Дитячий вік – найбільш сприйнятливий за частотою і тяжкістю інфекцій.
Майже всі мами стикаються із проблемою частих захворювань своїх дітей, особливо коли вони починають відвідувати дитячий колектив. Батькам взагалі властиво тривожитися, коли їхній малюк хворіє, а коли це відбувається часто, то природньо виникає питання, «чи все гаразд з його імунітетом». І з цим питанням вони часто йдуть до лікаря.
Для повноцінного життя родини і зниження тривожності потрібно розуміти причини явища, способи адаптації до нього, які ситуації ми можемо розглядати як «нормальні», а коли насправді потрібно непокоїтись.
Чому ж діти часто хворіють?
Одним із факторів, що до цього схиляють, є різноманіття інфекційних агентів, з якими стикається ще неімунна маленька людина. Одних тільки риновірусів – збудників нежиті – нараховується близько 160 різновидів. Імунітет набувається шляхом тренування імунної системи, що завжди відбувається через контакт з антигеном.

БАКТЕРІЇ:
- легіонели
- менінгококи
- стрептококи
- стафілококи
- рикетсії
- мікоплазми
- хламідії
|

ВІРУСИ до 300 видів:
- риновіруси – 160 серотипів
- аденовіруси (7 підгруп, у кожній 1–19 серотипів)
- ентеровіруси - >70
- грип
- парагрип – 4
- РСВ
- коронавіруси - 13
- метапневмовіруси
|
Також мають значення особливості соціальної поведінки:
- тісне спілкування в дитячому колективі;
- скупчення дітей в закритому приміщенні, спільний денний сон на обмеженій площі в дитячому колективі;
- ще не усвідомлені санітарно-гігієнічні навички, завдяки чому шляхи передачі збудників інфекцій легше реалізовуються у дитячому віці.
Діти довше виділяють віруси, ніж дорослі, навіть після стихання гострих проявів захворювання, і тому можуть виступати як джерело інфікування для інших, реалізовуючи множинні механізми передачі інфекцій: основний повітряно-крапельний, але при деяких ГРВЗ можливі й інші механізми (додатково фекально-оральний для ентеро- і аденовірусної інфекції, контактно-побутовий - для РС-інфекції).
Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи також мають значення: розвиток і ріст альвеол і капілярів в легенях триває до 8-річного віку.
До багатьох респіраторних вірусів імунітет нетривалий, і при збереженні вищезазначених факторів захворювання на один і той самий інфекційний збудник може швидко повторюватися.
Як нормально часто хворіти?
Загальноприйнятої частоти інфекцій, яку слід вважати нормальною, не існує.
Для оцінки використовують різні підходи
- за віком і захворюваністю впродовж року: більшість експертів звичайною частотою респіраторних інфекцій у дітей вважають: до 8 разів на рік у віці до 3 років, до 6 разів на рік у віці від 3 до 6 років, до 4 разів на рік у віці 7-18 років [BMJ 2018;362:k2698]
- за частотою респіраторних захворювань за сезон осінь-зима: 6-8 епізодів ГРЗ за сезон осінь-зима у дітей 1-5 років і 2-4 епізоди за сезон у дітей 6-12 років [Jesenak M., Ciljakova M., Rennerova Z., et al. (August 23rd 2011). Recurrent Respiratory Infections in Children – Definition, Diagnostic Approach, Treatment and Prevention, Bronchitis, Ignacio Martin-Loeches, IntechOpen, DOI: 10.5772/19422.]
- за частотою окремих захворювань:
- рекурентний отит – 3 епізоди/6 місяців або 4 епізоди /12 місяців
- рекурентний риніт – більше 5/рік
- фарингіт або тонзиліт – більше 3 епізодів/рік
- бронхіти – більше 3 епізодів/рік
Приблизно 10% - 15% дітей хворіють частіше за інших. До них застосовують термін «Дитина, що часто хворіє – ЧХД» або більш сучасне визначення “Дитина з рекурентними респіраторними інфекціями”.
Чому деякі діти хворіють частіше за інших?
