигеном CD20, неглікозильованим фосфопротеїном, розташованим на пре-В-лімфоцитах і зрілих лімфоцитах. Цей антиген експресується більш ніж у 95 % усіх В-клітин неходжкінських лімфом.
CD20 розташований на нормальних і злоякісних В-клітинах, але відсутній на стовбурових гемопоетичних клітинах, про-В-клітинах, здорових плазматичних клітинах та здорових клітинах інших тканин.
Fab-домен ритуксимабу зв’язується з антигеном CD20 на В-лімфоцитах, а Fс-домен ініціює імунологічні реакції, які викликають лізис В-клітин. Було продемонстровано, що зв’язування ритуксимабу з антигеном CD20 на В-лімфоцитах індукує загибель клітин внаслідок апоптозу.
Число В-клітин у периферичній крові після першого введення препарату знижується до рівня нижче норми. У пацієнтів, яких лікували з приводу злоякісних захворювань крові, через 6 місяців кількість В-клітин починає відновлюватися, повертаючись до норми протягом 12 місяців після завершення терапії, однак в деяких пацієнтів тривалість періоду відновлення кількості В-клітин може бути довша (до 23 місяців після індукційної терапії). У пацієнтів з ревматоїдним артритом раптове виснаження В-клітинної популяції у периферичній крові спостерігалось після двох інфузій 1000 мг ритуксимабу, розділених 14-денним інтервалом. Кількість В-клітин у периферичній крові починала зростати з 24-го тижня, а ознаки поновлення популяції спостерігались у більшості пацієнтів до 40-го тижня незалежно від того, застосовувався ритуксимаб у вигляді монотерапії чи в комбінації з метотрексатом. У невеликого числа пацієнтів спостерігалося подовження тривалості зменшення числа периферичних В-клітин до 2 років або більше після введення останньої дози ритуксимабу. У пацієнтів з гранулематозом з поліангіїтом або мікроскопічним поліангіїтом число периферичних В-клітин у крові зменшилося до <10 клітин/мкл після двох інфузій ритуксимабу у дозі 375 мг/м2 з частотою введення один раз на тиждень і залишалося на цьому рівні у більшості пацієнтів до 6 місяців. У більшості пацієнтів (81 %) спостерігалися ознаки відновлення числа В-клітин, при цьому до 12-го місяця – число В-клітин >10 клітин/мкл, до 18-го місяця – до 87 %.
Моніторинг виснаження пулу циркулюючих В-клітин методом проточної цитометрії дозволяє достовірно визначити кількість цих клітини в конкретному випадку, та при необхідності внести відповідні корективи в лікувальний процес. Імунофенотипування - це аналітичний процес встановлення типу і ступеню експресії клітинами окремих маркерів, т.з. CD - «кластерів диференціювання» (мембранних і внутрішньоклітинних), характерних для певної лінії кровотворення. Проточна цитофлюориметрія – метод імунофенотипування клітинних суспензій. Підхід до імунофенотипування пухлинних клітин заснований на використанні стандартизованого покрокового алгоритму консорціума EuroFlow ™ з використанням 10-12 кольорових панелей антитіл. Для моніторингу циркулюючих В-клітин під час та після терапії застосовуються спеціалізовані протоколи детекції малоклітинної популяції на тлі регенеруючого гемопоезу.

Показання для призначення

Період під час та після лікування ритуксимабом, особливо за наявності частих інфекційних ускладнень

Маркер

 Імунологічні маркери, характерні для циркулюючих В-клітин при терапії ритуксимабом 

Клінічна значущість

Склад показників:

Діагностичне імунофенотипування при анти-CD-20 терапії (моніторинг виснаження пулу циркулюючих В-клітин)

Правила підготовки пацієнта

Інтерпретація:

• Висновки містять кількісний склад циркулюючих В-лімфоцитів та їх імунологічний профіль, визначенний методом проточної цитометрії. Інтерпретацію проводить лікар-окогематолог, гематолог, онколог, ревматолог.