Фактори ризику включають:
 |
рання соціалізація: дитячий садок, центри розвитку,
велика кількість дітей в колективі |
 |
велика родина, особливо з наявністю братів/сестер шкільного віку |
 |
експозиція до тютюнопаління |
 |
недоношеність і низька вага при народженні |
 |
висока вогкість – вдома або в кліматі |
 |
наявність домашніх тварин |
 |
сімейна схильність до алергії |
 |
чоловіча стать: хлопчики хворіють частіше за дівчат |
 |
інтенсивні фізичні навантаження, сильний стрес |
 |
пропущена вакцинація |
Хвилюватися не варто, якщо у дитини навіть з частими захворюваннями:
- респіраторні інфекції мають легкий перебіг, подібний до перебігу у тих, хто хворіють не часто
- відсутні ускладнення
- гарна відповідь на симптоматичне лікування
- відсутність інвазивних/важких інфекцій
- відсутність затримки фізичного розвитку
- негативна сімейна історія щодо імунодефіцитів
Що робити, щоб зменшити захворюваність у дітей:
- уникати факторів ризику, де це можливо (наприклад, пасивне паління)
- створити оптимальні по вологості умови в приміщенні, часте провітрювання
- нормалізація режиму дня і відпочинку
- утримувати позитивний емоційний клімат в родині
- дотримуватись графіку щеплень (кір, кашлюк, Haemophilus influenzae type b) + провести додаткову імунізацію проти збудників респіраторних інфекцій, де це можливо (грип щорічно, пневмокок, менінгокок)
Коли потрібно непокоїтися і провести імунологічне обстеження:
- якщо для одужання дитині кожного разу необхідне призначення антибіотиків
- відсутні «світлі» проміжки між захворюваннями
- постійний кашель
- захворювання часто перебігають з ускладненнями (отитами, синуситами, бронхітами, пневмоніями, гнійними лімфаденітами)
- якщо в анамнезі 2 і більше пневмоній
- якщо з кожним захворюванням дитина госпіталізується в стаціонар
- наявність в анамнезі хоча б одного з перерахованих діагнозів: остеомієліт, вісцеральний абсцес, менінгіт, флегмона, сепсис або інвазивний мікоз
- родинна обтяженість випадками ранньої смерті дітей
- повторні епізоди молочниці у дитини старше 3 місяців, стоматити, оніхомікоз
- хронічна діарея з синдромом мальабсорбції.
Алгоритм імунологічного обстеження пацієнта у випадку, коли захворювання у дитини мають особливості, наведені вище:
Скринінгові:
Дані обстеження дозволяють виявити більшість порушень в імунній системі: загальний аналіз крові дозволить оцінити абсолютну кількість лімфоцитів, нейтрофілів, еозинофілів, які є важливими складовими імунної системи. Визначення загальних імуноглобулінів A, M, G, Е дозволить оцінити принципову здатність організму до вироблення різних класів антитіл, а визначення поствакцинальних антитіл до кору і правця – перевірити спроможність відповідати на конкретного збудника.
При нормальних показниках вищенаведених тестів, але наявності серйозних інфекцій, показане поглиблене імунологічне обстеження:
- Рівень субкласів IgG
- Визначення функціональної активності гранулоцитів (тест з дигідрородаміном)
- Загальна гемолітична активність (CH50), рівень С2, C3 і C4 комплементу
- Субпопуляції лімфоцитів крові
Слід пам’ятати, що при порушенні в імунітеті інфекції, як правило, мають різну локалізацію. Тому рецидивна інфекція в одному і тому самому місці потребує уваги до цього місця! (вроджені аномалії, анатомічний дефект, інородне тіло тощо).
Також необхідно виключити інші можливі причини повторних респіраторних захворювань:
- Астма
- Дефіцит α1-антитрипсину
- Первинна та вторинна ціліарна дискінезія
- Гастроезофагельний рефлюкс (рекурентні отити і синусити, повторні мікроаспірації – пневмонії)
- Муковісцидоз
|